Віктор Сердюк: Повернення назад, в епоху нерегульованих цін на ліки, вже не буде, і це треба прийняти всім 

Зміни вже почалися

Як ви оцінюєте ініціативи держави щодо зниження цін на ліки з точки зору організації, яка захищає інтереси пацієнтів?

Скажу так: нарешті почалися реальні зміни! Держава робить конкретні кроки в цьому напрямку. Бо донедавна про це говорили багато, але словами все й закінчувалося. А зараз влада вирішила навести лад в ціноутворенні на ліки. І не просто вирішила – почалися реальні зміни. Підтвердженням тому є й бурхлива реакція гравців ринку, тобто реальні кроки держави насправді зачепили інтереси багатьох сторін. Це нормально. Інакше можна було говорити про те, що відбуваються не реальні зміни, а якийсь театр.

Втім, багато хто каже, що окрім зниження цін на ліки, які запропонували виробники, поки що тотальних зрушень в цінниках аптек не відбувається.

По-перше, це поступовий процес. І головне, що вже на першому етапі напрацьовані владою нормативно-правові акти нарешті зробили зрозумілим і прозорим алгоритм ціноутворення на ліки. Бо питання дорогі чи дешеві ліки певним чином відносне. Якщо для працюючої людини з хорошою зарплатою вартість ліків у 500 грн за упаковку це посильно, то для пенсіонера з невеликою пенсією – майже катастрофа. Тому тут важливо задіювати й інші механізми, особливо відшкодування вартості ліків (реімбурсації) тощо. Але ціни на будь-які ліки мають формуватися за чіткими правилами, коли зрозуміло, з чого вони складаються і наскільки ці складники виправдані. Так, ціна виробника має бути реферована, адже всі складники виробництва мають свою вартість (витрати на сировину, обладнання, логістику тощо), і при реферуванні ніхто не зможе її завищити, це легко відстежити. Націнка дистриб’юторів також буде чітко встановлена. І буде зрозуміло, чи намагаються вони якось «обійти» встановлені правила, чи вдаватимуться до інших хитрощів. Можливо, з часом стануть зрозумілими інші ризики, котрі потрібно буде усунути. Головне, щоб цей процес моніторили.

Аптечні націнки також встановлені. Теоретично можуть виникати якісь складнощі, наприклад, мережеві аптеки не захочуть відпускати «невигідні» з їхньої точки зору ліки, чи намагатимуться повернутися до старих домовленостей. Але це теж можна буде відстежити, якщо діятимуть чіткі правила, умови та контроль за їх дотриманням.

Ви про маркетингові договори?

Це дуже важливе питання. Одні кажуть, що це тотальне зло, а інші – що вони містять позитивні аспекти. Але ніхто не каже, що це велике благо. Тому нинішні дискусії про те, чи має бути маркетинг максимальним і на які ліки, чи його взагалі заборонити, якраз на часі.

5 травня відбулася чергова нарада під головуванням заступниці голови Офісу Президента Ірини Верещук. Цього разу тема засідання стосувалась регулювання аптечного маркетингу. Як відомо, маркетингові платежі вже два місяці як заборонені. Очікувалося, що це призведе до зниження цін на ліки, але моніторинг того не підтвердив. Наприклад, багато іноземних компаній навіть збільшили ціни на 5 – 10 і більше відсотків. На засіданні розгорнулись справжні баталії навколо того, до якого відсотка обмежити маркетинг, якщо його повернути –10%, 12 % чи 15%, на чому наполягали представники аптек. Це вже прогрес порівняно з тим, що до заборони «маркетингових договорів» цей відсоток сягав 30, а в деяких випадках і 60.

Зі свого боку я запропонував: повернення маркетингу має бути лише за умови проведення моніторингу цін та перегляду рішення через 3 – 6 місяців.

Ціни на ліки – непросте питання, яке потребує виваженого й збалансованого рішення, котре врахує інтереси як пацієнтів, так і бізнесу.

Пам’ятаймо про тих, для кого таке щастя як ʼмаркетингові договориʼ недоступне, – про маленькі регіональні аптеки та сотні тисяч їхніх пацієнтів. Вони на грані виживання і потребують окремої програми підтримки! Думаю над тим як згуртувати маленькі аптеки, щоб їхній голос нарешті був почутий.

Тобто на ціну та доступність ліків впливає не лише відсоток маркетингу.

До речі, саме завдяки модерації пані Ірини Верещук, залишено чинними різні програми для певних груп пацієнтів – гуманітарні, благодійні.

Моя наступна пропозиція: запровадити програми підтримки аптек, які функціонують у сільських та прифронтових регіонах, ці заклади повинні мати певні преференції. Наприклад, можуть укладати якісь договори підтримки, субсидування тощо. Адже аптеки у віддалених селах (якщо вони там є) на грані виживання, а мережеві аптеки туди не йдуть.

