ЄФА: «2025 рік був турбулентним для фармацевтичного ринку України»

Що вдалося, а що ні з того, що було задумано у плані розвитку та трансформації фармринку в Україні? 

І. З. На мою думку, 2025 рік взагалі був одним з найбільш насичених подіями і турбулентним для фармацевтичного ринку України. 

Галузь переживала одночасно і жорсткий регуляторний тиск, і масштабні зміни правил гри, і спробу держави перейти від антикризового управління до системної моделі регулювання цін. Після рішення РНБО держава жорстко зайшла в тему цін на ліки. І вони вже стали не тільки ринковим, а й політичним питанням. 

Державі вдалося запустити Національний каталог цін, механізми реферування, декларування граничних оптово-відпускних цін. Тобто, держава вперше спробувала побудувати системну модель контролю цін на ліки. Бо до того часу були тільки точкові та разові обмеження.

І якщо оцінювати ці кроки з точки зору бізнесу, який в умовах війни повинен був адаптуватися не лише до логістичних проблем, валютних коливань, а й до нових регуляторних вимог (а у 2025 році відбувалося багато реформ), то, напевно, він не був повністю готовий до такого масштабу викликів. Аби ці зміни впроваджувалися поступово, не так масштабно, бізнес сприйняв би це з меншою настороженістю. 

Втім, попри панічні настрої нічого критичного не трапилось. 

Єдине, що, аптечний ритейл був незадоволений тим, що поки держава формувала Національний каталог та за умови заборони маркетингу, їм складно було працювати в рамках обмежених націнок.

Чи знизились ціни глобально?

І. З. На жаль, у нас недостатньо аналітичних даних, щоб зробити об’єктивні висновки. Є окремі категорії продукції, ціни на яку дійсно знизилися, і про це йшлося й на нарадах під головуванням Ірини Верещук. В цілому держава декларувала, що реформа вдалася і рівень цін на ліки дійсно знизився.

О. К. Принагідно слід зауважити, що залишається невирішеною проблема, коли лікарські засоби, які не задекларовані в Нацкаталозі, не можуть продаватися на ринку. Це ж стосується і залишків лікарських засобів, які аптеки, наприклад, отримали раніше, за цінами вищими, ніж внесені в Нацкаталог. Це питання, яке має вирішувати регулятор. Тому що в законодавстві чітко прописано: навіть якщо закінчується термін реєстраційного посвідчення лікарського засобу, він може перебувати в обігу до кінця терміну придатності, але вже з ПДВ у 20%. Натомість трапилося так, що лікарські засоби, які зареєстровані в Україні, є в наявності, ефективність, якість і безпека, яких доведена, не можуть реалізовуватися через аптечні заклади, бо їх немає в Нацкаталозі. Це сталося тому, що зміни відбувалися стрімко і без перехідних періодів. 

І. З. МОЗ має проаналізувати й оцінити масштаб цієї проблеми і прийняти рішення. Найкраще, аби було продовжено перехідний період реалізації згаданих ЛЗ до липня 2026 року. Але наразі ця тема дещо зникла з порядку денного і незрозуміло, як діятиме міністерство. Водночас з огляду на незначні обсяги таких залишків, імовірно, проблема не матиме системного характеру та поступово зійде нанівець. 

Чи не найбільше «штормило» ринок через скасування маркетингу?

О. К. Так, це дійсно найбільше обговорювалося й викликало бурю емоцій. Нині уряд прийняв остаточне рішення щодо його повернення.  

Я вважаю, що це було компромісне рішення держави, краще запустити маркетинг і подивитися, як він працюватиме в нинішніх умовах, ніж повністю його заблокувати. Це важливо і для роздробу, й для виробників – тепер умови їх співпраці зрозумілі. Головне, щоб маркетингові договори були публічними, зі звітуванням про суми сплачених коштів та сплачених податків тощо. 

