Страхування профвідповідальності медиків та фармацевтів — турбота працівника чи власника і як бути ФОП

Укладення договору. Ілюстративне фото /freepik
Укладення договору. Ілюстративне фото freepik

Страхування професійної відповідальності працівника – надійний механізм його правового захисту, якщо прописаний правильно. Які новації пропонує новий закон щодо запровадження такого виду страхування для медиків та фармацевтів, чи «вписуються» вони в канву чинного законодавства та реалії галузі, хто візьме на себе захист працівника і відшкодування за завдану ним шкоду, — розповідає адвокат Наталя ЛІСНЕВСЬКА.

Наталя Лісневська, адвокат. /Фото з власного архіву
Наталя Лісневська, адвокат. Фото з власного архіву

Ринкові відносини спонукають, світовий досвід надихає

Чому в Україні тільки зараз вирішили запровадити обов’язкове страхування професійної відповідальності працівників охорони здоров’я? Досі в чомусь сумнівалися?

На сьогодні у всьому світі страхування професійної відповідальності медичного працівника вважається одним з найефективніших механізмів правового захисту такої діяльності. Однак умовах адміністративно-командної системи СРСР питання можливості спричинення шкоди життю та здоров’ю пацієнта медичними працівниками взагалі не розглядалося – через низку об’єктивних причин які були реаліями тогочасного суспільства. По-перше, ніхто не говорив про права пацієнта як такі. По-друге, вважалося, що радянський медичний/фармацевтичний працівник просто не може зашкодити пацієнту.

З набуттям Україною незалежності та переходом до ринкових відносин, коли зменшується державний вплив на систему охорони здоров’я, відкриваються численні приватні медичні заклади, що спричиняє неабияку конкуренцію, права пацієнта стають чи не домінуючими в організації медичної допомоги та при наданні медичних послуг. Тож і розвиток страхування професійної відповідальності медичних працівників набуває актуальності та є однією з провідних проблем у побудові вітчизняної моделі охорони здоров’я. Вказане зумовлено багатьма чинниками, серед яких можна виділити наступні:

  • наявність випадків спричинення шкоди життю та здоров’ю пацієнта;
  • наявність численних судових справ за позовами пацієнтів, яким спричинено таку шкоду;
  • відсутність або недостатність коштів у медичних закладів для задоволення відповідних судових рішень, які набрали чинності.

Яких змін чекати з прийняттям обіцяного закону?

З метою запровадження механізму відшкодування збитків, які були завдані медичними, фармацевтичними працівниками пацієнтам у зв’язку з виконанням ними професійних обов’язків, законопроєктом «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» та деяких інших законодавчих актів України щодо обов’язкового страхування відповідальності медичних працівників» (реєстр. № 10452 від 31.01.2024 р.) (далі – Законопроєкт) запропоновано внести зміни до законів України «Про страхування» та «Основи законодавства України про охорону здоров’я», а саме:

  • запровадити обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності медичних, фармацевтичних працівників за шкоду, яку може бути завдано у зв’язку з виконанням ними професійних обов’язків, за рахунок власника закладу охорони здоров’я
  • заборонити медичним, фармацевтичним працівникам розпочинати професійну діяльність без укладення договору страхування їх цивільно-правової відповідальності за шкоду, яку може бути завдано у зв’язку з виконанням ними професійних обов’язків.

Чи ж сьогодні взагалі не існує правового механізму врегулювання цих питань?

З одного боку, в Україні існує достатня нормативно-правова база, яка створює необхідні умови для встановлення захисного механізму у відносинах між медичними працівниками та пацієнтами. З іншого, слід констатувати, що нинішні медико-правові реалії потребують прийняття спеціального закону, який має стояти на захисті працівників галузі охорони здоров’я. І окреме місце у цьому законі мають посідати норми інституту страхування професійної відповідальності цієї категорії працівників.

В Україні договір такого виду страхування регулюється загальними нормами щодо страхування, зокрема, гл. 67 Цивільного кодексу (ЦК) України та законом України «Про страхування» (ст. 4).

Втім, наразі чинна нормативна база навіть не надає визначення таких правових понять, як «професійний ризик», «професійна відповідальність» та «лікарська помилка», котрі є ключовими для запровадження страхування. Ці поняття потребують правового уточнення ще й тому, що у працях вітчизняних науковців, медичний ризик визначається по-різному, хоча більшість фахівців вважають його виправданим, якщо він є єдиним виходом зі складної клінічної ситуації. Але знову ж таки це не нормативне визначення, тобто воно не закріплене в законодавстві. У чинному законодавстві йдеться лише про «ризик для здоров‘я». Це поняття означає усі ризики, пов’язані з якістю, безпечністю та ефективністю лікарського препарату, що більше стосується застосування та призначення ліків, проте жодних вказівок щодо медичної діяльності, яка може бути також ризиковою, не наводиться.

Чи можна застрахуватися від усіх ризиків

Коли виникає такий ризик?

