Прегабалін: цілі, ефекти та перестороги

Зокрема, про використання прегабаліну в комплексній терапії психічних розладів, чи має він побічні дії, чи сумісний з іншими ліками, чи викликає звикання та як довго його можна приймати безпечно, розповів лікар-психіатр, невролог, нарколог, психотерапевт, експерт Національного превентивного механізму при Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Член асоціації психіатрів України Євген Васильович СКРИПНИК.

Правда і міфи про прегабалін

Прегабалін – це не лише ліки проти судом

Ця молекула й справді розроблялася й навіть виходила на фармацевтичні ринки (ЄС – у 2004 р., а США – у 2005 р.) як ад’ювантний антиконвульсант при фокальних епілептичних нападах. Але сьогодні прегабалін в епілептології залишився як допоміжний засіб, натомість препарат широко застосовується off-label для лікування хронічного болю, хронічного кашлю, уремічного свербежу, синдрому неспокійних ніг, при невралгії трійчастого нерва, а також для профілактики мігрені.

Крім знеболювального ефекту препарат ще й зменшує тривожність та позитивно впливає на пацієнтів у депресивних станах, тож лікарі нерідко призначають прегабалін при генералізованих тривожних розладах (ГТР).

Зокрема, FDA рекомендує препарат за наступними показами:

• Діабетична полінейропатія
• Постгерпетична невралгія
• Фіброміалгія
• Невропатичний біль, пов’язаний з травмою спинного мозку
• Як додатковий препарат для дорослих з частковими судомами.

В інструкції до препарату бачимо також периферійний невропатичний біль, мігрень, ГТР, панічний розлад, соціальний тривожний розлад, обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) та синдром неспокійних ніг.

Найчастіші помилки при призначенні й використанні прегабаліну: дозування та режим приймання

Доза препарату підбирається індивідуально, мінімальна терапевтична доза – 150 мг/добу. За даними клінічних досліджень, для більшості пацієнтів найефективнішим є дозування 225 мг/добу (75 мг вранці+150 мг перед сном).

Всі менші кількості препарату неефективні (!) ані для прикриття (зменшення вираженості небажаних побічних ефектів) антидепресантів, ані для лікування тривожного розладу.

Прегабалін у дозуванні 25, 50, 75 мг використовують для поступового переходу до терапевтично дозування, адже у перші 3-4 дні після початку лікування препарат може викликати сонливість, головокружіння та слабкість. Аби зменшити такі прояви: 25 мг → за 3-4 дні 50 мг→ за 3-4 дні 150 мг і так до мінімальної терапевтичної або іншої дози, необхідної для досягнення терапевтичного ефекту. Максимальна доза прегабаліну становить 600 мг.

Отже, дозування можна підвищити до цієї межі, якщо бажаного результату не вдалося досягти при менших дозуваннях. Важливо (!) щоб рішення про збільшення та режим, у якому це буде здійснено, приймав лікар.

Інколи пацієнти самостійно підвищують дозування аж до 900 мг і більше, що є неприйнятним, адже потенціює ризик звикання до препарату з усіма відповідними наслідками. Власне, мабуть, на цьому підґрунті й виник міф про те, що прегабалін викликає залежність. Але цей міф давно спростовано у клінічних дослідженнях препарату.

Звикання може виникати також у людей, які вже мають той чи інший вид залежності від психоактивних речовин – алкоголю чи наркотиків. Таким пацієнтам прегабалін або не призначають взагалі, або призначають з обережністю й обов’язковою умовою – можливістю лікаря контролювати дотримання пацієнтом призначеного дозування.

Щодо режиму приймання. Найкраще прегабалін приймати двічі на добу, але розпочати з однократних вечірніх доз протягом 3-4 діб. Надалі – поділити дозу на два прийми, адже період напіввиведення цієї діючої речовини – 6,5 годин.

Оскільки прегабалін не зв’язується з білками крові, взаємодія з іншими лікарськими засобами в нього відсутня – його можна приймати разом з іншими протиепілептичними ЛЗ, антидепресантами тощо.

Чи шкодить прегабалін печінці та ниркам?

Метаболізм прегабаліну в печінці майже відсутній, тому й гепатотоксичністю він не володіє. Думка про те, що це «важкий для печінки препарат» – ще один міф (!), породжений незнанням.

98% препарату виділяється через нирки в незмінному вигляді, тому лікар має ретельно підбирати дозування для пацієнтів з нирковою недостатністю.

Як довго можна приймати прегабалін?

Не існує обмежень щодо тривалості прийому прегабаліну, виходити необхідно з того, чи досягнуто поставлені цілі (контроль больового синдрому, «прикриття» для антидепресантів тощо).