Також вони мають отримувати підтримку місцевих бюджетів, наприклад, кошти на оплату оренди чи транспортні витрати тощо.

Конкуренція – за професіоналізмом

А як розцінює пацієнтська організація факт наявності великої кількості аптек у містах?

На це довго не звертали увагу, тож справа настільки далеко зайшла, що розв’язати проблему «в один клік» не вийде. Має бути запроваджено механізм, якийсь зрештою приведе у цивілізовану відповідність кількість аптек. Принаймні їх не буде «розмножуватися» так багато. Як кажуть, Болівар не витримає двох. Залишаться ті аптеки (чи навіть мережі), які будуть прозоро працювати, не приховуватимуть свою рентабельність і утримуватимуть аптеку не за рахунок пацієнта, який купує ліки за невиправдано високими цінами.

Те саме можна сказати й про кадри. Якщо забезпечувати аптечні заклади фармацевтами з відповідною освітою, як це й вимагається, на всі мережі, які так стрімко розширюються, їх не вистачить. Тоді й за цим показником аптеки конкуруватимуть, хто не зможе укомплектуватися кваліфікованими кадрами, той припинить розширення, а, можливо, й доведеться скорочувати точки продажу. Навіть позбавляти ліцензії. Як на мене, це справедливо.

Наскільки важливим для цього є реєстр фармацевтів?

Так, він потрібен. Я можу це сказати і з точки зору пацієнтів, і з точки зору фармацевтів, бо народився в сім’ї провізорів – моя бабуся і мама завідували аптеками. Реєстр фармацевтів – це світовий досвід, його суть в тому, що ця професія є дуже важливою, тому має бути зрозуміло, хто її представляє, наскільки він підготовлений до надання фармпослуги пацієнтам. Адже йдеться не про торгівлю бананами, це питання здоров’я пацієнта, якості його життя. Тому спілкуватися з пацієнтом в аптеці має дипломований спеціаліст, який безперервно та професійно розвивається. Це не менш важливе питання ніж ціни на ліки. Бо й те, й інше, держава має жорстко контролювати й регулювати.

До речі, в Україні розроблено спеціальну платформу https://bpr.guru, де керівники закладів можуть оцінити ступінь підготовки медичних та фармацевтичних фахівців.

Чого очікувати в перспективі

Повертаючись до теми цін, яким має бути ідеальний результат реформи?

Щодо цін, то звичайно найкращим механізмом який вирішує це питання, було б відшкодування вартості ліків державою, як це відбувається в розвинених країнах світу. Там пацієнт здебільшого не переймається здорожчали ліки чи здешевшали – він іде в аптеку й отримує їх. Населення цих країн делегувало функцію забезпечення доступності ліків державі й вона її виконує. Наприклад, усі громадяни Польщі від 70 років отримують 100% компенсації вартості ліків. Нам до цього ще далеко. Хоча в Україні відпрацьована програма «Доступні ліки», але їх перелік має розширюватися, відбір у цей перелік має вдосконалюватися. Та й коштів на програму потрібно виділяти більше й більше, як і вивчати питання, чому вони не всі витрачаються.

Це дуже важливі речі, на які потрібно звернути увагу. Замість того, щоб негайно вимагати: минув місяць – другий, чому ціни на ліки не «впали». Треба почекати – поки що маємо перехідний період, зроблено вагомі кроки. Ще потрібно прийняти низку регуляторних актів, потім ці документи почнуть працювати й тоді вже можна буде очікувати на результат. Держава вже показує перші результати. З деяких аспектів ще триває обговорення, дискусії. Якщо в когось виникають заперечення чи зауваження – вони мають довести, що їхні пропозиції – на благо пацієнта, й обґрунтувати це цифрами, фактами, аналітичними даними. Також має бути оприлюднений інструментарій такого аналізу, щоб переконати управлінців і суспільство в його обґрунтованості.

Чи можлива ситуація: шторм реформи дещо стихне й все повернеться як було?

Ні, повернення назад, в «епоху» до старту згаданих змін, вже не буде. Це треба визнати всім, адаптуватися до нових правил і починати жити в нових реаліях. Не боротися з ними, як це дехто намагається зараз робити, а самим змінюватися, вдосконалювати певні форми та методи діяльності. Наприклад, великим аптечним мережам треба більше дивитися в бік малонаселених регіонів, прифронтових територій, сільської місцевості. Можливо, тісніше співпрацювати з місцевими громадами для поширення діяльності на ці території, домовлятися про якісь преференції. Хто першим зробить цей крок, той і виграє.