Ще одне обмеження року стосувалося ринку дистрибуції – рішення про відпуск 20% продукції виробника одному дистрибʼютору. Які наслідки? 

І. З. Минуло недостатньо часу, аби робити ґрунтовні висновки щодо цього. Але в цілому регулятори показали, що вони зацікавлені в тому, щоб усі субʼєкти цього сегменту працювали на рівних умовах. Тож маємо обережний оптимізм у прогнозах щодо наслідків. Принаймні компанії, які входять до ЄФА, відмічають, що після запровадження цієї норми у них покращився доступ до виробників та імпортерів, вони отримали змогу укладати контракти на прямі поставки. Однак на ринку ще залишилися виробники та імпортери, які утримуються від виконання норм Закону. 

А враховуючи те, що в Україні нині під обстріли потрапляють склади великих дистриб’юторів, диверсифікація оптового постачання ліків якраз на часі. Адже на початку війни саме регіональні оптовики підставили надійне плече у справі постачання лікарських засобів, коли у них був прямий доступ до виробників та імпортерів. 

Зі створенням Нацкаталогу можна говорити про завершення першого етапу реформи. Подальші ініціативи будуть спрямовані більше на роздріб. Які з них викличуть найбільший резонанс? 

О. К. Я впевнений, що найбільший ажіотаж викликало рішення дозволити продавати ліки на АЗС. Навколо цього точитимуться найбільші баталії, і не лише на фармацевтичному ринку, а й на ринку продуктового ритейлу.

Хоча в цілому сама ідея є слушною, я її підтримую, якщо говорити про обмежений перелік ОТС препаратів, як це практикується в багатьох європейських країнах (і не тільки на тільки АЗС, а й у супермаркетах). Хоча там здебільшого регульована кількість аптек – за територіальним чи демографічним принципом. Але ми рухаємося в ЄС, тож ідея продажу ліків поза аптеками має право на життя. 

Однак не можна дозволяти всю безрецептурну групу препаратів для продажу на АЗС. До того ж виходить, що ці ліки можуть продавати люди без фармацевтичної освіти, тож жодної фармопіки пацієнту не буде забезпечено. Слід звернути увагу й на те, в якій упаковці продаватимуться такі препарати, адже упаковка №10 може бути безрецептурною, а упаковка № 20 того ж ЛЗ вже рецептурна. Неконтрольоване споживання таких засобів може зашкодити пацієнту.

І. З. Так, є певні протиріччя. З одного боку, змінами до ліцензійних умов пропонується відпускати в лікарняних аптеках виключно ліки за трьома найнижчими ціновими позиціями з Нацкаталогу, й ті, що включені у програму реімбурсації. Тобто основна ідея — надати пацієнту ліки за найнижчими цінами. Водночас до АЗС такі вимоги не висуваються. Чому? 

Ще одне: посадовці заявляють, що в Україні найбільша концентрація аптек на душу населення в Європі (одна аптека на 1, 5 тис. осіб), водночас з’являться нові пункти продажу ліків — на АЗС. І чому саме на АЗС? 

А що з кадрами? На АЗС ліки фармацевти не відпускатимуть, але їх катастрофічно не вистачає навіть в аптеках.

О. К. Дійсно, на ринку фармацевтичних кадрів спостерігається дефіцит. Один із шляхів його подолання – зниження прохідного балу для вступу на фармацевтичну спеціальність. Інша проблема – фармацевти є військовозобовʼязаними, а більшість у цій професії – жінки, тож вони не хочуть обирати таку перспективу. Також на кадрову ситуацію впливає міграція населення за кордон. 

І. З. Можливо у нас не так мало кадрів, як дуже багато аптек? Тому й система освіти не встигає готувати фахівців для галузі, перенасиченої аптеками. Наша асоціація неодноразово пропонувала вводити певні обмеження на їх відкриття, з вуст посадовців також лунала ідея ввести мораторій на відкриття аптек у великих містах, одна поки що це не реалізовано. 

