Щоб оцінити точність динамічної спірометрії, медичні фахівці зі Швеції провели клінічне дослідження за участю 123 пацієнтів з симптомами, подібними до астми.
Учасників, набраних із семи центрів первинної медичної допомоги, обстежували за допомогою спірометричної системи AsthmaTuner (об’єм форсованого видиху, пікова швидкість видиху та перевірка бронходилатаційної відповіді) протягом 2–4 тижнів. Спірометрія проводилися або в клініці, або дистанційно.
Учасників з невизначеним діагнозом розподілили випадковим чином в групи використання спірометрії чи стандартної терапії протягом щонайменше 3 місяців, після чого в них повторно визначали бронходилатаційну відповідь.
У випадках невизначеності діагноз астми встановлювали на основі клінічної оцінки та тестів, включно з 3-місячною пробною терапією інгаляційними кортикостероїдами.
Майже 80% пацієнтів вдалося поставити діагноз протягом 2–4 тижнів; астму було діагностовано у 58% учасників. В учасників із початково невизначеним діагнозом (26 осіб) пробна терапія інгаляційними кортикостероїдами призвела до встановлення діагнозу астми у 23% з підгрупи.
Домашня спірометрія продемонструвала чутливість 76% та специфічність 69% у визначенні варіабельності пікової швидкості видиху; чутливість 8,5% і специфічність 100% — бронходилатаційної відповіді. Побічних явищ після використання системи домашньої спірометрії не спостерігалося.
«Результати цього дослідження підтримують інтеграцію домашньої спірометрії в рутинні діагностичні процеси первинної ланки як додаткового інструменту для підвищення точності діагностики астми», — підсумували автори.
