Вірусоподібні частки – майбутнє генної терапії

Один із методів транспорту, які зазвичай застосовуються в генній терапії, – використання вірусних векторів. Однак системи CRISPR-Cas9 часто занадто громіздкі, щоб поміститися всередині таких вірусів, які мають проблеми з безпекою. Вірусні вектори також залишають інструмент редагування геному постійно експресованим усередині клітин, навіть після того, як необхідні зміни внесені – а це може призвести до небажаних побічних ефектів.

Інший спосіб – залучити ліпідні наночастинки (LNPs – lipid-nanoparticles), які, наприклад, використовували у мРНК-вакцинах проти Covid-19. Одна компанія, Intellia, вже застосувала цей підхід, але LNP, як і раніше, важко націлити на що-небудь, окрім печінки.

Тому за останні кілька років дослідники провідних лабораторій зосередилися на іншому підході: вірусоподібних частинках або (VLP – virus-like particles). VLP являють собою частинки, які виглядають як віруси і можуть, будучи сконструйовані певним чином, проникати в різні клітини, як це роблять віруси, але насправді вони не містять «особистого» генетичного матеріалу.

У 2016 році лабораторія Техаського технологічного інституту створила ВІЛ-подібні частинки, які доставляють фермент Cas9 у Т-клітини з мінімальними ефектами. З того часу схожі експерименти провели інші вчені, які намагалися створити протиракові ліки CAR-T або препарати генної терапії, а також методи лікування серповидноклітинної анемії, які можна було б вводити за допомогою простих інфузій. Правда, всі ці VLP виявилися значно неефективними: вони були здатні змінювати лише невелику кількість цільових клітин.

Однак днями лабораторія з Broad Institute зробила прорив: вони розробили VLP, що редагують геном цільових клітин зі значно вищою ефективністю. Їхній результат був порівнянний з успіхами Verve Therapeutics, яка раніше досягла прогресу в лікуванні серцево-судинних захворювань, застосувавши для транспорту LNP.