Україна – на шляху до ЄС. Багато хто обурювався втручанням держави в ціноутворення на ринку, мовляв, це не по-європейськи. 

О. К. Не забуваймо, що Україна перебуває у стані війни. Тому має право відходити від загальноєвропейських принципів регулювання. І на період воєнного стану можна вводити певні особливості в регуляції.

Але також не потрібно забувати, що будь-яке регулювання в умовах воєнного стану повинне бути дуже виваженим, дуже обережним. І прогнозувати, що воно має покращити передусім доступ пацієнтів до лікарських засобів. Тому що дуже просто щось зламати, й дуже важко щось побудувати. 

Водночас хочу навести приклади виважених і вкрай важливих кроків держави. Зокрема, у 2025 році запровадили eCTD – електронний формат подання ЛЗ на реєстрацію. Це важливий крок на шляху до євроінтеграції. А ще він полегшує і скорочує шлях від початку реєстрації лікарського засобу до його виходу на полицю. Також ми переходимо у цифровий формат, відмовившись від стосів паперів. 

І головне, що такі кроки покращують доступ пацієнтів до лікарських засобів.

І. З. Також у 2025 році відбулася дуже знакова подія – на рівні закону прийнято так зване правило Болар, яке забезпечує прискорений вихід генеричних препаратів на ринок, відтак створює умови для цінової конкуренції, що має зменшити ціну на них. Це, безумовно, важливо для пацієнтів. 

Що ви вважаєте пріоритетним для впровадження в Україні з досвіду ЄС? 

О. К. Безперечно, це розвиток системи реімбурсації лікарських засобів. Чим більше ми реімбурсуємо, тим більше покращуємо доступ до ліків. Я розумію, що це дуже складно, що в нас обмежений бюджет, але кращого способу не знайти. Я говорю не тільки про розширення програми «Доступні ліки», а й про відшкодування вартості ЛЗ коштом бюджетів різного рівня. І вважаю, що держава робить в цьому досить успішні кроки.

Якщо говорити про лікарські засоби, які закуповуються централізовано, чи за договорами керованого доступу, то пацієнти також відчувають покращення. В цих напрямках і потрібно рухатись.

Ще одна перспектива – створення ОДК, як ця новація «приживеться» в умовах України? 

О. К. Це добре для системи, коли зʼявляється єдиний орган, який повністю відповідає за фармацевтичний ринок. Утім, у частини країн Європи функціонує один регулятор, в інших їх декілька. 

Тож модель єдиного ОДК є прийнятною, до його створення долучені інші країни. Але знову ж таки підкреслю, що в країні триває війна. Тому слід вирішити, наскільки першочерговою є реалізація цієї ініціативи. Чи це пріоритетна реформа, особливо з урахуванням того, що на створення і функціонування такого органу потрібні значні кошти, 70% яких має надати бізнес. Тому потрібно, щоб усі учасники ринку були залучені до процесу, щоб їх ця система також влаштовувала. Адже їм у ній працювати. 

І. З. Ми неодноразово брали участь в нарадах МОЗ, де обговорювалося питання співфінансування ОДК з боку бізнесу. У Законі України ʼПро лікарські засобиʼ чітко вказано, що ОДК фінансується передусім з державного бюджету, а потім уже з внесків бізнесу.

Тому незрозуміло, чому за рахунок бізнесу фінансуватиметься 70% діяльності ОДК. Ще один момент: ОДК займатиметься не тільки лікарськими засобами, а й медичними виробами, а це величезний сектор фармацевтичної галузі.

Чому тоді немає розрахунків для внесків з операторів ринку, які займаються медичними виробами? Чому вони не фінансуватимуть ОДК, який здійснюватиме ринковий нагляд за обігом цієї продукції? 

