Роль клінічного фармацевта у госпітальній ОМТ: від аналізу до прийняття ключових рішень

ОМТ як інструмент системних рішень

Костянтин Косяченко, завідувач кафедри організації та економіки фармації НМУ імені О.О. Богомольця, доктор фармацевтичних наук, професор, Заслужений працівник фармації України 

Сьогодні система охорони здоров’я функціонує в умовах постійного дефіциту ресурсів – фінансових, кадрових і технологічних. У таких умовах будь-яке управлінське рішення щодо впровадження медичної технології не може базуватися виключно на її клінічній ефективності, навіть якщо вона доведена доказовою базою найвищого рівня.

Постає значно ширше питання: чи створює ця технологія реальну цінність для системи охорони здоров’я в конкретних умовах її застосування?

Саме в цій точці ОМТ перетворюється з аналітичного інструмента на ключовий механізм управлінської логіки. Вона дозволяє об’єднати три виміри – клінічний, економічний та організаційний – у єдину систему прийняття рішень, де кожен компонент має вимірювану вагу.

Госпітальна ОМТ, на відміну від національного рівня, має принципово інший фокус. Вона максимально наближена до реальної клінічної практики, де рішення не можуть бути узагальненими чи абстрактними. Тут необхідно враховувати конкретні ресурси закладу, структуру пацієнтських потоків, наявність альтернативних технологій та реальні можливості їх забезпечення.

У цьому контексті клінічний фармацевт займає особливу, системоутворюючу позицію. Він є одним із небагатьох фахівців у закладі охорони здоров’я, який одночасно володіє знаннями про лікарські засоби, розуміє принципи доказової медицини, орієнтується у фармакоекономіці та має практичне бачення процесів лікарського забезпечення.

Фактично саме клінічний фармацевт виконує функцію ʼперекладачаʼ між доказовою базою та реальними управлінськими рішеннями лікарні – перетворюючи результати клінічних досліджень у конкретні, реалізовні алгоритми дій.

Без такої інтеграційної ланки госпітальна ОМТ ризикує залишатися на рівні теоретичних рекомендацій, які не знаходять відображення у щоденній клінічній практиці та не впливають на реальну якість медичної допомоги.

Клінічний фармацевт як учасник клінічних і організаційних рішень

Микола Хайтович , професор кафедри клінічної фармакології та клінічної фармації НМУ імені О.О. Богомольця, доктор медичних наук 

На рівні лікарні роль клінічного фармацевта починається з клініки – з аналізу фармакотерапії конкретного пацієнта.

Одним із ключових напрямів його роботи є виявлення лікопов’язаних проблем (drug-related problems, DRP): помилок у призначенні, невідповідності дозування, небезпечних лікарських взаємодій, побічних реакцій та випадків нераціонального застосування лікарських засобів. Однак у межах госпітальної ОМТ ця діяльність набуває ширшого значення.

Аналіз окремих клінічних випадків трансформується у системні висновки, які впливають на:

• формування локального формуляра,
• стандартизацію підходів до лікування,
• оптимізацію витрат закладу.

Практичні дослідження демонструють високу ефективність залучення клінічних фармацевтів у стаціонарних умовах. Зокрема, рівень прийняття їхніх рекомендацій лікарями сягає близько 87 %. Найчастіше ці рекомендації стосуються корекції схем лікування, заміни лікарських засобів, оптимізації дозування та підвищення безпеки фармакотерапії. Така взаємодія свідчить про високий рівень довіри до клінічного фармацевта та його значний вплив на прийняття клінічних рішень.

Тож і про те, що клінічний фармацевт уже сьогодні є повноцінним учасником клінічного процесу.  

Варто наголосити на тому, які його функціональні обов’язки та вплив на управління. Згідно з наказом МОЗ України №529, клінічний фармацевт обіймає посаду заступника голови фармакотерапевтичної комісії (ФТК). Це принципово змінює його роль – від консультативної до управлінської.

У межах госпітальної ОМТ він залучений до:

• оцінки нових медичних технологій перед їх впровадженням, 
• формування та оновлення локального формуляра,
• визначення пріоритетів лікарського забезпечення,
• аналізу впливу на бюджет,
• виключення неефективних або застарілих практик.

Таким чином, клінічний фармацевт стає одним із ключових учасників процесу розподілу ресурсів у лікарні. Його діяльність безпосередньо впливає не лише на економічну ефективність, а й на клінічні результати – зменшення частоти побічних реакцій, підвищення ефективності лікування та зниження ризику повторних госпіталізацій.

Освіта як основа впровадження госпітальної ОМТ

Ірина Костюк, доцентка кафедри організації та економіки фармації НМУ імені О.О. Богомольця, кандидатка фармацевтичних наук   

Сьогодні ключовий виклик полягає в тому, що традиційна фармацевтична освіта не повною мірою охоплює компетентності, необхідні для роботи з ОМТ.

Йдеться насамперед про:

• критичну оцінку доказової бази
• фармакоекономічний аналіз
• розуміння процесів прийняття рішень у системі охорони здоров’я

Відповіддю на цей виклик стало відкриття у 2024 році циклу спеціалізації «Клінічна фармація» в НМУ імені О.О. Богомольця. Програма реалізується на міждисциплінарній основі та інтегрує клінічні, фармакологічні й управлінські компоненти. Особливе місце в ній займає модуль з оцінки медичних технологій, який формує практичні навички: аналізу клінічних досліджень, оцінки ефективності та безпеки технологій, а також розуміння їхнього впливу на систему охорони здоров’я. Це створює основу для формування нового типу фахівця – клінічного фармацевта, який здатен не лише супроводжувати фармакотерапію, а й брати участь у прийнятті стратегічних рішень.

Додатковим елементом є «Школа з оцінки медичних технологій», яка вже функціонує як платформа для поглиблення знань і обміну досвідом на базі кафедри організації та економіки фармації. Її роль виходить за межі класичного навчального формату – це простір, де поєднуються освіта, клінічна практика та експертний досвід. Особливістю Школи є її виражена практико-орієнтованість. До викладання та формування навчального контенту системно залучаються ключові стейкхолдери – клініцисти, представники фармацевтичного сектору, експерти з фармакоекономіки та управління у сфері охорони здоров’я. Такий підхід дозволяє не лише передавати теоретичні знання, а й демонструвати реальні механізми прийняття рішень у госпітальній практиці. У межах роботи Школи акцент робиться на формуванні прикладних навичок: критичному аналізі клінічних досліджень, оцінці порівняльної ефективності медичних технологій, інтерпретації результатів фармакоекономічних аналізів та розумінні впливу рішень щодо впровадження технологій на рівень закладу охорони здоров’я. Важливо, що навчальний процес будується на принципі взаємодії рівних партнерів: учасники не лише отримують знання, а й залучаються до професійного обговорення клінічних кейсів, реальних управлінських ситуацій та прикладів впровадження ОМТ у практику лікарень. Це формує середовище постійного обміну досвідом і сприяє розвитку міждисциплінарного мислення.