За замах на вбивство медика і фармацевта можливе довічне увʼязнення: як захищатиме новий закон

Працівники сфери охорони здоров’я – в групі особливого ризику

За статистикою МВС України, останніми роками відкрито понад 2 тис. кримінальних проваджень за фактами нападів на медиків. Окрім того, збільшилася кількість нападів на фармацевтів з вимогою надати наркотичні препарати. Втім, статистика не завжди відображає повної картини, оскільки, як стверджують працівники «швидкої», вони не завжди повідомляють про так звані дрібні хуліганства з боку неадекватних пацієнтів чи їхніх родичів, якщо працівникам не завдано тілесних ушкоджень, що потребують медичної допомоги, чи руйнування автотранспорту та втрати медичних засобів. Адже з досвіду знають – клопотів з оформленням протоколів багато, а результатів – мало. Порушники, як правило, відбуваються «легким переляком», або й того не відчувають. Тому питання посилення відповідальності за напади на медиків та фармацевтів вже давно порушувалося, хоча, на жаль, безуспішно.

Навіть проєкти відповідних законів щодо посилення захисту медпрацівників від протиправних посягань на їх життя та здоров’я час від часу з’являлися — № 6311у 2017 році та № 6423 у 2021 році. Однак перший було відкликано, а другий так і не розглянуто…

Також у 2018 році МОЗ підписало Меморандум про співпрацю з Національною поліцією України, де були прописані спільні додаткові заходи забезпечення захисту медиків під час виконання ними службових обов’язків. Однак документ залишився на папері. Тому професійна спільнота позитивно сприйняла розробку і розгляд нового законопроєкту № 10221 від 07.11.2023 р. про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо захисту медичних працівників, працівників системи екстреної медичної допомоги та аптечних закладів, фахівців з реабілітації, рятувальників від протиправного посягання на життя та здоров’я під час виконання службових обов’язків.

«Профспілка працівників охорони здоров’я України понад 15 років поспіль порушувала питання про необхідність поширення на медичних працівників додаткових гарантій захисту, які передбачено для працівників правоохоронних органів і журналістів щодо запровадження кримінальної відповідальності за протиправне посягання на їхнє життя та здоров’я під час виконання службових обов’язків. З такими пропозиціями представники Профспілки неодноразово виступали й на парламентських слуханнях, однак відповідного рішення донедавна не було прийнято, — говорить голова Профспілки працівників охорони здоров’я України Вікторія КОВАЛЬ. —Тому Профспілка підтримує проєкт Закону № 10221, вважає його вкрай необхідним для посилення правового захисту згаданих категорій працівників і звернулася до Верховної Ради України з проханням ініціювати невідкладний розгляд та прийняття згаданого законопроекту». 

Як справи у фармацевтів?

«На жаль, в аптечних закладах також трапляються непоодинокі випадки «погромів» майна та нападів на працівників, деяких з них покалічено, були й смертельні випадки. Нині таку статистику, мабуть, ведуть менше, а до війни вона волала до вжиття відповідних заходів. Тому вважаю законопроєкт № 10221 дуже вчасним, — говорить очільник Аптечної професійної асоціації України, доктор фармацевтичних наук, професор Володимиром РУДЕНКО. — Наша Асоціація неодноразово зверталася з вимогами запровадити кримінальну відповідальність за перешкоджання професійній діяльності аптечних працівників. Адже багато аптек працюють цілодобово, майже всі – допізна, часто розміщені у місцях, де поблизу немає правоохоронних органів, але вони повинні виконувати свої функції, як заклад охорони здоров’я, забезпечувати населення лікарськими засобами. Тож і не мають залишаться сам на сам у вирішенні питань безпеки. Так, багато аптек сьогодні обладнані засобами сигналізації, тривожними кнопками, сиренами тощо. Але напади здійснюються несподівано, коли працівник цього аж ніяк не очікує, а під вечір людина взагалі стомлена і настороженість дещо згасає. Тому аптечні працівники під час нападу можуть розгубитися й не скористатися такими засобами, іноді не вистачає навичок, а в деяких ситуаціях і часу.

До того ж працівник аптеки може отримати як психологічну, так і фізичну травму і залишитися взагалі безпорадним. Тому посилення кримінальної відповідальності за напади певним чином допоможе їм бути більше убезпеченими та спокійними за своє життя. На жаль, зовсім неадекватну людину не зупинить нічого. Адже, наприклад, в Україні давно введена кримінальна відповідальність за кермування авто в нетверезому стані, але декого це не зупиняє! Однак все-таки більшість людей зважають на можливість бути покараними за правопорушення. І посилення відповідальності також спрацьовує, щоб зупинити злочин. Тому Асоціація підтримує законопроєкт, він цілком влаштовує фармспільноту, і пропонує прийняти його якомога швидше.»

Чи потрібний окремий закон?

