Ефективність та безпека довготривалої замісної терапії палопегтерипаратидом при хронічному гіпопаратиреозі: фінальні результати дослідження PaTHway

Традиційне лікування гіпопаратиреозу високими дозами перорального кальцію та активних метаболітів вітаміну D спрямоване лише на купірування гострих симптомів гіпокальціємії, але не компенсує відсутність ендогенного гормону. Така форсована терапія неминуче призводить до вираженої гіперкальціурії через відсутність опосередкованої паратгормоном реабсорбції кальцію в дистальних канальцях нирок. У довгостроковій перспективі це викликає нефрокальциноз, нефролітіаз, прогресуюче зниження швидкості клубочковой фільтрації, адинамічну хворобу кісток і кальцифікацію судин. На противагу цьому, палопегтерипаратид – проліки паратгормону пролонгованої дії — забезпечує безперервну добову експозицію паратгормону, що відновлює гомеостаз кальцію та фосфору.

Мультицентрове PaTHway дослідження включало 82 дорослих пацієнтів із верифікованим хронічним гіпопаратиреозом; 61 пацієнт отримував активну речовину, а 21 — плацебо (середній вік — 48 років, стаж захворювання понад 11 років). Дизайн дослідження включав 26-тижневий подвійний сліпий плацебо-контрольований період з наступним 156-тижневим відкритим розширенням. Стартова доза палопегтерипаратиду становила 18 мікрограмів п\ш на добу з подальшою титрацією на основі рівня кальцію сироватки крові.

До кінця 182-го тижня у дослідженні залишилося 73 пацієнти. На момент завершення спостереження в учасників з групи активного лікування було зафіксовано стійке утримання нормокальціємії без потреби у високих дозах екзогенних добавок. Так, 96% пацієнтів повністю досягли незалежності від введення кальцію, а всі 100% учасників змогли повністю припинити прийом активних метаболітів вітаміну D. При цьому 89% учасників стабільно утримували цільовий рівень сироваткового кальцію з середнім значенням 8,8 мг\дл. Паралельно відзначалася виражена позитивна динаміка ренальної функції. Екскреція кальцію з сечею за 24 години нормалізувалася вже на 26-му тижні й залишалася в межах референтних значень до кінця спостереження. Найбільш клінічно значущим результатом стало стійке покращення фільтраційної здатності нирок: середній показник рШКФ зріс на 10,97 мл\хв від вихідного рівня, що вказує на нефропротекторну дію препарату.

Біомаркери кісткового обміну очікувано показали транзиторне підвищення на початкових етапах терапії через активацію остеокластів та остеобластів, після чого стабілізувалися у межах фізіологічної норми. Високі вихідні показники кісткової денситометрії скоригувалися до норми та залишалися стабільними до кінця дослідження. Цей ефект був ідентичним як у пре-, так і в постменопаузальному субпопуляційному аналізі.

Загалом палопегтерипаратид мав сприятливий профіль переносимості й не продемонстрував у PaTHway нових сигналів безпеки. Небажані явища, що виникли на тлі лікування, класифікували як легкі у 36% пацієнтів та як помірні у 40%. Серйозні ускладнення були зафіксовані загалом у чверті пацієнтів за весь період розширення, передчасно припинили лікування через розвиток небажаних явищ лише 3 учасника.