Лікування тривожного розладу може тривати рік, а інколи й довше. Натомість надалі – повноцінне активне життя без болю та постійної тривоги.

Застосування прегабаліну в психіатрії

Ці ліки можуть використовуватися як монотерапія

Монотерапія прегабаліном – це доволі поширене й ефективне призначення при таких станах як:

• алкогольний абстинентний синдром (для зменшення вираженості симптомів – судом, болю, порушення сну тощо)
• порушення сну (клінічні дослідження продемонстрували вплив прегабаліну на нормалізацію сну порівнянний з таким у алпразоламу)
• прегабалін є препаратом першої лінії терапії при синдромі неспокійних ніг
• ГТР, у разі відсутності відповіді на лікування селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСН).

У комплексному лікуванні як додаткова терапія:

• для пом’якшення можливих побічних ефектів антидепресантів групи СІЗЗС та СІЗЗСН (у перші 2-4 тижні від початку лікування антидепресантами можуть виникати: підвищення тривожності, порушення сну, нудота тощо)
• при хронічних болях та тілесних проявах депресії та тривоги (найрозповсюдженіша комбінація – прегабалін+дулоксетин)
• при ГТР разом з СІЗЗС та СІЗЗСН.

Чи обов’язково антидепресантам потрібне «прикриття»?

У лікуванні тривожних розладів психіатри найчастіше використовують препарати з групи СІЗЗС (флуокситин, флувоксамін, пароксетин, циталопрам, есциталопрам, сертралін) та СІЗЗСН (дулоксетин, десвенлафаксин, венлафаксин). Не в усіх пацієнтів, але нерідко на початку лікування прийом цих ліків може супроводжуватися неприємними побічними ефектами – посилення тривоги, порушення сну, коливання артеріального тиску тощо, тож для того, щоб лікування було комфортнішим, а пацієнт не втратив до нього прихильності, на щастя, винайшли прегабалін.

Зазвичай, ми призначаємо його на 7-14 діб, інколи довше.

Але для препаратів другої лінії терапії (тразадон, міансерін, мітразапін, амітриптилін) «прикриття» прегабаліном не призначають через наявність у них снодійного ефекту.

Ефективність проти «масок» та при лікуванні невропатичного та хронічного болю

Тілесні прояви – прихована депресія та тривога

Йдеться про дуже важкі для діагностики (особливо ранньої) різновиди депресії та тривоги. Складність у тому, що вони проявляються не зниженим настроєм, плаксивістю, тривожністю чи втратою задоволення від життя, а соматично.

Тому, перш ніж діагноз буде встановлено й людина почне отримувати адекватне лікування, інколи проходить чимало часу, адже спочатку пацієнт звертається по допомогу до соматичних лікарів – від гастроентерологів, урологів, гінекологів, до хірургів.

Це може бути, наприклад, больовий синдром будь-якої локалізації, який нічим іншим не пояснюється – немає органічної патології, травм тощо.

«Маски»-прояви прихованої депресії та тривоги:

• синдром подразненого кишечника
• фіброміалгія (пацієнт не може навіть пояснити: «болить усе!»)
• психогенне запаморочення
• гіперактивний сечовий міхур
• вульводинія
• бруксизм
• хронічний біль обличчя (прозопалгія).

У цих випадках прегабалін не лише слугуватиме прикриттям для антидепресантів, а й зменшуватиме больові симптоми.

Діабетична нейропатія з больовим синдромом

Взявши до уваги результати численних якісних великих клінічних досліджень, FDA рекомендувала прегабалін для лікування діабетичної нейропатії, що супроводжується больовим синдромом.

Крім того, препарат рекомендований пацієнтам з тривожними та депресивними розладами, що супроводжуються хронічним болем.

Обґрунтовано кращим клінічним варіантом, порівняно зі збільшенням дози ліків для пацієнтів, які не відповідають на монотерапію дулоксетином або прегабаліном, вважають комбіновану терапію: дулоксетин (60 мг/добу) + прегабалін (300 мг/добу).

Цю комбінацію для лікування хронічного болю рекомендують і всі міжнародні товариства з вивчення болю.

Резюме

Отже, нині, коли питання лікування розладів психічного здоров’я на часі в усьому світі (їх поширеність набула сьогодні ознак пандемії!), а у зв’язку з винятковою ситуацією через повномасштабну жорстоку війну в нашій країні, особливо, ми маємо бути обізнаними й розповсюджувати релевантну інформацію щодо сучасних лікувальних стратегій та ліків, що є їхньою невіддільною частиною.

Потрібно пам’ятати самим і пояснювати пацієнтам, що насправді невиліковних психічних хвороб небагато, більшість розладів психіки – тимчасові, якщо… Якщо вчасно втрутитися, застосувавши ефективне сучасне лікування, засноване на наукових доказах.