Завідувачка аптеки «Хустфарм» Наталія Калюжина: «Є сімейні лікарі, а є сімейні фармацевти. Залишилося лише декларації підписати»

Знайомтеся: Наталія Калюжина, завідувачка аптеки мережі «Хустфарм», яка вже 25 років піклується про мешканців села Буштино, розташованого у мальовничому куточку Закарпатської області.

Історія з 1990-х

«Хустфарм» — одна з найстаріших мереж на Закарпатті. І одна з найуспішніших. У чому секрет?

– Це той випадок, коли справу починали практично з нуля, зусиллями трьох завзятих хлопців – випускників тодішнього Львівського медінституту. Складні часи, броунівський рух в аптечній галузі, коли система традиційних аптек перебувала у жахливій дефектурі. Ніхто не уявляв, що таке комерційна аптека, тому підприємство більше було схоже на велику авантюру – у позитивному сенсі цього слова. Одним словом, голий ентузіазм: «ризикнули та виграли». Самі їздили за товаром, самі обладнували приміщення…

Так у 1994 році відкрилася перша аптека в Хусті, в 1996-му – у Буштино. На той час аптечна торгівля була плановим господарством. У нашому районному центрі, Тячеві, працювали аптека в центрі міста, її маленький філіал у поліклініці та лікарняна аптека.

Аптека у Буштино була єдиною, яка орієнтувалася виключно на кількість населення. Тоді так не було: хочу відкриваю аптеку, хочу – дві.  

Тож, ваша аптека розпочала свою історію практично одночасно із мережею. Коли ви почали там працювати?

– Коли відкривалася аптека в нашому селищі, я вже мала досвід роботи в центральній аптеці у Тячеві. До того я закінчила фармацевтичний факультет Львівського державного медичного інституту (нині Львівський національний медуніверситет імені Данила Галицького). Я була провізором-аналітиком нашого району, тож знала не зі слів, що то за шматок хліба.

Та я знала все про свою роботу, але не про створення аптеки «з нуля». Прийшла в досить добре облаштоване приміщення, що стояло пусткою – колись там розміщувався дитячий садочок. Чудова локація: центр села, на перехресті всіх важливих доріг, поруч з головною магістраллю, сільрадою та відділком поліції.

З’явилися молоді ентузіасти, описали своє бачення цієї аптеки, купили шафи, зробили сучасний на ті часи ремонт. І так вийшло, що половина наших прилавків були із дзеркал. Це справило блискуче враження на відвідувачів: королівство нових дзеркал, а за дверима – сірі сільські пейзажі. І з однієї маленької кімнатки ми сьогодні вийшли на величезний торговий зал. Асортиментні запаси з тих часів збільшилися не в десятки, а в сотні разів. І якщо тоді ми не назбирали б і 500 найменувань, то сьогодні їх тисячі.

Ми маємо доступ практично до всіх баз фармдистриб’юторів, які працюють в Україні, і до всіх зареєстрованих у країні препаратів. Звичайно, якісь рідкісні ліки замовляємо індивідуально, за потребою наших пацієнтів.

Фармацевтика, як і медицина стрімко змінюється, кажуть, що кожні три роки потрібно оновлювати всі 100% знань. Навіть важко уявити, як за цим встигає сільська аптека…

– Ви знаєте, серед лікарів і фармацевтів є й ті, що свідомо прагнуть, і свідомо не прагнуть пізнавати щось нове, і це абсолютно не пов’язано з географічним розташуванням. І в сьогоднішній ситуації вільного доступу до будь-якої інноваційної інформації, завадити професійному самовдосконаленню і роботі над собою може лише власне небажання. Якщо раніше в асортименті лікарської практики було приблизно 20 препаратів, то сьогодні їх близько 250. І не варто думати, що сільські мешканці менш обізнані в нових засобах або методах лікування. Тим більше, що у нас люди багато їздять за кордон, в Європу, працюють і живуть там досить довго – тож у курсі справ, ще й своїх родичів тут інформують. У нас є спеціальна людина, котра займається саме замовленнями: є запит – будемо шукати поки не знайдемо!