Тобто питань з приводу створення ОДК ще багато, а він має запрацювати вже з 1 січня 2027 року. Якщо держава впевнена у виборі цієї дати, то слід врахувати, що до цього потрібно змінити чи розробити багато нормативно правових актів (близько 40), які регулюватимуть діяльність ОДК. Але на громадському обговоренні поки що їх немає. Тому є питання, чи встигне держава впровадити цю реформу у встановлений час. 

Які виклики вбачаєте на перспективу для виробників?

О. К. Для виробників дуже важливим є вихід на нові ринки. Виробників у нас досить багато, вони потужні, виготовляють власні лікарські засоби, якісні і безпечні.

Їх вихід на нові ринки – це і валютні надходження до держбюджету, й імідж нашої країни. Однак не варто забувати, що ми країна генеричних препаратів, тому конкуренція для нашого виробника у світі досить велика й жорстка.

Які перспективи прогнозуєте після долучення України до Акту про критичні ліки в ЄС? 

І. З. Будь-які зовнішні фінансування, будь-які інвестиції в фармацевтичну галузь – це плюс для нашої країни і для наших виробників. Але виклики COVID-19 та війни показали, що розраховувати завжди потрібно на власні виробничі сили. Коли у державі є запас ліків, власне потужне виробництво, яке ще й буде представлене на міжнародній арені на партнерській основі – це величезний плюс.

Що ви очікуєте від року наступного? 

І. З. На мою думку, 2026 рік стане або роком стабілізації, коли держава остаточно «відточить» правила гри, й усі їх приймуть як те й має бути, або роком ескалації конфлікту між учасниками ринку. Тож уже на старті нового року всі повинні знайти порозуміння, прийняти умови регулювання ринку, усунути всі недоліки і відновити нормальну роботу.

Щодо насичення подіями, 2026 рік буде не менш цікавим ніж 2025. Будуть нові проєкти щодо регулювання обігу косметики, дієтичних добавок, буде напружена робота зі створення ОДК тощо. Головне, аби конфлікт на ринку зник, система стабілізувалася і працювала на благо населення.

О. К. Перше, що потрібно – припинити політизувати тему цін на ліки. А друге – допомагати фармацевтичному сектору економіки, як критично важливому.

Зокрема, це стосується бронювання працівників фармацевтичних підприємств (від виробників до дистриб’юторів та аптек) збільшуючи квоти, розширюючи критерії для бронювання, щоб ці люди приносили користь і пацієнтам, і національній економіці.

І. З. Я вважаю, що 2026 рік має стати ключовим для розвитку Програми реімбурсації, яка давно вийшла за рамки соціальної підтримки населення й стала потужним інструментом впливу на фармацевтичний ринок. І якщо держава розширюватиме її, додаватиме нові нозології, нові лікарські засоби, це мʼяко, але надійно впливатиме на ціноутворення. Сподіваємося, що держава знайде кошти на цю програму. 

Також 2026 рік має стати роком цифрових активностей. Нині запроваджуються різні електронні реєстри. Можливо держава цифровізує систему державних дозволів. 

Чи можливо розробити таку політику, яка б влаштовувала всіх учасників ринку? 

О. К. Це апріорі неможливо. Як і не можна гойдати терези надаючи преференції одним, спричиняючи невдоволення інших. Тож головне завдання МОЗ і парламенту під час розробки нормативно-правової бази знайти баланс між інтересами учасників ринку. 

Як приклад. Два наступні роки ми рухатимемося до 2-D кодування, яке вже існує в Європі. Держава має підставити плече всім ланкам ринку, які будуть у це залучені, щоб вони змогли забезпечити виконання цієї вимоги. Бо з одного боку є вимоги до бізнесу фінансувати ОДК, забезпечити обладнання для верифікації лікарських засобів, а з іншого забезпечити низькі ціни на ліки. Тож і тут потрібно працювати над досягненням балансу. Однак я вважаю, що все вдасться.