Одноразове застосування антипротозойного засобу допоможе покінчити із сонною хворобою

Сонна хвороба, або трипаносомоз людини залишається ендемічною в країнах Африки на південь від Сахари, в основному в Конго. Розвиток трипаносомозу провокують паразити Trypanosoma brucei gambiense (найпоширеніший гамбійський трипаносомоз) або Trypanosoma brucei rhodesiense (родезійський). Обидва збудники зазвичай передаються через укус мухи цеце, рідше трансплацентарно від матері до дитини, механічно через укуси інших комах, через укол зараженою голкою або статевий контакт. За відсутності лікування здебільшого інфекція призводить до смерті.

Вибір лікування сонної хвороби залежить від стадії. Зазвичай для лікування пізньої стадії використовують комбінацію NECT (ніфуртимокс + ефлорнітин). Також застосовується фексинідазол, єдиний пероральний препарат для лікування пізніх стадій трипаносомозу, рекомендований ВООЗ, проте він кардіотоксичний і не настільки ефективний. Лікування цими засобами потребує госпіталізації, що є проблематичним у бідних регіонах.

Щоб полегшити завдання терапії сонної хвороби було розроблено акозіборол (acoziborole) – експериментальний пероральний антипротозойний препарат авторства Anacor Pharmaceuticals, що в ранніх КІ активність проти Trypanosoma brucei gambiense. Акозіборол досягає необхідної концентрації в крові та лікворі вже після одноразового прийому та відрізняється хорошою переносимістю.

Нещодавно безпеку та ефективність акозіборолу в дорослих та підлітків з гамбійським трипаносомозом оцінили у дослідженні фази 2/3, куди зарахували пацієнтів з підтвердженою інфекцією Trypanosoma brucei gambiense з 10 лікарень Конго та Гвінеї (41 людина на ранній \проміжній стадії та 160 на пізній стадії хвороби).

Учасники приймали акозіборол усередину натще у дозі 960 мг одноразово. Всіх хворих спостерігали у стаціонарі до 15-го дня після початку лікування, потім 18 місяців амбулаторно з контрольними візитами через 3, 6, 12 та 18 місяців.

У групі пацієнтів з ранньою проміжною стадією захворювання успішно вилікувалися через 18 місяців всі учасники. На пізній стадії хвороби успіх лікування становив 95,2% (159 з 167 пацієнтів). У 14% відзначалися побічні ефекти, повʼязані з прийомом ліків, найпоширенішими з яких були лихоманка та астенія.