З поправкою на локацію

Чи залежить асортимент вашої аптеки від специфіки захворювань закарпатців? Адже це передгір’я, особливий клімат, специфічна вода…

– Хіба що можу відзначити дещо більший попит на засоби для лікування нирковокам’яної хвороби та підшлункової залози, жовчогінні, ферменти. Та вважаю, що причина цього — не клімат чи склад води, а закарпатська кухня: занадто багато гострих, жирних і копчених страв. І це при тому, що тут практично з-під кожного каменя б’є джерело з унікальною мінеральною водою. А сезонні запити такі, як і всюди.

Але в порівнянні з європейськими аптеками, то люди в захваті саме від наших. Там аптека більш схожа саме на магазин: відкрив двері, подав рецепт, розрахувався та пішов. Ніхто нікого не вислуховує, не розпитує.

У нас дефіцит лікарської допомоги позначається і на стосунках з фармацевтом: відвідувачі особливо полюбляють заходити з чимось дуже терміновим ввечері перед закриттям. А ми маємо певне уявлення про статки практично кожного жителя села, тому намагаємося завжди запропонувати щось дешевше тим, у кого з фінансами сутужно.

В Україні медична допомога дедалі більше перетворюється на сервіс. А ми не «модні», ми виховані системою Семашка: передусім для нас важлива людина, яка потребує допомоги, а не клієнт, якому потрібно щось продати.

В Буштино ви, мабуть, монополісти?

– У нашому селі із населенням у приблизно вісім тисяч жителів працює шість аптек. Але більшість з наших односельців на заробітках за кордоном. Також багато працює в Хусті чи Тячеві, тож відвідують аптеки поблизу роботи. То як ви вважаєте, у нас є конкуренція?

Чи складно зараз знайти фармацевтів із профільною освітою у невеличкому селищі?

– У нас дуже багато молоді навчається у відомих вишах, у тому числі й за кордоном. І не всі залишаються там, дехто повертається. У нашій аптеці всі від першостольників до провізорів мають гідну освіту та знання. За 25 років з одного працівника в моїй особі ми доросли до чотирьох, працюємо позмінно. Двоє – з вищою освітою після Харківського та Львівського мед вишів, двоє – із середньою, після фармучилищ.

Відрада та клопіт

У професійних групах, зокрема в соцмережах, фармацевти часто діляться курйозними випадками,які сталися з ними на роботі. Знаю, що у вас є ціла книга, куди ви збираєте такі «перли». Чи можна кілька цитат?

– Знаєте, простих професій та посад не існує, якщо ставитися до них чесно. І наш хліб – нелегкий. Але в кожній роботі потрібно шукати свої плюси. Багато говорять і пишуть про вигорання фармацевтів, їхні професійні хвороби. А сьогодні на тлі пандемії коронавірусу фармацевти опинилися на передньому фланзі, але про них, на відміну від медиків, чомусь забувають. І коли здається, що зовсім немає сил, рятують «перли» відвідувачів. Ми беремо того зошита (книга – то гучно сказано!), відкриваємо сторінку навмання – і вже зовсім інший настрій. Інколи не надивуєшся тому «польоту фантазії», та ще й місцевий діалект додає шарму.

От, відкриваємо першу-ліпшу сторінку…

«У вас крейда є? Та що мєл називається» — це про таблетки кальцію.

Або: «Тест (на вагітність) приймати натщесерце?»

Чи таке: «Дайте щось від опіків, бо діти дихлофосом вуха попекли» (мабуть, вошей на голові виводили).

А таке: «У вас «Віагра» одноразова?». Ні, на все життя!

А як вам рецепт дитячого компресу від кашлю: «Дімексид змішати зі спиртом»!

Або: «Свічки від геморою з маргарином є у вас?».

Чи ще краща інтерпретація: «Таблетки «Одесит» маєте?» — це про «Омез», омепразол тобто, який перекрутили по аналогії з «Омезідом».

Бувають і конкретні претензії: «Чому у вас «Темпалгін» лише зелений, мені би треба жовтий».

Трапляються спроби встановити діагноз: «Якщо болить ззаду знизу, то серце?»

