Онкогенний протеїн вдалося заблокувати завдяки інженерному пептиду

Онкогенний протеїн вдалося заблокувати завдяки інженерному пептиду

Йдеться про MYC – відомий протоонкоген, який асоціюється з десятками різновидів злоякісних пухлин.

У здорових клітинах білки сімейства MYC допомагають керувати процесом транскрипції, під час якого генетична інформація перетворюється з ДНК на РНК і, зрештою, на білки. Однак MYC може порушувати процес апоптозу, і у такій ролі він стає відповідальним за розвиток злоякісних новоутворень.

На думку вчених, «MYC менше схожий на їжу для ракових клітин, а більше на стероїд, який сприяє швидкому росту раку – ось чому MYC є винуватцем 75% усіх випадків раку у людини». З їхніх слів, MYC «сіє хаос» здебільшого тому, що йому бракує структури.

Знайти спосіб контролювати MYC – складне завдання, оскільки, на відміну від більшості інших білків, MYC не має структури. Проте дослідники з Каліфорнійського університету (UC), повідомляють, що вони знайшли спосіб приборкати MYC за допомогою сконструйованого в лабораторії пептиду.

«Тут ми представляємо друге покоління нашої бібліотеки біциклічних пептидів (NTB), які мають стереодиверсифіковану структуру та спрощену стратегію побудови. Для циклізації бібліотеки лінійних пептидів за одну стадію ми використали подвійну реакцію ROM-RCM, що є першим зареєстрованим випадком застосування цієї реакції для отримання макроциклічних пептидів», -повідомляють дослідники.

Ще у 2018 році вони помітили, що зміна ригідності та форми пептиду покращує його здатність взаємодіяти з безструктурними білковими мішенями, такими як MYC.

 «Пептиди можуть приймати різноманітні форми, обриси та положення. Та як тільки ви зігнете та з’єднаєте їх, щоб утворити кільця, вони вже не зможуть приймати інші можливі форми, тому вони мають низький рівень невпорядкованості. Це допомагає з прив’язкою», — пояснили вчені.

У їхньому дослідженні описується новий пептид, який зв’язується безпосередньо з MYC з так званою субмікромолярною спорідненістю (афінністю), наближеної до сили антитіла. Автори роботи покращили ефективність зв’язування цього пептиду порівняно з попередніми версіями на два порядки, що наближає ймовірність розробки необхідних ліків.

При потраплянні у клітину пептид зв’язуватиметься з MYC, чим змінить його фізичні властивості, й це перешкоджатиме виконанню його канцерогенної транскрипційної «діяльності».

В даний час для доставки інженерного пептиду в клітини дослідники використовують ліпідні наночастинки. У майбутньому вони планують розробити речовину, що покращить здатність зв’язуючого пептиду проникати в клітини.