Експерти: для демонстрації ефективності ліки від остеоартриту потребують випробувань з «відповідними» кінцевими точками

Як заявив на зустрічі Європейського альянсу ревматологічних асоціацій (EULAR) 2024 року керівник відділення ревматології в лікарні Сен-Антуан (Париж, Франція) доктор Френсіс Беренбаум, щодо невловимої задачі препаратів, модифікуючих перебіг остеоартриту (ПМПОА), «за останні кілька років відзначалося багато досягнень, але наразі – й багато розчарувань».

Одна з ключових проблем – розбіжності у встановленні цілі, яка, швидше за все, сприятливо змінить природний перебіг хвороби. Тут Беренбаум вважає важливим визначити, які зміни в суглобі означають сприятливий ефект препарату, й забезпечать те, що регулятор визнає клінічно значущою перевагою. Такі зміни зазвичай включають покращену функцію та тривале збереження хрящової тканини суглоба, а також контроль симптомів остеоартриту (ОА).

На думку Беренбаума, хрящ не є однією з основних цілей для оцінки зміни перебігу остеоартриту, оскільки ОА не є захворюванням виключно хрящової тканини.

«Тепер вироблено загальний консенсус стосовно того, що остеоартрит не є захворюванням лише хряща», — заявив французький фахівець, закликавши до фундаментальної «зміни парадигми» у визначенні кінцевої точки як досягнення ефекту модифікації захворювання.

За словами Беренбаума, після досягнення консенсусу щодо істотної сурогатної кінцевої точки потрібно зробити щ е кілька кроків. Хоча він вважає хорошим початком зменшення симптомів, лікар також закликав шукати докази ослаблення захворювання або регенеративного ефекту, орієнтуючись на покращення цілісності синовіальної тканини та покращення здоров’я кісток. Ці сурогати необхідні для спрямування вектору розвитку ПМПОА, хоча і вони недостатні.

Приклад з контроверсійним лорецивівінтом

Його британський колега, співробітник Університету Лідса Філіп Конаган погодився з цими передумовами. Виступаючи на тій самій сесії, Конаган простежив історію спроб розробки ПМПОА і перерахував деякі з розчарувань на цьому шляху, у тому числі кінцеві точки, які стосувалися товщини хряща.

У коментарях до Medscape Medical News він сказав, що загалом погоджується з Беренбаумом щодо необхідності дотримуватися більш строгого дизайну при розробці ліків, аби відповідати нормативним критеріям ефектів, що модифікують захворювання.

З препаратів, які Конаган розглядав на EULAR-2024, був також лорецивівінт – низькомолекулярний інгібітор CLK/DYRK1A, який модулює Wnt та запальні шляхи, розроблений компанією Biosplice Therapeutics для внутрішньо суглобового введення. Нещодавно він показав негативний результат у випробуванні 3 фази, а після значних перспектив, продмонстрованих у 2021 році у дослідженні фази 2b, це особливо розчарувало фахівців.

У випробуванні 3 фази лорецивівінту не вдалося істотно перевершити плацебо у покращенні ширини суглобової щілини (ШСШ) у колінному суглобі, що було визначено як первинна кінцева точка цього КД. Тим не менш, два набори додаткових даних з розширеної фази цього ж дослідження, представлені на сесії EULAR, ставлять під сумнів цей висновок: пацієнти, які продовжували отримувати лорецивівінт, показали перевагу у показнику ШСШ над групою, яка отримувала плацебо. Через три роки спостереження експериментальний препарат (після трьох ін’єкцій) зміг продемонструвати статистично значущу перевагу над плацебо по показнику звуження ШСШ, а також по зниженню болю і покращенню функціональності суглоба.

Такі контроверсійні результати підкреслюють потенційну потребу у проведенні більш спланованих і більш довгострокових досліджень, які б доводили (чи спростовували) ефект модифікації захворювання при ОА.