Ефірні олії проти вірусу: що відомо на сьогодні?

Чи можуть впоратися з таким завданням ефірні олії? Як ними користуватися? Як ефірні олії впливають на організм людини й чому останнім часом до них зростає інтерес учених у всьому світі? Про все це The PharmaMedia розповів доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри клінічної фармакології та клінічної фармації НМУ імені О.О. Богомольця Микола Валентинович ХАЙТОВИЧ.

Будемо знайомі, ефірні олії!

Чи давно людство знайоме з ефірними оліями й звідки вони беруться?

Нагадаємо, що ефірні олії (ЕО) — це концентровані рослинні екстракти, отримані за допомогою дистиляції з водяною парою. Ефірні олії добре розчинні в летючих сполуках, таких як спирт, ефір і нелеткі олії, але нерозчинні у воді.

Термін «ефірні олії» використовується з 16 століття, їх так називали через їхню летючість і аромат. Сама назва походить від препарату Quinta Essentia. Французьке агентство з нормалізації (AFNOR) вказує, що ефірні олії — це продукти, отримані з рослинної сировини за допомогою дистиляції з водяною парою або механічних процесів з епікарпію цитрусових, або «сухої» дистиляції.

Ефірні олії виробляються понад 17 500 видами рослин з багатьох родин покритонасінних. Наприклад, Lamiaceae, Rutaceae, Myrtaceae, Zingiberaceae та Asteraceae тощо, але лише близько 300 з них є комерційними.

Сполуки, що входять до складу ефірних олій, синтезуються в цитоплазмі та пластидах рослинних клітин через шляхи малонової кислоти, мевалонової кислоти та метил-d-еритритол-4-фосфату. Вони виробляються та зберігаються в складних секреторних структурах, таких як залози, секреторні порожнини та смоляні канали, й присутні у вигляді крапель рідини в листках, стеблах, квітах і плодах, корі та коренях рослин.

Чи насправді ЕО дезінфікують повітря, коли їх використовують як ароматерапію? Де ще використовують властивості ЕО?

Вважається, що ефірні олії функціонують як хімічні сигнали та допомагають рослинам контролювати та регулювати своє середовище, захищатися від шкідників та залучати корисних комах, наприклад запилювачів.

Термін «ароматерапія» був введений на початку ⅩⅩ століття французьким хіміком Рене-Морісом Гаттефоссом, який виявив цілющі властивості лавандової олії при лікуванні опіків. Але широкого використання та популярності ароматерапія на основі ефірних олій набула наприкінці ⅩⅩ століття, хоча має довгу та багату історію, яка охоплює період від стародавніх цивілізацій до сучасності.

Стародавні єгиптяни, китайці та індійці разом із внеском арабської культури та європейського травознавства заклали основу для ароматерапії. У стародавньому Єгипті ефірні олії, такі як ладан і мирра використовувалися в релігійних ритуалах, бальзамуванні та лікарських препаратах. Традиційна китайська медицина включає ароматичні речовини для збалансування енергії та лікування захворювань. Аюрведична медицина в Індії використовує ароматичні рослини та олії для цілющих і духовних цілей.

На сьогодні відомо приблизно 3000 ЕО, і близько 10% використовуються або можуть бути використані в харчових продуктах. Управління з контролю за продуктами й лікарськими засобами США (FDA) перераховує близько 300 ефірних олій та олійних смол серед харчових добавок, які вважаються безпечними. При цьому переважно використовуються їх антимікробні й антиоксидантні властивості.

Ефірні олії в сучасній медицині

Як саме застосовують ефірні олії в медицині, зокрема, при ГРВІ?

При ароматерапії ефірні олії вводять в слідових кількостях шляхом інгаляції, масажу або нанесення на поверхню шкіри з метою підтримки психічної й фізичної рівноваги, зняття стресу, полегшення пологового болю, омолодження, усунення розладів сну, лікування мікробних інфекцій, хвороби Альцгеймера, серцево-судинних та онкологічних захворювань.

