Лікування хронічного кашлю в закладах первинної медико-санітарної допомоги: ключові ідеї конгресу ERS

Зазначається, що хронічний кашель – поширений тривожний симптом, який може серйозно вплинути на фізичний, соціальний та психологічний добробут пацієнтів, який часто неправильно контролюється у первинній медико-санітарній допомозі.

ʼКоли справа доходить до хронічного кашлю, лікарі загальної практики часто почуваються втраченимиʼ, — цитує Medscape одного зі спікерів заходу, доцента кафедри сімейної медицини Медичної школи Університету Балеарських островів (Майорка, Іспанія) Мігеля Романо Родрігеса.

З іншого боку, за словами його колеги, сімейного лікаря та професора респіраторної медицини первинної ланки в Університеті Единбурга (Шотландія) Хіларі Піннок, «лікарі загальної практики відіграють центральну роль у діагностиці таких станів, як хронічний кашель».

Розуміння складної природи хронічного кашлю

Одним із перших питань, які порушувалися на заході, було визначення стану, де ключовий параметр — тривалість: хронічний кашель зазвичай триває понад 8 тижнів. У той же час не слід не брати до уваги поширені звʼязки хронічного кашлю з такими станами, як астма, захворювання носа (синусів) і рефлюксну хворобу.

У той час як частота цієї патології більш-менш відома – близько 10% серед дорослого населення, дані щодо етіології хронічного кашлю варіюються. У ряді джерел, його найпоширенішими причинами вказуються астма, ГЕРХ, хронічний риносинусит.

На жаль, нерідко визначення причини хронічного кашлю еквівалентне пошуку голки у стозі сіна. Але слід зазначити, що одним із вирішальних етіологічних факторів було визнано психічне здоровʼя: згідно з доповідачами, психологічний дистрес та симптоми депресії стануть факторами ризику розвитку хронічного кашлю протягом наступних 3 років, що сприятиме збільшенню ризику на 20%.

Окремо розглядають такий феномен як синдром кашльової гіперчутливості (або кашель гіперчутливості), коли у пацієнта спостерігається кашель у відповідь на низькі рівні механічної стимуляції, який не можна пояснити іншими захворюваннями або причинами.

Хронічний кашель: ефективні стратегії контролю

Для допомоги пацієнтам із хронічним кашлем у закладах первинної медико-санітарної допомоги на конгресі ERS було запропоновано використати готові алгоритми.

Зокрема, канадською стороною там було представлено триступеневий алгоритм, що пропонує конкретні рекомендації для фахівців як первинної, так і вторинної медичної допомоги.

1 крок включає комплексну оцінку історії кашлю: тривалість, вага, тригери, характер, локалізація; кардіореспіраторні, шлунково-кишкові та назальні симптоми, а також застосування інгібіторів АПФ та куріння. Особлива увага приділяється основним діагностичним дослідженням, таким як рентгенографія грудної клітки (для перевірки структурних захворювань), загальний аналіз крові та спірометрія.

Критерії термінового напряму — такі симптоми, як кровохаркання, втрата ваги, лихоманка або відхилення від норми при рентгенографії органів грудної клітки.

2 крок алгоритму фокусується на варіантах терапії, адаптованих до конкретних діагнозів, таких як астма або хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ). Їх призначають з обережністю: лікування основного захворювання слід розпочинати лише за повної впевненості у діагнозі.

«Під час перевірки історії кашлю лікарі загальної практики завжди повинні враховувати такі фактори, як наявність сухого чи продуктивного кашлю, психічне здоровʼя, наявність хронічного болю, інсульту та ковтання», — наголосив спікер конгресу.

Хронічний кашель: існуючі методи лікування та можливості на майбутнє

На заході було представлено огляд існуючих методів лікування хронічного кашлю, зі згадуванням їх переваг та недоліків.

Серед новаторських фармакотерапевтичних підходів певні результати показують такі нові молекули, як гефапіксант, еліапіксант та камліпіксант. Це пероральні препарати, що належать до класу антагоністів рецепторів P2X3 периферичної дії та знижують вираженість кашлю шляхом блокування сенсорики.

В даний час гефапіксант схвалений у Швейцарії та Японії, еліапіксант та камліпіксант знаходяться на пізніх стадіях розробки. У КД більш ранніх стадій перевіряється лісогаберан — агоніст В-рецептора ГАМК периферичної дії.