До, під час чи після їди? Чому час прийому таблеток має значення

Та у випадку інших ліків час прийому визначає терапевтичний успіх. Наприклад, певні препарати потрібно приймати натщесерце, оскільки компоненти їжі можуть суттєво впливати на їхнє всмоктування, метаболізм або фармакотерапевтичну дію. Й навіть невеликі відхилення від інструкцій можуть знижувати всмоктування або повністю нівелювати ефект фармакотерапії.

Час прийому ліків: коли їжа впливає на фармакокінетику та біодоступність найдеструктивніше

Їжа змінює фізіологічні умови в шлунково-кишковому тракті: затримує спорожнення шлунка, змінює рівень pH, утворює комплекси з активними інгредієнтами або конкурує за механізми транспорту в кишечнику. Такі ефекти можуть знижувати біодоступність деяких ліків до 60%, особливо препаратів з низьким пероральним всмоктуванням або вузьким терапевтичним вікном.

У випадку ліків, які вирізняються низькою пероральною біодоступністю, навіть невеликі кількості катіонів у їжі утворюють нерозчинні комплекси, які майже повністю блокують всмоктування.

Тому фармвиробники рекомендують приймати певні лікарські засоби натщесерце — щонайменше за 30–60 хвилин до їди або через 2-3 години після їди.

Ліки, які потрібно приймати натщесерце

Час особливо критичний для гастрорезистентних препаратів — таблеток і капсул з кишковорозчинною оболонкою, які діють лише в тонкому кишечнику. Коли їжа ще перебуває в шлунку, транспорт таких ліків блокується.

Наприклад, для аспірину з кишковорозчинною оболонкою їжа подовжувала час перебування у шлунку на 0,8–5,9 години та затримувала початок дії на 2,7-8,9 години. Подібні результати спостерігалися для преднізолону з кишковорозчинною оболонкою, де в деяких випадках всмоктування затримувалося до 12 годин.

Ще один препарат, який потрібно приймати натщесерце, — левотироксин. Його завжди слід ковтати перебуваючи у вертикальному положенні щонайменше за 30 хвилин до сніданку. Прийом левотироксину з їжею може знижувати його всмоктування до 60%, і коливання рівня ТТГ часто пов’язані з нерегулярним часом прийому або застосуванням з їжею. Втім, деякі дослідження також вказують, що може бути ефективним і вечірнє дозування, якщо стабільно дотримуватися належного інтервалу після останнього прийому їжі.

Натщесерце потрібно приймати також бісфосфонати — щонайменше за 30 хвилин до сніданку, у вертикальному положенні, запиваючи повною склянкою води.

Виробники також рекомендують приймати натщесерце пероральні добавки заліза, оскільки їхнє всмоктування інгібують численні сполуки з їжі. Втім, «голодний» прийом часто викликає шлунково-кишковий дискомфорт, тому лікарі та пацієнти іноді мусять шукати компромісні варіанти застосування препаратів заліза.

Антибіотики: складні стосунки з їжею

Від їжі також може постраждати біодоступність деяких антибіотиків. Тетрацикліни та фторхінолони, включно з доксицикліном і ципрофлоксацином, утворюють погано розчинні хелатні комплекси з кальцієм, магнієм, алюмінієм або залізом, що значно обмежує всмоктування. Наприклад, одне дослідження показало, що застосування ципрофлоксацину під час їжі з високим вмістом жирів знижує його біодоступність приблизно на 38% порівняно з прийомом на порожній шлунок. Аналогічно, прийом доксицикліну з їжею зменшував максимальну концентрацію в плазмі на 20–24%. Тому час застосування таких ліків потрібно якнайретельніше розмежовувати з вживанням їжі, особливо молочними продуктами, багатими на кальцій, а також мінеральними дієтичними добавками.

Проте дози антибіотиків, прийом яких передбачений частіше одного разу на добу, слід розподіляти якомога рівномірніше протягом періоду неспання.

Є антибіотики, які слід приймати з їжею: аугментин, цефподоксим, нітрофурантоїн, рифабутин, а також інші засоби, що застосовують в схемах лікування туберкульозу. Та в цілому для цього класу лікарських засобів діє універсальна рекомендація: для оптимізації всмоктування антибіотики слід приймати, запиваючи повною склянкою води (не соку чи чаю!), за 30 хвилин до або через 2 години після прийому їжі.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): краще поїсти

А от ці поширені засоби рекомендують приймати з їжею – це допомагає зменшити частоту шлунково-кишкових побічних ефектів. Втім, при гострому болю більшість НПЗП (передусім, ібупрофен) можна приймати натщесерце для досягнення вищих плазмових концентрацій та швидшого анальгетичного ефекту – це може запобігти прийому додаткових доз знеболювальних.

Щодо іншого популярного НПЗП, диклофенаку, то його рекомендують запивати невеликими порціями молока. Загалом, короткострокове використання безрецептурних НПЗП видається безпечним і супроводжується низькою частотою тяжких ускладнень з боку ШКТ.

Обід має значення

Загалом, раціональна фармакотерапія має балансувати час прийому ліків з уподобаннями пацієнта, особливо коли йдеться про препарати, що призначаються для контролю хронічних захворювань, де рівень прихильності може становити лише 50%. Стратегії оптимізації прихильності до терапії обов’язково передбачають визначення уподобань пацієнта щодо графіка харчування та бажаного часу прийому доз.

Лікарі повинні давати пацієнтам точні інструкції щодо того, коли та як приймати призначені препарати, точно вказуючи інтервал до або після їди. Іноді неочікувані коливання лабораторних показників, погана відповідь на терапію та несподівані побічні ефекти можуть пояснюватися саме неправильним часом дозування. Чіткі рекомендації та регулярне уточнення щодо режиму прийому ліків можуть значно покращити успіх фармакотерапії.