У «Доступних ліках» українські препарати домінують в упаковках, але не в бюджетному відшкодуванні

Народний депутат звернув увагу на дисбаланс у програмі «Доступні ліки»: українські фармацевтичні заводи забезпечують значну частину препаратів у натуральних показниках, але отримують істотно меншу частку бюджетного відшкодування.

За його даними, у 2025 році бюджет урядової програми реімбурсації становив 7,8 млрд грн. Із цієї суми українські фармвиробники отримали 1,5 млрд грн, тобто 19,2%.

Водночас, якщо дивитися не на гроші, а на обсяг відпущених препаратів, роль національного виробника є значно більшою. У добових дозах українські ліки забезпечують 28% програми, а в упаковках — понад 54%.

Кузьміних назвав це «фінансово-натуральним парадоксом», характерним для країн із розвиненою генеричною фармацевтичною індустрією.

«Ці цифри констатують: національна фарма тягне на собі весь соціальний базис програми (лікує кожного другого пацієнта), але фінансові вершки з бюджету НСЗУ знімає імпорт», — написав він.

Що пропонує МОЗ і чому цього може бути недостатньо

За словами Кузьміних, МОЗ уже запропонувало один із можливих механізмів підтримки українських виробників. Йдеться про те, що за всіма новими міжнародними непатентованими назвами український виробник може отримати можливість на один рік стати єдиним препаратом, який реімбурсується, якщо запропонує найнижчу ціну.

Водночас депутат вважає, що для зміни ситуації потрібен ширший і більш системний підхід, який враховуватиме європейський досвід і водночас не створюватиме дефіциту ліків чи ризиків для пацієнтів.

Він пропонує п’ять кроків для підтримки національного виробника у програмі реімбурсації.

Польська модель для українських ліків

Першим кроком Кузьміних називає впровадження українського аналога польської моделі підтримки локального виробництва.

Він наводить приклад Польщі, де запроваджено списки «polskie leki» — G1 та G2. Якщо препарат вироблений у Польщі або виготовлений із польських субстанцій, держава знижує для пацієнта доплату в аптеці на 10–15%. За словами депутата, у таких списках у Польщі вже понад 800 препаратів.

Для порівняння, український реєстр реімбурсації, включно з медичними виробами, налічує 748 позицій.

Кузьміних пропонує внести зміни до постанови Кабміну щодо «Доступних ліків» і створити два українські списки:

• U1 — препарати з локальною готовою формою, для яких пацієнт отримує знижку 10–20%;
• U2 — препарати повного циклу виробництва з українською активною фармацевтичною субстанцією, які для пацієнта мають бути з нульовою доплатою.

За його словами, у такій моделі пацієнт сам обиратиме вигідніший препарат.

Враховувати не лише ціну, а й стійкість постачання

Другий запропонований крок — перехід від логіки «найдешевшої упаковки» до оцінки стійкості постачання.

Кузьміних зазначає, що зараз у програмі фактично перемагає той, хто запропонував найнижчу ціну. Часто це можуть бути великі міжнародні або індійські виробники з великими обсягами виробництва.

Він пропонує запровадити європейський критерій «безпека постачання». За такої моделі завод, який фізично працює в Україні та гарантує безперебійне постачання препаратів навіть в умовах повітряних тривог, міг би отримати преференційну маржу 10–12% і визнаватися «базовим» для системи.

Переглянути номенклатуру програми

Третій крок стосується переліку препаратів, які включають до програми реімбурсації.

На думку Кузьміних, частина коштів іде за кордон через те, що найдорожчі позиції програми — це складний імпорт. Він пропонує розширювати «Доступні ліки» не лише за рахунок патентного імпорту, а й через масові терапевтичні групи, де українські заводи вже мають понад 80% ринку, але пацієнти досі купують такі препарати повністю власним коштом.

Підтримка першого українського генерика

Четвертий крок — запровадження правила першого генерика.

Кузьміних зазначає, що після завершення патентного захисту іноземної молекули українському виробнику складно інвестувати в розробку, дослідження та доведення біоеквівалентності, якщо ринок одразу може бути заповнений дешевими іноземними копіями.

Він пропонує надати першій українській компанії, яка розробила і вивела на ринок генерик імпортної молекули, право на фіксовану ціну та гарантоване перебування в програмі реімбурсації на перші 2–3 роки — без ризику цінового демпінгу.

Довгострокові договори з українськими виробниками

П’ятий крок — довгострокові договори, або Managed Entry Agreements.

За словами депутата, НСЗУ має працювати «вдовгу», якщо Україна хоче розвивати складне виробництво, зокрема онкопрепаратів.

Він пропонує укладати з українськими виробниками контракти на 3–5 років із гарантованими обсягами викупу. Натомість виробники мають брати на себе зобов’язання інвестувати в модернізацію виробничих ліній і технологічний трансфер.

Чому це важливо для економіки і пацієнтів

Кузьміних вважає, що підтримка українського виробника в програмі реімбурсації має не лише галузеве, а й економічне значення.

«Кожен мільйон гривень, заплачений іноземній корпорації в програмі реімбурсації — це чистий відтік валюти з країни, який ми більше не побачимо. Кожен мільйон, заплачений українському виробнику — це повернення до 40% бюджету назад у вигляді податків (ПДФО, податок на прибуток), це зарплати наших громадян і це фінансування української науки», — зазначив він.

За його словами, системний підхід до підтримки українських виробників може бути вигідним і для пацієнта. У такій моделі українські ліки можуть ставати для людини повністю безоплатними або доступними з мінімальною доплатою.

Крім того, локальне виробництво, на думку депутата, має посилити впевненість пацієнтів у наявності необхідних препаратів, оскільки вони виробляються в Україні та можуть підтримуватися державними гарантіями стійкості.

«Здорова економіка та захищений пацієнт — це і є справжня європейська модель охорони здоровʼя», — підсумував Кузьміних.