Тетяна Мостепан: «Під час війни маємо дбати не тільки про стійкість медичної системи, а й про її розвиток, щоб забезпечити доступність і якість медпослуг»

Які зміни відбулися останнім часом в медичній системі м. Києва та як вони вплинуть на подальшу її діяльність? 

Передусім слід зазначити, що торік була проведена реорганізація закладів м. Києва відповідно до постанови КМУ № 174. В Києві як госпітальному окрузі зʼявилося 12 надкластерних закладів, 39 кластерних, залишилася мережа центрів ПМСД та консультативно- діагностичних центрів. Це дуже важливо, адже така реорганізація, як і медреформа в цілому, спрямовані на зміцнення закладів, їх кадрового і фінансового потенціалу, на те, щоб удосконалити маршрути пацієнтів, структурувати систему надання медичної допомоги. Тож надалі наше основне завдання — відповідно до проведеної реорганізації працювати за двома основними напрямками: доступність і якість медичної допомоги. Щодо підвищення доступності медичних послуг передусім плануємо активно формувати електронні черги, електронний запис, забезпечувати доступність до скринінгових програм та КТ і МРТ діагностики. Черги на складну діагностику чи оперативні втручання, які покриваються ПМГ (наприклад, заміна кришталика, ендопротезування) мають бути прозорими, щоб пацієнт чітко розумів, коли він отримає необхідну медичну допомогу.

Щодо якості меддопомоги – тут нічого нового не вигадати, це доказова медицина, дотримання протоколів, стандартів. Моніторинги НСЗУ в цьому плані посилюються, тож дотримання стандартів буде невідворотним. 

З якими викликами у звʼязку з війною стикається столична медицина?

Київ часто потрапляє під обстріли, приймає поранених, тому варто говорити не тільки про сучасну медицину, а й про стійкість самої медичної системи до найгірших сценаріїв, щоб вона діяла чітко й злагоджено за будь-яких обставин. Протокол з чітко визначеним алгоритмом дій закладів міста та персоналу на випадок надзвичайних ситуацій вже відпрацьовано. Тому ми проводимо масштабні тренування медиків на випадок масових надходжень пацієнтів, дій під час ракетних ударів. Для цього ми виділили 6 закладів, 3 на лівому березі, 3 на правому, до навчань були залучені ДСНС, МВС. Тренінги проводяться регулярно й продовжаться надалі. 

Ще одним викликом для закладів були зимові блекаути. Наші лікарні вистояли, надавали медичну допомогу безперервно – на всіх рівнях. Однак ми й надалі будемо посилювати автономність закладів у плані готовності до зими. На це спрямована підтримка місцевої влади. 

Медична система Києва велика й потужна, в ній концентрується багато закладів. Чи це змушує їх конкурувати? 

Так, столична медицина дещо особлива. Адже тут є не тільки комунальні заклади, серед яких чимало надкластерних, а й багато державних та приватних установ. Напевно, найбільша концентрація медзакладів саме в Києві. І це створює конкуренцію між ними. 

Ми аналізували ситуацію й бачимо, що приватні та державні клініки також почали активніше контрактуватися з НСЗУ, перебирають на себе частину послуг, а відповідно й коштів за ПМГ. Це ще один виклик у вигляді ринкової конкуренції. Якщо років три тому між собою конкурували тільки комунальні заклади міста, то нині вони вже конкурують з іншими сегментами. Це змушує їх активніше розвиватися, не зупинятися на досягнутому, надавати медичні послуги на найвищому рівні. Таким має бути кредо кожного керівника закладу: не тільки впевнено тримати високу планку, а й підвищувати її. 

Чи ж вдасться під час війни дбати не тільки про стійкість медичної системи, а й про її розвиток? 

Так, і для цього потрібно робити все можливе. Порівнявши рівень медичної допомоги, яка сьогодні надається в столиці, з тим, що був три — пʼять років тому, ми бачимо, що такий розвиток забезпечується. У Києві значно зросла кількість трансплантацій, наші заклади – серед лідерів у цій сфері. Створюються нові реабілітаційні відділення, сьогодні їх 27 (а до 2022 року було лише 75 ліжок в комунальних закладах), є амбулаторна й стаціонарна реабілітація, відкрито центри ментального здоров’я (торік відкрили 9, а на сьогодні їх уже 12). Також приділяємо багато уваги первинній медичній допомозі, скринінговим програмам, турботі про психічне здоровʼя – результат буде тільки за умови такого комплексного підходу. 

