Погано, коли мало «поганого» холестерину: науковці виявили ймовірний показник ризику діабету

Щоб з’ясувати, чи пов’язаний вихідний рівень ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) з ризиком розвитку цукрового діабету 2 типу та чи впливає на цей зв’язок лікування статинами, фахівці з Неапольського університету імені Федеріко II провели популяційне дослідження.

Вони проаналізували дані 13 674 учасників без цукрового діабету 2 типу та серцево-судинних захворювань на вихідному рівні (середній вік 62 роки; 58 % чоловіків); 52% приймали статини. Медіана спостереження склала 71,6 місяця.

Учасників розділили на чотири групи за рівнем «поганого» холестерину, вимірюваним натщесерце:

1. низький (< 84 мг/дл)
2. середній (≥ 84 – < 107 мг/дл)
3. високий (≥ 107 – < 131 мг/дл)
4. дуже високий (≥ 131 мг/дл).

Як виявилося, нижчий вихідний рівень ЛПНЩ асоціювався зі збільшеним ризиком розвитку цукрового діабету 2 типу у людей без попереднього діабету та серцево-судинних захворювань. Примітно, що цей звʼязок не залежав значною мірою від прийому статинів.

Загалом цукровий діабет 2 типу розвинувся у 13% учасників; серед тих, хто приймав статини — у 20%, серед тих, хто не приймав такі ліки— у 6%. Ризик розвитку цукрового діабету 2 типу зворотньо корелював з рівнем поганого холестерину, найвища ймовірність розвитку цукрового діабету 2 типу спостерігалася у групі з низьким ЛПНЩ (< 84 мг/дл). Ліпідомодифікуючий ефект статинів відзначався лише у групі з дуже високим рівнем ЛПНЩ (≥ 131 мг/дл). У всіх інших групах взаємодія «статини ↔ ризик розвитку цукрового діабету 2 типу» не була статистично значуща.

«Відсутність значущої взаємодії статинів із ризиком розвитку цукрового діабету 2 типу у групах із низьким рівнем ЛПНЩ може свідчити про те, що зниження концентрації ЛПНЩ у плазмі супроводжується підвищенням ризику діабету переважно незалежно від терапії статинами», — резюмували автори.