Синдром Шегрена «невиліковний, проте, безумовно, лікуванню підлягає»: експерти описали схеми терапії

Фахівці перерахували доступні методи медикаментозної терапії цієї аутоімунної патології на Конгресі клінічної ревматології Схід-2022, закликавши клініцистів вивчити весь спектр ускладнень, які можуть виникнути у пацієнтів із таким діагнозом.

Як було зазначено, симптоми синдрому Шегрена, такі як сухість очей і сухість у роті, хоч поки що і не повністю виліковні, їх можна ефективно контролювати за допомогою різних медикаментозних втручань.

Для лікування сухості очей пропонується кілька варіантів, які вибирають залежно від серйозності прояву: протизапальні краплі, омега-3 жирні кислоти, лакримальні обтуратори та зволожуючі патч-окуляри. У деяких випадках також можуть використовуватися очні краплі з кортикостероїдами, хоча їх постійне застосування загрожує розвитком побічних ефектів. У важких випадках доступні аутологічні сироваткові сльози, які виготовляють із власної крові пацієнта.

При загрозі очних інфекцій можна використовувати офтальмологічний розчин азитроміцину разом з антибіотичними мазями (0,5% еритроміцинова мазь) або доксициклін перорально. Оскільки синдром Шегрена — хронічне захворювання, інфекції можуть рецидивувати.

Що стосується сухості в роті, це ускладнення також можуть викликати багато ліків. Для пацієнтів з легкою сухістю в роті кращі смакові жувальні стимулятори у вигляді пастилок без цукру. У більш важких випадках використовують стимулятори секреції – головне критично ставитись до рекомендацій виробників із дозування: на думку фахівців, вони «часто надто агресивні». У більш тяжких випадках може бути корисним пілокарпін 5 мг або цевімелін 30 мг після обіду.

Хоча сухість очей та рота визнані найбільш поширеними проблемами, про які повідомляють пацієнти, існують варіанти лікування всього спектра проявів синдрому Шегрена, включаючи захворювання легень.

Звертаючись до системних проявів синдрому Шегрена, експерти зазначили, що інтерстиціальне захворювання легень може вимагати негайного втручання: це одна з основних причин смерті при хворобі Шегрена. Першою лінією терапії є кортикостероїди: пацієнти майже завжди реагують на таке втручання.

Наступні черги – імуносупресанти: мікофенолату мофетил або азатіоприн. Якщо вони неефективні, рекомендується ритуксимаб або інгібітор кальциневрину. На стадії фіброзу застосовують нинтеданіб.