Дуже важливо наблизити первинну медичну допомогу і сімейного лікаря до пацієнта, тому що це не тільки про лікування, а й про скринінги, профілактику. Адже запобігання хворобам, їх рання діагностика, вчасно виявлені онкозахворювання та інші патології — це основа успішного лікування, що потрібно пацієнту для швидкого і повного одужання. І державі це вигідно економічно, бо витрати на лікування ранніх стадій значно менші ніж запущених форм, і головне – не втратити людину, зберегти її працездатність та якість життя. Тому ми намагатимемося донести до пацієнтів необхідність регулярних профілактичних обстежень, робитимемо їх доступнішими, контролюватимемо процес, щоб на шляху пацієнта не було жодних бюрократичних перешкод чи незручностей, оскільки ми дуже зацікавлені, щоб кияни були здорові.

Чи будуть впроваджуватися додаткові скринінги на місцевому рівні? 

Проаналізувавши всю систему скринінгів, яка діє в Україні, ми зрозуміли, що їх немало. Проблема в іншому — сімейний лікар дає направлення на обстеження (мамографію, колоноскопію, рентген легенів), але приблизно 35% пацієнтів не проходять ці обстеження. 

Водночас наш департамент створив групи експертів, куди ввійшли не тільки найкращі фахівці комунальних закладів, а й інститутів, державних установ, приватних закладів Києва, також залучили іноземних експертів, щоб відпрацювати маршрут пацієнта від профобстеження, діагностики до лікування, реабілітації. Тож якщо наші експерти скажуть, що скринінгових програм недостатньо і пропонуватимуть додаткові, ми розглянемо їхні пропозиції й підтримаємо. Але зараз наша мета — максимально використати існуючі профілактичні програми, щоб вони не були номінальними, а працювали в повному обсязі. Найперше маємо проаналізувати, чому пацієнти не доходять до скринінгів, як їх заохотити і зробити для них максимально зручний маршрут. Здоровий спосіб життя, чекапи мають бути в тренді, особливо в наш час. Адже ми бачимо, що стрес, накопичений за період пандемії та роки війни вже дається взнаки нашим пацієнтам. 

Останнім часом багато змін і на рівні спеціалізованої допомоги. Також багато дискусій навколо того, чи варто скорочувати та перепрофільовувати ліжка. Як з цим у Києві? 

Сьогодні керівники закладів, які стали комунальними некомерційними підприємствами, можуть самі вирішувати, які ліжка розгортати, який профіль найефективніший і відповідно планувати організацію медичної допомоги з урахуванням статистики, аналітики захворюваності і реальних потреб населення у медичних послугах. Але з огляду на згадану вже Постанову КМУ № 174 заклади кожного рівня повинні виконати певні вимоги. Наприклад, надкластерна лікарня має охоплювати 28 напрямків медичних послуг і відповідати чітко визначеним критеріям. До кластерних закладів – інші вимоги щодо обсягів надання медичної допомоги. Тому головне, щоб кожне ліжко, яке є на сьогодні в лікарні, використовувалося максимально ефективно. Керівник має аналізувати завантаженість ліжок кожного профілю, бо в певний період може бути більше пацієнтів із серцево-судинною патологією, потім актуальнішим стане неврологічний профіль. Ефективний менеджер це врахує, десь збільшить кількість ліжок, десь зменшить, при цьому напрямки медичної допомоги в закладі мають повністю відповідати рівню закладу. Наша позиція — в жодному разі не зменшувати ліжковий фонд і тим більше обсяг медичних послуг. Водночас маємо зробити ліжка ефективними, щоб їх було достатньо і щоб вони відповідали сегменту потреб пацієнтів. 

Ви більше ніж 10 років були успішним керівником медичного закладу, розуміли що потрібно від місцевої влади, чи допомагає це вам формувати завдання для очолюваного департаменту? 

