Найстарший практикуючий у світі лікар, якому майже 100 років, розповів про прогрес у неврології та дав поради молодим колегам

Такер живе у Клівленд-Хайтс, штат Огайо, з 1922 року, коли він народився. Він лікує людей вже 75 років, і зараз працює у благодійному медичному центрі Сент-Вінсент у Клівленді, а також викладає. У липні він відсвяткував свій день народження.

Після закінчення середньої школи в 1940 році Такер вступив до Державного університету Огайо, де здобув ступінь бакалавра та доктора медицини. Під час Корейської війни він служив головним неврологом атлантичного флоту у військово-морському шпиталі США у Філадельфії. Після війни він пройшов ординатуру в Клівлендській клініці та стажувався у Неврологічному інституті Нью-Йорка.

Не задовольняючись медичним ступенем, Такер у 67 років вступив до юридичного коледжу Клівлендського державного університету. У 1989 році він здобув ступінь доктора юридичних наук і склав іспит на адвоката штату Огайо.

Коли доктор Говард Такер почав працювати неврологом, у продаж надійшла перша мікрохвильова піч, а у Вищій бейсбольній лізі почав грати перший афроамериканець. З 1947 року він побачив чимало трансформацій у галузі охорони здоровʼя, і ​​про деякі розповів ресурсу Medscape.

Medscape: Чому ви обрали неврологію?

Я захопився медициною приблизно з сьомого чи восьмого класу. Я вибрав свою спеціальність, бо це було інтелектуальне заняття. Це було до компʼютерної томографії, і треба було попрацювати, щоби поставити діагноз. Потрібно було взяти спинномозкову рідину. Потрібно було зробити ЕЕГ, зібрати докладний анамнез.

Medscape: Як змінилася неврологія відколи ви почали практикувати?

Зʼявилася МРТ, тому нам більше не потрібно робити люмбальну пункцію та ЕЕГ так часто. Крім того, коли я навчався у медичному інституті, мені казали використовувати «Ділаудид», а не морфін. А тепер «Ділаудід» вже не знайти навіть у невідкладних умовах.

Medscape: Як відтоді змінилася медицина загалом?

Компʼютери все переінакшили. Раніше ми оглядали пацієнта, дзвонили лікарю і дуже приємно обговорювали з ним випадок. Тепер, коли ви зателефонуєте до лікаря, він скаже вам: ʼДайте мені прочитати ваші записиʼ, і на цьому все закінчиться, розмовляти він не хоче. Медицина дуже змінилася. Раніше між лікарем та пацієнтом були дуже теплі стосунки: ви дивилися на свого пацієнта, вивчали його, а тепер дивитеся в монітор і дуже рідко – на пацієнта.

Medscape: Чому вам досі подобається займатися медициною?

Це виклик, захоплення пацієнтів плюс тепер я багато викладаю, і мені це теж подобається. Коли я вийшов на пенсію з клініки Клівленда, ці 2 місяці далися мені важко, тому я повернувся на роботу.

Medscape: Яку пораду ви можете дати лікарям та студентам-медикам?

Збирайте анамнез дуже ретельно. Вивчіть перебіг хвороби. Задавайте питання.