Чорний грибок: розбираємося, що таке мукормікоз

Що собою являє чорний грибок

Чорний грибок (мукормікоз) — рідкісна грибкова інфекція, яка поширена тільки серед людей з ослабленим імунітетом, і останнім часом, за повідомленнями, була зареєстрована у деяких пацієнтів з «пост-COVID-19».

Інфекцію викликають мікорміцети — мікроскопічні гриби різних родів (Rhizopus, Rhizomucor і Mucor), які відносяться до одного порядку Mucorales. Зазвичай вони зустрічаються у вологих і особливо часто — в сирих місцях, включаючи грунт, вологі стіни старих будівель, компост та ін.

Ці гриби не шкідливі та не передаються від людини або тварин людині. Однак для людей з ослабленою імунною системою вдихання спор мукорміцетов загрожує інфекцією в легенях або синусах, яка потім може поширитися на інші частини тіла.

Рідше чорний грибок потрапляє в організм через відкриті рани або порізи: мукорміцети блокують кровообіг, викликаючи ішемію і, відповідно, некроз тканини. Але, повторимося, цей сценарій можливий у рідкісних випадках.

Наприклад, точно також не є небезпечною для «звичайної» людини токсоплазма, хоча в той же час для пацієнта з неконтрольованою ВІЛ-інфекцією цей внутрішньоклітинний паразит становить смертельну загрозу.

Чорний грибок: звʼязок з COVID-19 і Індією

Слово «мукормікоз» українці дізналися тільки завдяки хайп ЗМІ, які написали про те, що цей мікоз збільшує число загиблих від COVID-19 в Індії. Такі повідомлення дійсно почали зʼявлятися в неспеціалізованій індійській пресі, звідки вони потрапили в ВПС і інші західні ЗМІ.

У той же час, член Національного інституту трансформації Індії (державної організації, відомої також як Niti Aayog) доктор Винод Пол, який

прокоментував ці повідомлення, заявив, що «великого спалаху чорного грибка немає». За його словами, ситуація знаходиться під контролем, а лікування є і надається нужденним в міру необхідності.

Проте, з ним не згоден колега і співвітчизник доктор Сундар Натараджан зі штату Махараштра: він стверджує, що тільки в його штаті було офіційно зареєстровано понад 4 000 випадків мукормікозу. Щоб «не збільшувати в геометричній прогресії ризик мукормікозу», він радить лікарям по можливості уникати призначення кортикостероїдів та антибіотиків, якщо вони не є життєво необхідними. Побічно ці слова підтверджує індійський регулятор, який недавно дозволив антибіотик для лікування мукормікозу додатково пʼяти індійським компаніям (недавно такий дозвіл отримала також компанія Bharat Serums).

Слід зазначити, що в контексті Індії це не унікальний випадок: в минулому році в двох містах це захворювання було зареєстровано в сукупності у девʼяти людей. (Втім, ця цифра приблизно відповідає світовій статистиці поширеності мукормікозу)

Кому загрожує чорний грибок: висновки авторитетних джерел

Як правило, мукормікоз вражає пацієнтів, видужуючих від COVID-19, у яких ослаблений імунітет в результаті:

• вірусної інфекції;
• тривалого застосування кортикостероїдів (дексаметазон, преднізолон, метилпреднізолон);
• використання імуносупресантів (наприклад, після трансплантації органів);
• і / або супутнього хронічного захворювання (в основному, цукрового діабету).

На думку індійських експертів, з якими на цю тему проконсультувався медичний ресурс Healio, «комбінація COVID-19, кортикостероїдної терапії та діабету створює для чорного грибка ідеальні умови».

Крім цього, за їхніми словами, ще одним фактором, що підвищує сприйнятливість до грибкової інфекції, є використання антибіотиків, які часто призначають пацієнтам з COVID-19 для боротьби з вторинними інфекціями.

Як діагностують чорний грибок та як його лікують

Для підтвердження діагнозу «мукормікоз» використовуються:

• візуальні методи діагностики (тобто огляд);
• мікроскопія;
• Гістопатологічні аналіз біоптатів.

При підтвердженні діагнозу негайно починають агресивну протигрибкову терапію.

Щоб виявити уражені ділянки і призначити операцію з видалення некротичної тканини, використовується МРТ з контрастом.

Запорука успіху в боротьбі з мукормікозом — оперативна діагностика, агресивне лікування. Але це якщо говорити про лікарів, які зіткнулися з цією рідкісною інфекцією.

Що ж стосується пацієнтів, то правило колишнє: не займатися самолікуванням. І не призначати собі самому ніяких рецептурних препаратів, а замість цього дотримуватися традиційних запобіжних заходів, такі як гігієна рук і навколишнього середовища.