Хронічний гастрит чи функціональна диспепсія: як відрізнити та лікувати

Чому сьогодні одного лише діагнозу «гастрит» часто недостатньо для пояснення симптомів пацієнта? Що таке функціональна диспепсія та чому саме вона стала одним із найпоширеніших функціональних розладів травної системи? Про це розповіла лікарка — гастроентеролог, дієтолог, ендоскопіст, аспірантка кафедри гастроентерології, гепатології і дієтології НУОЗ України імені П.Л. Шупика Юлія Ярова.

Хронічний гастрит: чому цей діагноз більше не пояснює симптоми

Що таке хронічний гастрит у сучасному розумінні?

Сьогодні хронічний гастрит визначають як морфологічний діагноз. Тобто для його встановлення недостатньо орієнтуватися на симптоми, що часто дивує пацієнтів. Для цього необхідно виявити запальні зміни слизової оболонки шлунка під час гістологічного дослідження біоптатів.

Інакше кажучи, гастрит — це те, що бачить патолог під мікроскопом, а не те, що відчуває пацієнт.

Тому багато людей роками лікують «гастрит», але наявні симптоми не зникають?

Так, симптоми диспепсії далеко не завжди пов’язані із запаленням слизової оболонки шлунка. Дослідження показують, що кореляція між вираженістю гастриту та інтенсивністю симптомів є слабкою.

Можна виявити виражений хронічний гастрит у людини без жодних скарг. І навпаки — пацієнт може мати щоденний дискомфорт після їди, болі в епігастрії при практично нормальній слизовій оболонці шлунка, тобто за відсутності її значного запалення.

Тому сучасна гастроентерологія відходить від пояснення всіх симптомів терміном «хронічний гастрит». І звертає більше уваги на функціональну диспепсію.

Функціональна диспепсія: сучасний погляд на проблему

Що таке функціональна диспепсія?

Функціональна диспепсія (ФД) — це розлад взаємодії між кишківником і головним мозком, який характеризується хронічними симптомами з боку верхніх відділів травного тракту за відсутності структурних змін, що могли б їх пояснити.

Тобто пацієнт має реальні симптоми, але гастроскопія не знаходить виразки, пухлини чи інших органічних причин.

До основних симптомів ФД належать:

•   відчуття переповнення шлунка після їди;
•    раннє насичення;
•    біль в епігастральній ділянці;
•    печіння в епігастральній ділянці.

Симптоми можуть бути повʼязані з прийомом їжі або не повʼязані. Але для встановлення ФД вони повинні турбувати пацієнта протягом останніх 8 тижнів.

Наскільки поширена функціональна диспепсія

Чи справді це поширена проблема?

За даними міжнародних метааналізів, симптоми функціональної диспепсії має приблизно 7–15% населення залежно від країни та застосованих діагностичних критеріїв.При цьому симптоми диспепсії (включаючи невиявлені органічні патології) хоча б раз на рік відчувають від 20% до 40% людей у розвинених країнах.

Це один із найпоширеніших гастроентерологічних розладів осі кишківник-мозок у світі.

Особливо важливо, що більшість пацієнтів залишаються недіагностованими або роками лікуються під іншими діагнозами.

Найчастіше ФД мають молоді люди у віці від 18 до 45 років, тобто у період максимальної соціальної активності, хронічного стресу, недосипання, нерегулярного харчування та зловживання стимуляторами (кава, енергетики). Особливістю перебігу захворювання в цьому віці є впливи стресу, високий рівень тривожності. У зрілому віці (36-64 роки) частота ФД знижується, а серед причин захворювання часто мають місце перенесені інфекції, включаючи H. pylori. Жінки страждають на ФД в 1.5–2 рази частіше, ніж чоловіки.

Причини функціональної диспепсії

Що викликає функціональну диспепсію?

Сьогодні вважається, що єдиної причини не існує.

Формування симптомів є результатом взаємодії кількох механізмів:

•  генетичної схильності;
•  перенесених кишкових інфекцій;
•  інфекції Helicobacterpylori;
• порушення моторики шлунка;
• вісцеральної гіперчутливості;
• психологічних факторів;
• змін кишкової мікробіоти;
• низькорівневого запалення дванадцятипалої кишки.

Саме тому ФД сьогодні розглядають як мультифакторне захворювання з відповідним підходом до лікування.

Який зв’язок між тривогою та шлунком

Чому багато пацієнтів з ФД відзначають погіршення симптомів під час стресу?

Тому що існує двосторонній зв’язок між головним мозком і травною системою. У пацієнтів із функціональною диспепсією значно частіше виявляють тривожні та депресивні розлади.

Стрес не є причиною всіх симптомів, однак може посилювати їх інтенсивність, впливати на сприйняття болю та змінювати роботу травного тракту.

Сучасне лікування нерідко включає не лише гастроентерологічний компонент, а й роботу зі стресом та тривогою, психотерапію.

Чому функціональну диспепсію називають функціональним розладом?

Тому що проблема полягає не в анатомічному пошкодженні органа, а в порушенні його функції. В останні роки дедалі рідше використовують термін «функціональні розлади» замінивши його дефініцією «розлади осі кишківник-мозок». Це краще відображає сутність хвороби.

Сучасні дослідження показали, що у пацієнтів можуть спостерігатися:

•    порушення акомодації шлунка після їди;
•    уповільнене випорожнення шлунка;
•    підвищена чутливість до розтягнення шлунка;
•    зміни взаємодії між кишківником і центральною нервовою системою;
•    низькорівневе запалення слизової оболонки дванадцятипалої кишки.