Аргументи на користь прийняття окремого закону, який передбачає посилений захист фармацевтичних та медичних працівників наведені у Пояснювальній записці до Законопроєкту № 10221, — говорить заступник голови з правової роботи Донецької обласної організації профспілки працівників охорони здоровʼя України, адвокат Сергій МАЛОВИЧКО. – Там зазначено, що вони піддаються підвищеному ризику протиправного посягання на життя та здоров’я під час виконання службових обов’язків. А застосування до нападників на цих працівників загальних положень Кримінального кодексу України, передбачених для подібних правопорушень, є не пропорційним до тяжкості заподіяної їм шкоди та не справляє належного превентивного та регулятивного впливу.

Що пропонує законопроєкт

Також адвокат зазначив, що Законопроєкт №10221 пропонує доповнити Кримінальний кодекс України (ККУ) новою статтею 350-1 «Погроза, насильство або посягання на життя медичного працівника, працівника системи екстреної медичної допомоги, працівника аптечного закладу, фахівця з реабілітації, захоплення або тримання його як заручника». Зокрема, пропонується:

• за погрозу вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо вказаних категорій працівників планується карати виправними роботами на термін до 2 років або арештом на термін до 6 місяців, або обмеженням волі чи позбавленням волі на термін до 3 років
• за умисне заподіяння побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень під час виконання вказаним працівником службових обов’язків передбачене обмеження або позбавленням волі на термін до 5 років
• за умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження — позбавлення волі на термін від 5 до 12 років
• за вказані вище дії, вчинені організованою групою — позбавлення волі на термін від 7 до 14 років
• за вбивство або замах на вбивство — позбавлення волі на термін від 9 до 15 років або довічне
• за захоплення або тримання як заручника — позбавлення волі на термін від 8 до 15 років.

Чи будуть коригування?

Згадані положення містить законопроєкт, внесений до першого читання. Після реєстрації він пройшов обговорення на засіданні профільного Комітету ВРУ і, як значиться у його Висновку, був підтриманий представниками МОЗ, МВС та апарату РНБО України. Однак він отримав зауваження від представників Національної поліції України та Уповноваженого ВРУ з прав людини. 

Позиція омбудсмена достатньо аргументована. Окрім іншого, він звернув увагу на те, що умисне вбивство медичного працівника, працівника системи екстреної медичної допомоги та аптечних закладів, фахівця з реабілітації, рятувальника під час виконання ним службових обов’язків (ч. 5 ст. 350-1, ч. 5 ст. 350-2 проєкту ККУ) карається позбавлення волі на термін від 8 до 15 років. Водночас умисне вбивство за обтяжувальних обставин (ч.2 ст. 115 ККУ), яка, очевидно, буде інкримінована у зазначених випадках, передбачає відповідальність у вигляді позбавленням волі на термін від 10 до 15 років або довічно. Відтак запропоновані зміни не відповідають меті законопроєкту, адже санкції ч. 5 ст. 350-1 проєкту ККУ є нижчими, відтак і відповідальність не посилюється, а пом’якшується.

Є й інші слушні зауваження від омбудсмена. Тож розробка остаточного варіанту законопроєкту у разі підтримки його народними депутатами у першому читанні може продовжитися, а зауваження будуть враховані, переконаний Сергій Маловичко.

Про що свідчить досвід інших країн

Міжнародне бюро праці у Посібнику із застосування Конвенції № 190 та Рекомендації № 206 «Насильство та домагання у сфері праці», який був виданий у 2021 році, узагальнило це питання та наводить наступні приклади:

• Штат Каліфорнія (США) у 2016 році прийняв Закон SB-1299 про плани запобігання насильству на робочих місцях у лікарнях. У законі визначено відповідні компоненти такого плану, зокрема: документування і повідомлення, оцінка факторів фізичного ризику, використання систем спостереження і аварійної сигналізації, належне кадрове забезпечення і підготовка кадрів. Крім того, зазначено, що всі медичні працівники, які надають безпосередню допомогу пацієнтам, повинні хоча б раз на рік проходити навчання у цій сфері, а всі акти насильства повинні документально фіксуватися з відповідним повідомленням про них і розслідуватися з подальшим аналізом результатів.
• Провінція Хайбер-Пахтунхва (Пакистан) у 2020 році прийняла Закон про надавачів послуг і заклади охорони здоров’я (запобігання насильству та пошкодженню майна), який також передбачає розширення сфери охоплення відповідних юридичних визначень з метою забезпечити захист медичних працівників різних категорій та установ охорони здоров’я (зокрема приватного і державного секторів, а також захист медичних працівників усередині медичних закладів і поза ними). Закон, крім того, забороняє заважати наданню медичних послуг і припиняти його, а також вносити зброю, на яку немає дозволу, до медичних закладів. У ньому визначено обов’язки медичних працівників і закладів із захисту прав пацієнтів та осіб, які їх супроводжують
• Китай прийняв перший основоположний та всеосяжний закон про захист медичних працівників, який набрав чинності з 1 червня 2020 року. Закон забороняє будь-якій організації чи особі погрожувати медичним працівникам або посягати на їхню особисту недоторканність чи гідність.