Біль в горлі: яких помилок слід уникати?

Журналіст, редактор The PharmaMedia

Огляд пацієнта лікарем. Ілюстративне фото freepik

Не припускається помилок, як відомо, лише той, хто нічого не робить. Але у медицині помилки надто дорогі. Саме тому лікарі та фармацевти навчаються все життя.

Про найпоширеніші помилки діагностики, лікування хвороб горла, а також прогнозу щодо них, коли потрібно приймати рішення щодо подальших дій: скерувати на хірургічне лікування, призначити підтримувальну консервативну терапію або цей пацієнт не потребує жодних додаткових втручань, розповіла Світлана ЛЕВИЦЬКА, професор кафедри дитячої хірургії, отоларингології та офтальмології Буковинського державного медичного університету.

Фото з власного архіву

Найкраща візуалізація не страхує від помилок

Чому інколи нелегко побачити те, що добре видно?

Певний парадокс: на перший погляд, може здатися, що захворювання горла дуже прості, адже їх легко виявити. Проте, труднощів чимало, починаючи від ускладнень самого огляду, адже пацієнти не завжди дозволяють нормально їх оглянути. Особливо, коли йдеться про діток або емоційно лабільну людину, або пацієнта з вираженим блювотним рефлексом.

А інколи огляд горла потребує додаткового оснащення, освітлення, а крім цього, дерев’яні одноразові шпателі, що використовують зазвичай, легко ламаються й нерідко травмують пацієнта.

Спиратися слід на об’єктивну оцінку стану слизової

Коли болить горло, нормальне бажання людини зазирнути й подивитися що там коїться, але об’єктивно оцінити свій стан людина, звісно ж не може, обов’язково потрібна консультація лікаря.

Дуже часто те, що може не на жарт налякати людину (приміром, дуже червоне горло) й спонукати її відразу хапатися за антибіотики тощо, лікареві таким не видається.

З чотирьох, наведених вище фото, лише на фото «С» — паритонзилярний абсцес, при якому антибактеріальна терапія дійсно показана. Інші ж три випадки – класичний гострий фарингіт, класична вірусна енантема та класичні ознаки хронічного тонзиліту – не потребують лікування антибіотиками.

Різниця в оцінці симптомів обумовлена тим, що лікар має насправді великий список симптомів – рубцеві зміни мигдаликів, рідкий гній в лакунах, гіперемія, гіпертрофія, набряк, витончення слизової тощо. Натомість пацієнт характеризує свій стан з точки зору суб’єктивних відчуттів: погане самопочуття, червоне запалене горло. 

Непохитна віра в антибіотики – найпоширеніша помилка

Щире бажання допомогти пацієнту може стати пасткою для лікаря

Результати лікування лікар та пацієнт теж оцінюють по різному. Так, пацієнт буде задоволений лише коли повністю вщухне біль, почервоніння та запалення у горлі, нормалізується температура тіла, повернеться апетит та з’явиться енергія. У протилежному випадку людина вважає лікування неефективним і лікар інколи обирає шлях найменшого спротиву – «посилює» лікування, призначаючи тонзилектомію або антибіотики.

Така ситуація не унікальна для нас, так роблять лікарі по всій земній кулі, незалежно чи то теплий клімат, чи холодний, і, до того ж досить часто – близько 73% пацієнтів з гострим захворюванням горла отримують АБ-терапію. 

АБ-терапія при лікуванні горла: чому так багато помилок?

Саме захворювання горла утримують сумнівне лідерство за непотрібними/нераціональними призначеннями АБ-терапії. Наприклад, у США щороку в педіатричній практиці реєструють понад 10 млн помилкових призначень. 