Так, зі свого досвіду керівника закладу я розумію всю систему та як вона працює. Коли я прийшла на цю посаду, я сказала, що департамент має стати партнером для кожного закладу. Бо по-іншому, система не працюватиме. Якщо керівник закладу бачить завдання, можливості й проблеми у своєму «господарстві», то департамент бачить всю карту медицини міста.

Ми детально аналізуємо кожний заклад, щоб розуміти, де виник дефіцит чи профіцит медичних послуг, де «ламаються» маршрути пацієнтів тощо. Завдяки такій масштабній аналітиці департамент може підтримати той чи інший заклад, але якщо він має власну чітку стратегію розвитку. Це наше перше завдання.

Друге – у партнерстві з керівником подбати про фінансову стійкість закладу, від якої залежить заробітна плата медичних працівників, забезпечення медикаментами і витратними матеріалами тощо. А також про кадрове забезпечення і належну концентрацію медичних послуг. Бо пацієнт не може бути заручником ситуації, коли потрапляє в хірургічне відділення, де не проводиться достатньої кількості тих чи інших оперативних втручань, необхідної для набуття достатнього практичного досвіду. 

Тож і маршрути ургенції налагоджені так, щоб швидка доставляла пацієнтів за профілем у заклади, які відповідають всім вимогам (кадри, обладнання тощо). Лише так пацієнт може отримати безоплатну медичну послугу високої якості. 

А яка нині ситуація з кадровим забезпеченням столичної медицини?

Ні для кого не секрет, що такі проблеми є скрізь, особливо щодо середнього та молодшого медичного персоналу. І сьогодні це проблема не тільки України. Ніде у світі не існує профіциту таких кадрів. Саме тому заклади мають забезпечувати кадрову концентрацію за своїми напрямками для ефективного використання ліжок та навантаження відповідними послугами. Забезпечення гідного рівня заробітної плати медпрацівникам, належних умов праці в закладі також мотивуватиме медиків триматися за свої робочі місця. А ще не менше важлива повага до їх праці в суспільстві в цілому. Сьогодні це особливо актуально, коли медики працюють на межі виснаження, під ракетними обстрілами, а при цьому їх ще безпідставно хейтять у блогах та соцмережах. Безперечно, у фокусі медичної системи завжди є і буде пацієнт, але незахищеність медичного працівника, в тому числі в моральному плані, недопустима. Тим більше, що в Україні система медичної допомоги не така, коли пацієнт чекає невідкладної допомоги годинами, а планової – місяцями, як це відбувається в багатьох інших країнах, де, до речі, пацієнти вважають це нормою. Для нашої ж системи це просто нонсенс, затримка швидкої на незначний час викликає обурення пацієнтів. А часто вони її викликають, щоб поміряти тиск і теж обурюються відмові щодо виїзду. Це свідчить про відсутність розуміння функції ЕМД, яка замість приїхати «просто послухати» за цей час має врятувати комусь життя. У стаціонарах медики теж працюють на межі, особливо в інсультних, онкологічних, паліативних відділеннях, де витрачається багато фізичних і моральних сил на догляд за такими хворими. Тому боляче спостерігати за хайпом деяких блогерів чи невідомого походження громадських організацій, які знецінюють роботу медиків, вважаючи їх ледь не обслугою. Провокують їх на конфлікт, зчиняючи галас з будь-якого приводу й без нього. Ці речі не можна замовчувати, бо якщо ми не будемо поважати наших медиків, втрачатимемо імідж медичної системи, яка несе на собі неймовірне навантаження й виконує важливу місію порятунку життів. Так, я погоджуся, що проблеми в медичній системі існують, але це не є підставою обзивати медиків найбільшими корупціонерами, хапугами. Такого ставлення немає ніде у світі. А в Україні це дозволяють собі люди, які не змогли б зробити й сотої долі того, що роблять наші медпрацівники, котрі жертвують собою заради порятунку інших. З початку війни у Києві загинуло 75 медиків, 16 тільки за цей рік, і це не лише на виїздах на місця обстрілу чи терактів. Тож слід поважати таку працю. Так ми поважатимемо передусім себе. Бо з таким відношенням до медиків, можемо залишитися з тотальним дефіцитом кадрів. 

З наступного року при лікарнях створюватимуться наглядові ради, тобто громадськість ще більше втручатиметься в їхню роботу. Чого очікуєте від такого нововведення? 