Власне кажучи, медичний працівник завжди діє в умовах ризику, навіть якщо виконує свої професійні обов’язки належним чином. Врахуймо й те, що відповідно до ст. 284 ЦК України надання будь-якої медичної допомоги фізичній особі, яка досягла 14 років, провадиться за її згодою. Водночас у ч. 2 ст. 43 Основ та ст. 284 ЦК України вказано, що у невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю хворого медична допомога надається без його згоди. Тому ризик криється ще й у недотриманні умов правомірності неузгодженого з пацієнтом медичного втручання Воно можливе, коли можлива шкода від медичного втручання є меншою аніж та, що очікується у разі відмови від медичного втручання; відсутній невиправданий ризик; методи, що застосовуються при медичному втручанні, є дозволеними та/або науково обґрунтованими (ч. 2, 3 ст. 42 Основ).

Ще більше ризикують фармацевти, оскільки багато ліків відпускається без рецепта, а працівник аптечного закладу не має ні діагнозу, ні зібраного анамнезу, ні можливості відмовити пацієнту у відпуску безрецептурного препарату.

Які ризики підпадають під страхування?

Відповідно до глави 67 ЦК України та Закону України «Про страхування», ризик випадків, коли може виникнути необхідність відшкодування заподіяної шкоди, може бути застрахованим. Під страхування професійної відповідальності підпадає заподіяння фактичної безпосередньої шкоди життю та здоров’ю пацієнта (смерть, інвалідність, тимчасова непрацездатність) внаслідок ненавмисних, випадкових, непередбачених, ймовірних дій. У такому разі виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування. Тобто йдеться про збитки, які понесла третя особа, ненавмисно завдані страхувальником.

В Україні чинне тільки добровільне страхування у цій сфері. Що змінює його перехід в обов’язковий формат?

Так, чинне законодавство України передбачає страхування відповідальності перед третіми особами як добровільний вид страхування. Натомість у багатьох країнах світу (Австралія, США, Японія, Туреччина, Німеччина) страхування профвідповідальності медиків є обов’язковим. Це забезпечує вчасне відшкодування пацієнту шкоди, а також (залежно від запропонованих страховими компаніями умов) договором страхування може бути передбачено не лише компенсацію реальних збитків, а й упущену вигоду та моральну шкоду. Тобто обов’язкове страхування вигідне не лише пацієнтам, а й самим лікарям.

У Законопроєкті пропонується доповнити перелік видів обов’язкового страхування, визначений у ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» (Відомості Верховної Ради України, 1996 рік, № 18, ст. 78), страхуванням цивільно-правової відповідальності медичних, фармацевтичних працівників за шкоду, яку може бути завдано у зв’язку з виконанням професійних обов’язків. Однак цей Закон втратив чинність з 01.01.2024 р. у зв’язку з набранням чинності Законом України «Про страхування» від 18.11.2021 р. При цьому в останньому поділ страхування на добровільні та обов’язкові види не передбачений.

Хто відшкодовуватиме

Згідно з законодавством України, медичну послугу надає не медичний працівник, а заклад охорони здоров’я. Чи не буде суперечок щодо того, хто має брати на себе тягар страхової відповідальності?

Так, в Україні медична допомога та медичні послуги надаються закладами охорони здоров’я, які отримали ліцензію на здійснення відповідного виду професійної діяльності й укладають з лікарем відповідного фаху та кваліфікації трудовий договір. Тобто і лікарі, і фармацевти перебувають у трудових відносинах із ЗОЗ. У ч. 1 ст. 77 Основ пропонується доповнити перелік прав медичних і фармацевтичних працівників правом на обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, яку може бути завдано у зв’язку з виконанням ними професійних обов’язків, за рахунок власника закладу охорони здоровʼя, з якими вони перебувають у трудових відносинах. Також медичну допомогу надають фізичні особи-підприємці, щодо яких не визначено за рахунок кого здійснюватиметься таке страхування.

Законопроєктом пропонується заборонити медикам та фармацевтам розпочинати професійну діяльність без укладення договору профстрахування. Як це відбуватиметься на практиці?

Зі змісту Законопроєкту залишається незрозумілим механізм реалізації відповідного положення, зокрема, хто саме є стороною відповідного договору, яка страхує цивільно-правову відповідальність за шкоду (медичний, фармацевтичний працівник чи власник відповідного закладу), а також кому саме завдається шкода у зв’язку з виконанням медичними, фармацевтичними працівниками професійних обов’язків. Все це може суттєво ускладнити реалізацію вказаних приписів.

Варто також зауважити, що згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України «юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків», тому норми запропонованого Законопроєкту не корелюються з нормами нормативного акту, який має більшу юридичну силу.

Отже, наразі, попри реальну необхідність запровадження даного виду страхування, як обов’язкового, зазначений Законопроєкт потребує суттєвого доопрацювання. Крім того, можливо, його варто відкласти до запровадження ліцензування професійної діяльності медичних працівників.