Або допитуються рецепту домашнього «Залізного вина». Та чого там: береш пляшку закарпатського вина з «Ізабелли» та кладеш туди з десяток цвяхів.

Часом не знаєш, як реагувати на «чоловічі краплі в очі», «пасту горизонталь» (тобто Розенталя), «таблетки від гнійної ангеліни», «сироп слонового (замість солодкового) кореня», «щось від поту для новонароджених», «засіб від токсикозу на горілку» або «біцилін для хворої тьолки».

Ну і на десерт: «Феєрверкс» від застуди мені дайте». Стоїш і не знаєш, якби ото присісти і посміятися десь під прилавком.

Звичайно, будні першостольника – це не лише гумор. Багато розмов про проблеми сільських аптек.

– Ми не є дрібною сільською аптекою. Але в нашій мережі дійсно є аптеки, розташовані у віддалених районах — по одній на все село. Є й солідні, сучасні, витримані у чудовому стилі, такі, як, наприклад, в Мукачево або Берегово – там продуманий кожен елемент інтер’єру та кожна маркетингова акція.

Проте, чесно кажучи, я – прибічник класичної фармації та медицини, де в аптеці все має бути закритим, доступу до медикаментів у відвідувачів бути не повинно, окрім хіба що шампунів та мила. Тому, наприклад, не вітаю нав’язливої реклами, яка призводить до самолікування, затягування часу, стирання симптоматики – це все працює проти людей.

Мене нині дуже дратує «модний» штамп: «Лікар не несе відповідальності за те, що фармацевт зробив заміну». Адже фармацевт зробить заміну лише тоді, коли впевнений у її законності. А хто несе відповідальність за ті випадки, коли фармацевти прикривають спини лікарів, роблячи заміни, коригуючи кричуще невірні дозування або призначення препаратів попри наявність протипоказань? Це дуже добре простежується саме під час обслуговування людей у невеличкому селищі, де всі як на долоні, і де знаєш діагнози практично всіх відвідувачів та членів їхніх родин.

І я вважаю, що маю знання, аби зробити кваліфіковану, логічну, розумну і адекватну заміну для того, щоб, наприклад, зменшити вартість покупки і замість трьох препаратів порадити один з тим самим ефектом. Адже в іншому разі людина не буде лікуватися взагалі. Це особливо яскраво проявилося під час пандемії, коли виписували антибіотики, серед яких є 10 найменувань з тією самою діючою речовиною, але з 10 абсолютно різними цінниками. Адже часто, коли люди приходять з рецептом і просять порахувати його вартість, помічаєш, як на чолі відвідувача проступають крапельки поту, він розвертається і йде зі словами: «Будуть гроші, я прийду». І людям дуже подобається, коли запитуєш : «Яку суму ви можете виділити сьогодні на своє лікування?»

І половина села родичів, мабуть, цим користуються?

– Для нас усі відвідувачі у чомусь родичі: і сусіди, і однокласники, і знайомі знайомих. У нас же всі як на долоні, і за чверть століття я вже вивчила, хто на що хворіє, на що хворіють його діти й онуки, як ставляться до лікування. І дуже приємно, коли обслуговуєш і консультуєш людину, зауважте, безоплатно, і отримуєш елементарну вдячність. 

Та мені не хотілося б зараз протиставляти лікарів та фармацевтів і шукати винних. Я хотіла б закликати до об’єднання зусиль і комунікації: ніколи не соромно з’ясовувати суперечливі чи підозрілі з медичної точки зору призначення. Адже й ті, й інші ходять у білих халатах! І ті, й інші ризикують і несуть відповідальність!

Та більш за все мені б не хотілося зараз протиставляти лікарів та фармацевтів і шукати винних. Я хотіла би закликати до об’єднання зусиль і комунікації: ніколи не соромно з’ясовувати суперечливі чи підозрілі з медичної точки зору призначення. І ті, і інші і ризикують, і несуть відповідальність! І численні медичні реформи останнього часу, і пандемія коронавірусу ще й ще раз підтверджують, що конфронтація і «зведення рахунків» аж ніяк не пришвидшує спільний рух до своєї головної мети — допомагати людям бути здоровими.