Замісна терапія тестостероном і ризик раку простати: звʼязок не доведено

Дослідження,які вивчали цей звʼязок, давали суперечливі або неповні висновки, тому клінічні настанови зазвичай не рекомендують замісну терапію тестостероном у чоловіків з відповідним анамнезом або підвищеним ризиком розвитку раку простати. Але нові дані від американських фахівців свідчать проте, що замісна терапія тестостероном у чоловіків середнього та старшого віку з гіпогонадизмом не підвищує ризик розвитку раку передміхурової залози високого ступеня – як і будь-якого іншого виду раку.

Тестостерон vs плацебо

Співробітники лікарні Біргама (Гарвардська медична школа, Бостон, Массачусетс, США) організували рандомізоване плацебо-контрольоване подвійне сліпе дослідження з паралельними групами, доя якого увійшло 5 204 чоловіків віком 45-80 років. Учасники мали концентрацію тестостерону натщесерце 300 нг/дл, один або більше гіпогонадальних симптомів та кардіоваскулярне захворювання або посилення серцево-судинної патології в анамнезі. Пацієнтів випадковим чином розподілили в групи замісної терапії тестостероном або плацебо у співвідношенні 1:1.

Первинною кінцевою точкою визначили випадок раку передміхурової залози високого ступеня (оцінка за Глісоном 4 + 3 або вище). Вторинні кінцеві точки: захворюваність будь-яким раком передміхурової залози, гостра затримка сечі, інвазивна процедура з приводу доброякісної гіперплазії передміхурової залози, біопсія простати та потреба у новому призначенні фармакотерапії для усунення симптомів з боку нижніх сечових шляхів.

У фіналі дослідження з’ясувалося, що захворюваність на рак передміхурової залози високого ступеня суттєво не відрізнялася між групами.

За період спостереження (медіана 33 місяців) лише у 0,19% (5 з 2 596 учасників) з групи замісної терапії тестостероном та 0,12% (3 з 2602) з групи плацебо було діагностовано рак простати високого ступеня. Так само істотно не відрізнялася захворюваність на будь-який інший рак передміхурової залози та інші результати по вторинним кінцевим точкам.

Порівняно з плацебо лікування тестостероном підвищило рівень простат-специфічного антигену (PSA), але по цьому показнику відмінність між групами залишалася незначною і через 12 місяців не збільшилася.

Суттєві моменти

Зазначається, що отримані результати не поширюються на чоловіків з уже утвореним раком передміхурової залози, вищими значеннями PSA або чоловіків без підтвердженого гіпогонадизму.

У дослідженні не застосовували візуалізацію простати або інші тести на біомаркери окрім PSA, що могло вплинути на рішення про проведення біопсії. Крім того, відзначалися високі показники припинення лікування, а також досить численні випадки зупинки спостереження через втрату звʼязку з пацієнтом.

Описане дослідження фінансувалося консорціумом виробників тестостерону , очолюваним AbbVie, за додаткової фінансової підтримки Endo Pharmaceuticals, Acerus Pharmaceuticals Corporation і Upsher-Smith Laboratories.