Короста: що рекомендувати з ліків?

Охайність не завжди рятує від корости

Спалахи хвороби зазвичай реєструють у регіонах, де є проблеми щодо дотримання санітарних норм через відсутність нормального водозабезпечення, погану якість води, й особливо, за умови великого скупчення людей, які проживають в одному приміщенні тривалий час (як от зараз – бомбосховищах, підвалах й інших укриттях).

При цьому дерматологи застерігають, що у зоні ризику не лише люди, які нехтують гігієною або маленькі діти, які ще не мають цих навичок, а й ті, хто надто переймаються чистотою свого тіла й зловживають водними процедурами. У цьому випадку також можна заразитися, хоча перебіг захворювання буде легшим (на відміну від диференціальної діагностики) – менше висипки, невисока інтенсивність свербіння.

У зоні ризику також пацієнти, які приймають імуносупресивну терапію, люди з вродженими чи набутими імунодефіцитами.

Саме тому, короста – це одне з найбільш розповсюджених і тяжких шкірних захворювань у дітей. Адже імунна система малюків тільки формується, тож не може протистояти інфекції.

Що таке короста і як її розпізнати

Короста – акародерматит, контагіозне паразитарне захворювання шкіри, збудником якого є коростяний кліщ Sarcoptes scabiei.

Передається короста двома шляхами:

• прямим – через контакт зі шкірою інфікованої людини, тактильний контакт з тваринами;
• побутовим – через предмети, що використовувала/торкалася інфікована людина.

Другий варіант трапляється дуже рідко, адже на поверхнях, тобто поза шкірою людини, кліщ живе недовго – до 72 годин, а активність зберігає ще менше).

Зараження відбувається, коли самиця кліща-збудника проникає у шкіру, відкладає між роговим і зернистим епітелієм яйця, що за 2-3 дні стануть личинками, а ті за 2 тижні дорослими особинами.

Симптоми інфікування коростою

Інкубаційний період зазвичай триває від 3 до 10 діб (зрідка від 4 до 6 тижнів). А при повторній інвазії реакція може виникнути вже за декілька годин.

Після цього з’являються:

• папуло-везикульозний висип;
• видимі коростяні ходи (хоча їх не завжди можна виявити неозброєним оком);
• інтенсивний, часто нестерпний свербіж, який посилюється у другій половині дня і вночі (коли паразит найактивніший);
• виразки, рани (з’являються при розчісуванні), вкриті гнійниками та кров’янистими скоринками.

Локалізація коростяної висипки:

• кисті – міжпальцеві складки, бокові поверхні пальців;
• згинальні й бокові поверхні променево-зап’ясних суглобів;
• передні поверхні пахвових ямок;
• живіт;
• стегна;
• поперек;
• сідниці;
• молочні залози (у жінок);
• статеві органи (у чоловіків).

У дітей висипання з’являються спочатку зазвичай на стопах та волосяній частині голови. Далі висипка переходить на спину, сідниці та обличчя.

Фармацевтична опіка при корості

Коли пацієнт предʼявляє фармацевтові скарги на свербіж шкіри, потрібно уточнити, чи посилюється він увечері та вночі.

Якщо це так, і є інші ознаки корости, уточнити діагноз потрібно у лікаря.

Важливо також:

• виявити джерело зараження;
• з’ясувати, чи перебував/перебуває пацієнт у сприятливих для зараження умовах;
• повідомити пацієнта про необхідність провести огляд всіх членів сім’ї з метою виявлення захворювання;
• провести протиепідемічні заходи для запобігання розповсюдження інфекції;
• призначити інсектицидні засоби для лікування корости (у разі підтвердженого діагнозу) всіх уражених та здійснити санітарну обробку особистих речей і помешкання, суворо дотримуватись правил особистої гігієни.

Додаткова інформація для фармацевта

При розмові з пацієнтом (чи його представником) необхідно з’ясувати:

• вік інфікованого;
• тривалість симптомів інфекції;
• чим і як він лікувався до звернення в аптеку.

