Температура: яку збивати, а яку ні? 

Як діяти за підвищеної чи високої температури розповідає Микола ХАЙТОВИЧ, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри клінічної фармакології та клінічної фармації НМУ імені О.О. Богомольця.

Гарячка чи лихоманка?

Попри те, що сучасна українська професійна медична лексика пропонує використовувати термін «гарячка» або «пропасниця» замість звичного «лихоманка», сутності цього явища це не змінює: йдеться про захисну реакцію організму у відповідь на дію патогену, що характеризується підвищенням температури тіла. Так організм протистоїть розмноженню вірусів та бактерій й інших мікроорганізмів.

Температура тіла людини визначається співвідношенням рівнів теплопродукції і тепловіддачі. Це співвідношення формується під контролем центру у гіпоталамічній ділянці головного мозку: передній гіпоталамус регулює процеси тепловіддачі, а вентромедіальні й дорсомедіальні ядра заднього гіпоталамусу – теплоутворення.

Лихоманка — терморегуляторна адаптаційна реакція. При цьому змінюється гомеостаз організму з підтримкою більш високого, ніж у нормі, рівня тепловмісту і температури тіла.

Вважається, що 95% всіх випадків підвищення температури обумовлені вірусною інфекцією.

Які показники температури сьогодні вважаються нормою, і як та чим її краще вимірювати?

Температуру тіла можна вимірювати перорально, ректально або аксиллярно (під пахвою).

Результати широкомасштабних досліджень показали, що температура при вимірюванні у різних ділянках тіла дещо відрізняється, і в нормі складає:

• у роті (перорально) – у діапазоні 33,2-38,2°C,
• аксиллярно (в пахвовій западині)– 35,5-37,0°С,
• при ректальному вимірюванні – 34,4-37,8°C.

Важливо пам’ятати, що у дітей температура тіла в нормі дещо вища, ніж у дорослих людей. Так у дітей при вимірюванні температури у роті:

• першого року життя нормою є 36,7-37,3°С,
• у дітей після року — 36,4-37,4°С.

Для дорослих норма – 35,6-36,7°С, а от з віком температура потрохи знижується і після 65 років норма складає – 33,9-37,0°С.

Яка температура – лихоманка, а яка субфебрильна?

Про лихоманку свідчить температура у роті вище 37,8°C, ректальна температура вище 37,5°C, вимірювання температури під пахвою не вважають точним, вона може бути на 1 градус нижчою, ніж при оральному вимірюванні. Температура вище норми, але нижче 38°C вважається субфебрильною або легкою лихоманкою.

Чи варто вимірювати температуру тіла декілька разів, як і яким приладом? Нині ртутний термометр не купити, то який краще: спиртовий, електронний, дистанційний?

На моє переконання, краще, простіше і безпечніше користуватись електронним термометром.

Якщо температура тіла нормальна і самопочуття суттєво не порушене, достатньо поміряти температуру один раз, але якщо стан хворого швидко погіршується – слід переміряти температуру через кілька хвилин.

Яку температуру слід знижувати і коли?

Лихоманка є проявом патологічного процесу, але не завжди потребує застосування жарознижувальних засобів. Адже лихоманка, як вже згадувалося вище, належить до захисних механізмів, оскільки підвищує природну резистентність організму при інфекційних захворюваннях. Так, доведено, що при лихоманці:

• припиняється ріст деяких типів пневмококів і вірусів;
• зменшується вміст в сироватці вільного заліза, яке є чинником росту грамнегативних бактерій;
• прискорюються фагоцитоз, хемотаксис лейкоцитів, продукція інтерферону.

Лише якщо зміна температурного гомеостазу призвела до неконтрольованого підвищення теплопродукції або зменшення тепловіддачі, або внаслідок розладів гіпоталамічної терморегуляції температура тіла підіймається до понад 39°С, це у більшості випадків є проявом тяжкого перебігу інфекції і вимагає втручання/корекції.

Які жарознижувальні лікарські засоби можна застосовувати для дітей, а які категорично ні?

Для зниження температури тіла при лихоманці застосовують парацетамол в разовій дозі 10-15 мг/кг або ібупрофен в разовій дозі 5-10 мг/кг.

(!) Категорично заборонено вживати при лихоманці у дитини (до 15 років) ацетилсаліцилову кислоту через ризик виникнення тяжкого ускладнення – смертельно небезпечного синдрому Рея, що проявляється печінковою енцефалопатією через пошкодження мітохондрій гепатоцитів.

Також, через певні ризики, зокрема, ризик розвитку агранулоцитозу, лікарі більшості країн світу поступово відмовляються й від такого традиційного засобу як метамізол натрію (анальгін). Ця тенденція наразі поширена як у дитячій практиці, так і для дорослих. А в низці країн (США, Великобританія, Японія тощо) анальгін взагалі вилучено з обігу на фармацевтичному ринку.

Чи варто комбінувати препарати, аби знизити температуру у дитини? Чи варто перед застосуванням жарознижувальних ЛЗ використати інші методи: холодні компреси, капустяне листя тощо?

Раніше дійсно часто використовували фізичні методи зниження температури тіла, комбінували антипіретики зі спазмолітиками, застосовували рекомендації народної медицини тощо.

Однак ми живемо в епоху доказової медицини і маємо брати до уваги, що науково обґрунтованих даних відносно ефективності й безпечності таких втручань відсутні, а відтак рекомендувати їх недоцільно.

Серед немедикаментозних втручань можна порекомендувати як дітям, так і дорослим пацієнтам рясне пиття та запобігання перегрівання. 

Як швидко, в середньому, має знизитися температура після застосування препарату? Коли слід звертатися у «швидку»?

Час настання максимальної концентрації в крові ібупрофену – 45 хв і подовжується при вживанні їжі, а парацетамолу – 20-30 хв. Це вказує на те, що орієнтовно через 30-45 хв після вживання даних лікарських засобів вони виходять на свою оптимальну жарознижувальну концентрацію, що повинно поєднуватись із швидким зниженням температури тіла. Якщо температура тіла у пацієнта не знижується і при цьому ще погіршується самопочуття – треба звернутись за консультацією до лікаря.

Чи варто хвилюватися, коли симптоми ГРВІ присутні, а температури немає?

Симптоми ГРВІ при відсутності інтоксикації не мають викликати значного занепокоєння, однак завжди є ризик приєднання бактеріальної інфекції, тому потрібно здійснювати симптоматичну терапію, давати достатньо рідини і періодично консультуватись із лікарем до повного одужання.

Крім цього, до лікаря варто звернутися, якщо така ситуація повторюється час від часу. Адже можливо потрібно провести додаткові обстеження, аби виключити алергічні й деякі інші захворювання.

Отже, нехтувати візитом до лікаря ніколи не слід.