Тобто симптоми виникають не через запалення слизової оболонки шлунка, а через більш складні механізми з кількома ланками.

Підтипи функціональної диспепсії

Чи у всіх пацієнтів функціональна диспепсія перебігає однаково?

Відповідно до Римських критеріїв V перегляду виділяють два основні підтипи.

Постпрандіальний дистрес-синдром

Для нього характерні:

•   відчуття переповнення після вживання звичайного об’єму їжі;
•    раннє насичення.

Саме цей варіант зустрічається найчастіше. Симптоми повʼязані з прийомом їжі.

Синдром епігастрального болю

Для нього характерні:

•    біль у надчеревній ділянці;
•    печіння в епігастрії.

У цьому підтипі симптоми зазвичай не повʼязані з вживанням їжі.

У багатьох пацієнтів можуть поєднуватися ознаки обох підтипів.

Як встановлюють діагноз

Який сучасний алгоритм діагностики ФД?

Діагноз функціональної диспепсії базується на поєднанні клінічних критеріїв та виключенні органічної патології.

Обстеження зазвичай включає:

•    збір анамнезу;
•    оцінку симптомів;
•    лабораторні дослідження;
•    тестування на Helicobacterpylori;
•    гастроскопію за показаннями.

Важливо розуміти, що діагноз ФД не є діагнозом виключення. Це окремий самостійний розлад із чіткими міжнародними критеріями. І тут важливо точно розуміти причини симптомів конкретного пацієнта.

І найважливіше: якщо обстеження не показали наявної патології, це не означає, що симптомів немає чи людина обманює. Вони реальні, просто механізм їх виникнення значно складніший, ніж вважалося раніше. А зміни не так просто зафіксувати під час рутинного базового обстеження.

Лікування чи спостереження

Чи можна вилікувати функціональну диспепсію?

Мета лікування полягає не лише у зменшенні симптомів, а й у відновленні якості життя.

Залежно від клінічної ситуації можуть застосовуватися:

•    інгібітори протонної помпи;
•    прокінетики;
•    нейромодулятори;
•    психотерапія;
•    корекція способу життя.

Сучасний підхід передбачає персоналізоване лікування залежно від провідного механізму розвитку симптомів та індивідуальних тригерів.

Чи потрібна особлива дієта при функціональній диспепсії?

Радше йдеться про зміну культури харчування та корекцію раціону, що є першим і найважливішим кроком у лікуванні функціональної диспепсії, оскільки у понад 80% пацієнтів симптоми виникають безпосередньо під час або після вживання їжі. Належне налаштування дієти дозволяє значно знизити чутливість шлунка та покращити його моторику.

Пацієнтам із ФД зі зниженою масою тіла рекомендовано:

•  Регулярне вживання їжі невеликими порціями 5–6 разів на добу.
• Не вживати багато рідини під час їди, пити воду дрібними ковтками за 30 хвилин до або через 30 хвилин після їди, щоб не створювати додаткового обʼєму в шлунку.
• Оскільки обʼєм їжі обмежений, кожна порція має бути максимально калорійною та повноцінною за вмістом харчових речовин.
• Страви мають бути термічно оброблені, збагачені білком і цінними жирами. Тверда їжа та велика кількість грубої клітковини уповільнюють евакуацію вмісту шлунка.
• У раціоні мають бути легкозасвоювані джерела білка — мʼясо курки, індички, кролика, нежирна риба, яйця (омлет), сири середньої жирності.
• Перевагу слід віддавати подрібненим, відвареним, тушкованим та запеченим стравам (супи-пюре, суфле, парові котлети).
• Корисні рослинні олії у невеликих кількостях (наприклад, оливкова) або вершкове масло слід додавати безпосередньо у готові теплі страви. Тепло сприяє емульгації та поліпшує травлення жирів.
• Базою раціону мають стати добре розварені крупи (рис, вівсянка дрібного помелу, гречка), картопляне або гарбузове пюре, білий підсушений хліб.

Пацієнтам з ФД із надмірною масою тіла рекомендовано:

• Зменшити вживання вуглеводів, особливо простих та жиру, макаронних виробів, хліба, солодощів.
• Збільшити кількість овочів, відмовитись від смажених страв.
• Їсти повільно до відчуття легкого насичення.
• Кількість прийомів їжі — 4 рази на день.

 І загальні рекомендації:

•  Рекомендовані трав’яні чаї з ромашки, м’яти.
• Страви мають бути помірно теплими; занадто гаряча або холодна їжа провокує спазми.
• Не лягати та не нахилятися протягом 2–3 годин після прийому їжі, щоб запобігти рефлюксу та оптимізувати пасаж їжі.
• Щоб зменшити подразнення хеморецепторів шлунка, обмежуйте міцну каву та чай, алкоголь, гострі спеції, соуси, перець чилі (капсаїцин викликає гіперчутливість слизової), кислі соки та фрукти.

Також усім пацієнтам з ФД рекомендовано вести харчовий щоденник та реєструвати реакцію ШКТ на харчові продукти, включаючи їх кількість та спосіб приготування з метою запобігання необґрунтованої відмови від тих чи інших продуктів харчування. Харчове різноманіття на відміну від сурових дієт в перспективі покращує загальний стан хворих на ФД.