Як то кажуть, час покаже. Але дуже багато залежить від того, хто увійде до наглядових рад, наскільки вони вболіватимуть за заклад, за медицину в цілому. Звичайно, ми всі дуже сподіваємося, що вони додадуть прозорості й ефективності діяльності медзакладів. Бо наглядові ради матимуть багато повноважень: погоджуватимуть фінансові плани, стратегію розвитку закладу, договори, закупівлі, тобто реально впливатимуть на багато серйозних процесів. Тож дуже важливо, щоб наглядові ради працювала злагоджено, інакше це зможе призвести до блокування діяльності закладів. Хочеться вірити, що вони стануть їх підтримкою, опорою, дбатимуть про те, щоб заклади стали успішними. 

Як адаптується медична інфраструктура міста під потреби ветеранів? 

Така адаптація — один з наших пріоритетів. Адже це люди, завдяки яким ми можемо зараз працювати, говорити про розвиток. Наші ветерани заслуговують не лише на повний обсяг високоякісних послуг, а й на високий сервіс обслуговування, особливу увагу. Тому ми торік розробили, а з початку цього року запустили механізм персонального медичного супроводу ветерана. Це сервісна послуга — в кожному комунальному закладі є координатор, який відповідає за супровід ветерана – він його зустрічає, запитує про мету візиту чи проблеми, і допомагає їх вирішити. Наприклад, через систему HEALTHY допомагає увійти в спеціальний кабінет ветеранів, вибрати необхідну медичну послугу в зручному районі міста, у зручний для нього час, записатися на прийом тощо. Такі координатори є персональними менеджерами таких пацієнтів, щоб вони не шукали, де їм отримати допомогу, не стояли в чергах.

Також для жінок-ветеранок ми виділили дві лікарні, де вони можуть пройти повний чекап в мультидисциплінарній команді, включаючи психолога, гінеколога, ендокринолога.

Такий окремий запит виник, зокрема, через проблеми зі здоров’ям у жінок, які носять бронежилети й витримують інші навантаження на війні

Також хочу наголосити, що сервісна послуга медичного супроводу в Києві надається всім ветеранам і ветеранкам, незалежно від місця їх проживання чи реєстрації.

І традиційне питання: над чим плануєте працювати далі, на що зосередите свою увагу? 

Як я вже сказала, наш пріоритет — доступність і якість медичної допомоги. Тому плануємо зробити максимально прозорою і зрозумілою систему маршрутів пацієнтів, максимально її оцифрувати. Зокрема, плануємо створити контакт-центр для міста, щоб кияни та гості столиці могли за єдиним телефоном зв’язатися з консультантом, озвучити свою проблему й отримати відповідь, що робити, куди звернутися за медичною допомогою. 

Також є низка планів у сфері громадського здоров’я. Зокрема, щодо безоплатної вакцинації проти папіломавірусу. Хочу підкреслити, що отримати цю послугу зможуть лише ті, хто уклали декларацію з сімейним лікарем одного з комунальних центрів первинної медичної допомоги Києва і з того часу минуло мінімум три місяці. 

Адже закупівлі вакцин здійснюватиметься з бюджету міста, який розраховуватиметься з огляду на реєстр пацієнтів для максимального їх охоплення. Щоб не виникало ситуації, що комусь з киян не вистачить вакцин. 

Особливу увагу приділятимемо профілактиці та скринінгу для зниження онкозахворюваності, серцево-судинних патологій, цукрового діабету. 

Плануємо оновлення відділень у багатьох закладах.

Окремим важливим напрямком для нас є забезпечення столичних лікарень лікарськими засобами. Окрім того, що на вимогу НСЗУ всі медзаклади повинні бути забезпечені запасами ЛЗ, згідно з Нацпереліком, місцева влада також виділяє додаткові кошти для закупівлі дороговартісних препаратів. На 2026 рік уже виділено 1 мільярд гривень на закупівлю медичних виробів і ліків, життєво необхідних для пацієнтів з тяжкими та хронічними хворобами.

Це лише ключові завдання. А в цілому попереду багато задумів і планів. І єдина мета – щоб у столиці була найкраща медицина, попри всі сучасні виклики й загрози. Щоб мешканці Києва були забезпечені доступною та якісною медичною допомогою.