На думку спікера, це відбувається з декількох причин:

  • пацієнт невірно/необ’єктивно сприймає свій стан, трактує симптоми та тривалість хвороби;
  • наявність ускладнень;
  • відсутня відповідь на лікування через неправильний діагноз. Приміром, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) через свої горлові симптоми змушує пацієнтів інколи роками «лікувати горло» спреями, льодяниками й навіть антибіотиками, хоч проблема розташовується зовсім в іншому органі. Деякі проблеми хребта також можуть проявлятися певними симптомами (відчуття грудки в горлі тощо), що маскують істинну причину під захворювання горла;
  • інколи лікар не дослухається до всіх скарг пацієнта, а обґрунтовує діагноз лише на симптомах, що стосуються його діагностичного припущення;
  • буває й так, що лікар прагне виправдати очікування пацієнта, щоб заспокоїти його, адже той прийшов на огляд з твердим переконанням, що лише антибіотики йому допоможуть.

Лікування, що може нашкодити

Інколи, коли АБ-терапія призначається, приміром, при хронічному атрофічному фарингіті після проведення тонзилектомії у пацієнтів може доволі часто боліти горло з різних причин – при вдиханні холодного повітря, емоційному навантаженні, споживанні гострої їжі або газованих напоїв тощо. Такі люди купують в аптеці багато різних спреїв, льодяників, пігулок для розсмоктування, часто змінює їх, оскільки не отримає очікуваного ефекту.

Така тактика – помилка, адже переважна більшість аерозолів висушують слизову оболонку і відчуття сухості, яке й провокує відчуття болю у такого пацієнта, лише посилюється.

Максимальної кількості помилок лікарі та пацієнти припускаються у випадках, коли призначена АБ-терапія не допомогла. Як правило, лікар вважає, що бактерія збудник захворювання горла виявилася нечутливою до цих ліків. Тоді пацієнта направляють на мазок з ротоглотки, щоб знайти бактерію-винуватицю всіх негараздів, і це – помилка.

Адже мазки з ротоглодки здорових та хворих людей мало чим відрізняються – вони мають однакову за якісним складом флору. Тож, вид мікроорганізму не має вирішального значення.

Так само неважливим є й загальний популяційний рівень (кількісний показник). Натомість насправді важливою є відповідь імунної системи.

Важливо знати й брати до уваги, що за наявності хронічних процесів, коли пацієнти неодноразово вже отримували АБ-терапію, у них спостерігається збідніння розмаїття бактеріальної флори. І справжньою проблемою запального процесу є біоплівки, що утворюються у переважної більшості таких пацієнтів. Антибіотик, як відомо, не здатний знищити мікроорганізм, що знаходиться всередині біоплівки. Навіть, якщо ліки потрапляють всередину плівки, це не гарантує того, що вони вплинуть на мікроорганізми, що знаходяться в стані відносного спокою через відсутність метаболізму. Саме це є причиною провальної антибіотикотерапії більшості хронічних запальних процесів. 

Що насправді лікує горло

Місцева терапія – основа лікування

Спреї, розчини для полоскання тощо – всі ці засоби можуть застосовуватися місцево. А чинний протокол фармацевта «Симптоматичне лікування болю в горлі» передбачає лікарські засоби, що відпускаються без рецепта: Амбазон, Гексетидин, Декаметоксин, Фенол, Флурбіпрофен, Холіну саліцилат, Цетилпіридин.

Найчастіше використовують лікарську форму спреї, вони досить зручні у використанні та вкривають слизову ротоглотки захисною оболонкою.

Срібло дійсно ефективне, але не «панацея»

Сьогодні спостерігаємо «реінкарнацію» препаратів срібла. Але варто пам’ятати, що срібло, а відтак і препарати на його основі, буває різним. Найбільш токсичним є нітрат срібла, але його сьогодні використовують зрідка для зупинення незначних носових кровотеч.

Отже, лікування сріблом не є абсолютно безпечним (10 г срібла – летальна доза). Наприклад, при неконтрольованому використанні шкіра може набути синього забарвлення через аргіроз – відкладення сульфіду срібла у шкірі, слизових оболонках, капілярах, кістковому мозку та селезінці.

А щодо ефективності препаратів срібла, варто пам’ятати, що чим менший розмір часточок – тим сильніший антибактеріальний ефект. Тому майбутнє – за використанням наночастинок срібла.