Якщо фармацевтові повідомляють про один з чотирьох, перерахованих нижче загрозливих симптомів, людину потрібно негайно направити до лікаря:

• висип і коростяні ходи локалізуються в ділянці статевих органів;
• уражено великі ділянки тіла й з’явилися ознаки приєднання інфекції у вигляді: нагноєння висипань, фолікулітів, фурункулітів, почервоніння, підвищення температури й набряк шкіри у місцях висипу;
• інфікована особа – дитина перших років життя, вагітна, літня людина, пацієнт з хронічними захворюваннями (імунодефіцитні стани, порушення обміну речовин, ендокринні патології);
• під час або після лікування з’явилися щільні вузлики круглої/овальної форми, гладенькою поверхнею з синьо-рожевим або червоно-бурим забарвленням та локалізацією на жіночих статевих органах, внутрішніх поверхнях стегон, животі, в ділянці пупка, пахвових ямках, навколо сосків, на внутрішніх поверхнях вушних раковин, повіках.

Лікування корости: топ-5 головних принципів

Запорукою успішного лікування є суворе і ретельне дотримання схем лікування і дозування лікарських засобів;

1. Необхідно провести огляд всіх членів сім’ї та контактних осіб;
2. Необхідно одночасне лікування всіх заражених та осіб, які знаходились у контакті;
3. Лікування корости повинно поєднуватись з обробкою всіх текстильних виробів, з якими контактував хворий (подушки, постільна білизна, одяг тощо). Обробку проводять хлоровмісними або іншими інсектицидними засобами, кип’ятінням та прасуванням;
4. Після проведення лікування (5-10 діб) необхідне диспансерне спостереження і повторний огляд у лікаря через 2 тижні.

Фармакотерапія корости: важливі аспекти

Для симптоматичного лікування корости застосовують інсектицидні засоби: бензилбензоат, перметрин, препарати сірки.

В деяких країнах для цього показання затверджено пероральні форми івермектина. Проте до українського «Протоколу фармацевта при відпуску лікарських засобів без рецепта «Симптоматичне лікування корости» цей препарат не входить.

Важливо проінформувати про наступне:

• всі засоби для лікування корости призначені лише для зовнішнього застосування! У разі потрапляння цих засобів на слизову оболонку очей/рота/носа, необхідно добре промити їх водою. Якщо людина випадково проковтнула засіб, слід промити шлунок та викликати блювання;
• перед нанесенням лікарського засобу слід прийняти ванну чи душ (для змивання личинок з поверхні шкіри і розмʼякшення епідермісу, що сприяє проникненню препаратів у коростяні ходи чи елементи висипання), а також змінити натільну й постільну білизну;
• лікування доцільно проводити у вечірній час, між 18 і 24-ю годинами, з огляду на біоритм життєдіяльності коростяного кліща. Протикоростяні препарати діють безпосередньо на кліщів і личинок, а також потрапляють в організм кліща у разі прогризання ним ходів, що трапляється переважно увечері;
• хворим потрібно коротко підстригти нігті, а лікарські засоби наносити під ними товстим шаром, бо при розчісуванні там скупчуються яйця;
• не можна наносити протикоростяні засоби на відкриті рани та ділянки гострих запальних процесів шкіри;
• не можна використовувати перметрин та бензилбензоат в період вагітності та годування грудьми;
• не можна використовувати перметрин та бензилбензоат дітям до 3 років;
• протикоростяні препарати у вигляді аерозолів протипоказані при бронхіальній астмі, обструктивному бронхіті (у тому числі в анамнезі), а також немовлятам і дітям молодшого віку в зв’язку з ризиком виникнення бронхоспазму при вдиханні аерозолю. У цих випадках можливе нанесення лікарського засобу на шкіру за допомогою змоченого в препараті ватного тампона;
• рідкі лікарські форми бензилбензоату та перметрину перед застосуванням потрібно збовтувати;
• для запобігання розвитку резистентності та досягнення максимального ефекту перевагу надають комбінованим препаратам;
• при застосуванні бензилбензоату можливе відчуття печіння, поколювання шкіри, що минають самостійно.