Результати нещодавнього дослідження свідчать про те, що в ізоляції люди наражаються на підвищений ризик розвитку дегенеративних захворювань клапанів серця.
Науковці проаналізували дані понад 462 тисяч учасників із Британського біобанку (UK Biobank), за якими велося спостереження в середньому близько 14 років. За цей період було зафіксовано понад 11 тисяч випадків захворювань, включаючи аортальний стеноз та мітральну регургітацію.
Цікаво, що автори виявили чітку різницю між субʼєктивним відчуттям самотності та обʼєктивною соціальною ізоляцією. У той час як високий рівень самотності підвищував ризик структурної дегенерації клапанів на 19%, соціальна ізоляція, яка вимірювалася кількістю контактів та проживанням наодинці, не показала жодного статистичного звʼязку з такими патологіями. Це підтверджує ідею, що саме емоційний стан та внутрішнє відчуття відсутності близької людини, якій можна довіритися, опосередковують біологічну вразливість міокарда.
Звʼязок між самотністю та клапанними патологіями залишався значущим навіть після врахування генетичних факторів та способу життя. Хоча цей звʼязок частково пояснювали такі фактори, як куріння, ожиріння та порушення сну, (від 1,6% до 15,4%), самотність визнана незалежним фактором ризику. Найвищий рівень небезпеки спостерігався у людей, які мали одночасно і високу генетичну схильність і переживали гостре відчуття самотності.