Ефірні олії продемонстрували широкий спектр антимікробної активності проти патогенів людини, як у планктонній, так і у формі біоплівки. Наприклад, цитрусові ефірні олії містять лімонен, ß-мірцен, ліналоол, ß-пінен і α-пінен, які відомі антимікробними властивостями.

Біологічна активність ефірних олій евкаліпту зумовлена високим вмістом 1,8-цинеолу. Вказані компоненти ефірних олій руйнують клітинну мембрану, пригнічують ефлюксні помпи, відповідальні за стійкість до антибіотиків у грамнегативних бактерій, пригнічують синтез пептидогліканового шару стінок бактеріальних клітин шляхом зв’язування з транспептидазою грампозитивних бактерій. Вчені також зазначають синергетичну дію ефірних олій з іншими протимікробними засобами, у т.ч. з антибіотиками. Особливо великий інтерес сьогодні викликає антибіоплівкова дія компонентів ефірних олій.

NB! Основна перевага цих натуральних продуктів полягає в тому, що вони не підвищують резистентність до антибіотиків при тривалому застосуванні і, як правило, мають низьку токсичність.

Коли показане пероральне застосування ЕО?

За даними експериментальних досліджень доведено, що, наприклад, пероральне введення ефірної олії розмарину забезпечує протибольову дію, при цьому ЕО розмарину посилює фармакологічну дію парацетамолу й не змінює його біодоступність.

Потенційна користь для здоров’я від додавання ефірних олій у раціон людини описана у 2023 році в огляді літератури. Акцентовано дані клінічних випробувань і доклінічних досліджень щодо активності ефірних олій при:

• лікуванні синдрому подразненого кишківника, запальних захворювань кишківника;
• метаболічних розладах;
• регуляції мікробіоти;
• для гастро- та гепатопротекції;
• для захисту сечовивідних шляхів;
• для забезпечення протизапальної та знеболювальної дії;
• для забезпечення імуномодуляції та захисту від грипу та респіраторної вірусної інфекції;
• для забезпечення нейрозахисту;
• для забезпечення модуляції настрою та когнітивної діяльності.

Сьогодні доведено, що молекули ефірної олії можуть впливати на гіпоталамус, вегетативну нервову систему та ендокринну систему, покращувати периферичний кровообіг, регулювати артеріальний тиск, пульс і дихання, й, зрештою, зменшувати тривогу.

Де тут ложка дьогтю, які проблеми застосування ЕО?

Так, дьогтю трохи є. Застосування ефірних олій у вигляді ароматерапії має низку недоліків. Вони є нестабільними леткими сполуками, які зазнають ферментативних реакцій, що знижує їхню активність та підвищує токсичність через подразнення, фотосенсибілізацію тощо.

Попри те, що ефірні олії містять два-три основні компоненти на рівні 20–70%, вони часто є дуже складними сумішами переважно терпенів, терпеноїдів і фенілпропаноїдів. Вони також можуть містити багато інших сполук, таких як жирні кислоти, оксиди та похідні сірки.

Хімічний склад ефірних олій, який сприяє їхній медичній цінності щодо антибактеріальних властивостей, значною мірою залежить від різних факторів, таких як кліматичні та географічні умови, час і спосіб збирання, техніки ізоляції та зберігання тощо. Отже, це доволі делікатний, недешевий та копіткий процес.

Капсули з ефірними оліями перорально насправді ефективні?

Застосування ефірних олій в капсулах для орального застосування має багато переваг, таких як:

• висока біодоступність;
• захист від гідролізу та окиснення, що підвищує їх хімічну стабільність;
• зниження токсичності й летючості;
• можливість досягнення цільових ділянок терапевтичними дозами, таким чином підвищуючи комплаєнтність пацієнта.

З якого віку можна використовувати ЕО, чи безпечні вони для дітей, старших та ослаблених людей?

Ефірні олії з лікувальною метою рекомендуються дорослим людям, оскільки на даний час проведено недостатньо досліджень, які б продемонстрували їх ефективність і безпечність для дітей.