В’ячеслав Камінський: Наша мета – досягнення стійкості системи охорони здоров’я в умовах війни

Національний форум, що відбувся нещодавно під егідою УФПМО – це старт чи продовження діяльності Федерації?

Українська федерація професійних медичних об’єднань була створена ще до 2000 року, й на той час обʼєднала більше, ніж 30 професійних асоціацій за різними спеціальностями.

Пʼять років тому відбулася реновація цієї структури, і з того часу до складу Федерації ввійшли нові професійні асоціації – на сьогодні їх більше, ніж 90, вони об’єднали в нашій федерації понад 80 тисяч лікарів, медичних сестер та медичних братів. Додатково ми долучаємо до діяльності Федерації спеціалістів, які працюють в галузі охорони здоров’я, але не є медиками, сьогодні це важливо.

Така потужна професійна спільнота, безперечно, не може стояти осторонь процесів, які відбуваються в галузі й має бути безпосередньо дотичною до стратегічного розвитку сфери охорони здоров’я, удосконалення її діяльності вже сьогодні. Тому й виникла потреба в організації форуму національного масштабу, щоб активно заявити про позицію Федерації щодо актуальних на сьогодні питань та бачення подальших перспектив. Це стосується й лікарського самоврядування, й стандартів лікування та навчання професіоналів, і фінансового захисту пацієнтів та працівників галузі, й надважливого питання організації лікувального процесу в умовах війни.

Тож до участі в роботі цьогорічного форуму ми запросили керівництво Міністерства охорони здоровʼя, профільного комітету ВРУ, НСЗУ, НАМНУ, Медичних сил ЗСУ, представників РНБО, Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Українська асоціація районних та обласних рад», директорів департаментів і закладів охорони здоров’я, ректорів закладів вищої медичної освіти, міжнародних та українських експертів. Нашим завданням було створення в рамках Національного форуму постійного дискусійного майданчика для напрацювання пропозицій щодо вдосконалення Стратегії розвитку охорони здоров’я до 2030 року та забезпечення захисту інтересів лікарів і пацієнтів.

Це передбачає широке коло питань. Що обговорювали передусім?

Цього разу обговорення стосувалося стратегічних позицій, яким була присвячена програмна доповідь присутнього на Форумі міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка, виступи голови профільного комітету ВРУ Михайла Радуцького та інших учасників. Детально обговорювали ключові питання на панельних дискусіях – говорили про освіту та професійні стандарти, бачення механізму лікарського самоврядування, досвід організації медичної допомоги в громадах з урахуванням воєнного часу тощо.

Всі визнали, що дискусія була конструктивною й корисною. Водночас ми усвідомлюємо, що під час однієї зустрічі напрацювати пропозиції для вирішення всіх, чи навіть низки найактуальніших питань, неможливо. Тож учасники форуму домовилися, що відтепер такі зустрічі будуть регулярними. А для розгляду на них будуть виокремлені «вужчі» питання.

Наприклад, наступна зустріч планується у вересні. Вона буде присвячена обговоренню проблем сімейної медицини. Ми відкриті до дискусій та пропозицій. Тому під час форуму проводили інтерактивне опитування присутніх у залі, також було дуже багато запитань від учасників, які долучалися онлайн.

Що вважаєте «родзинкою» Форуму?

На мою думку, важливою була участь у Форумі не лише вітчизняних стейкхолдерів, а й президента Європейського союзу медичних спеціалістів (UEMS), організації, яка обʼєднує більше, ніж 1 млн 700 тис. європейських лікарів. Тобто ми свої кроки напрацьовуємо у спільному європейському медичному просторі. З його стандартами та підходами узгоджуємо перспективи розвитку медичної освіти, вдосконалення якості надання медичної допомоги, процеси стандартизації, розробки протоколів лікування тощо. Зокрема, ми адаптуємо європейські протоколи до українських реалій. Водночас передаємо український досвід нашим європейським колегам. Такі реалії сьогодення.

Тому широкий формат Форуму дуже важливий. Якщо раніше відбувалися подібні заходи загального плану, то такого повноцінного європейського консенсусу не було.

Чи брала участь Федерація в напрацюванні якихось нормативних документів для галузі, в роботі експертних груп?

Так, однозначно, але це була участь з боку вузькопрофільних асоціацій. Цей формат і надалі збережеться. Водночас новим для нас стане узгодженість дій між асоціаціями під парасолькою Федерації в напрацюванні спільного бачення для вирішення як вузькопрофесійних, так і загальних питань. А також європейської уніфікації у підходах до стратегічних напрацювань.

Головне, що наші напрацювання будуть колективними, дискусії відкритими, умови роботи – абсолютно демократичними.

На Форумі прийнято резолюцію. Які її головні акценти?

Перший – український медичний простір дедалі більше інтегрується в європейський. Тож і вимоги до українських лікарів будуть уніфіковані з європейськими. А вимоги до стандартів та протоколів лікування будуть адаптовані до відповідних документів, які існують в Європі, й інтегровані в Україну. Поряд з цим в контексті євроінтеграційного курсу ми маємо забезпечити прозорість управління галузі.

Другий – пошук рішень у відповідь на виклики для вітчизняної галузі охорони здоров’я, породжені війною (різке зменшення кількості лікарів, ускладнені умови їх роботи, необхідність підготовки цивільних медиків до надання допомоги потерпілим під час атак, пораненим під час бойових дій тощо). Наша мета – досягнення стійкості системи охорони здоров’я в умовах війни. Обмежене бюджетне фінансування Програми медичних гарантій в умовах війни ставить під загрозу доступність послуг спеціалізованої медичної допомоги, медичної реабілітації тощо. Тому учасники форуму наголосили на подальшому розвитку Програми медичних гарантій із забезпеченням прозорого тарифоутворення, укладанням договорів за результатами діяльності закладів, стимулюванням підвищення якості медичних послуг, фінансуванням медичних послуг за кошти ПМГ відповідно до пріоритетних потреб населення.

Має бути створена ефективна модель фінансового захисту пацієнтів і медичних працівників.

Не менш важливий акцент – взаємодія закладів охорони здоров’я, в тому числі й інститутів Національної академії медичних наук з НСЗУ для вдосконалення єдиного медичного простору. Потребує уваги й подальше формування спроможної мережі закладів охорони здоров’я на підставі потреб населення та наявних ресурсів, а також розвиток державно-приватного партнерства, інвестицій та інновацій задля трансформації системи.

Окрім того, в резолюції Форуму зазначається, що УФПМО, як ключова інституція, що об’єднує працівників сфери охорони здоров’я країни, підтримує посилення ролі лікарського самоврядування, безперервного професійного розвитку лікарів та інших напрямків реформування сфери охорони здоров’я.

На яку подальшу долю цих пропозицій сподіваєтеся? Чи очікуєте підтримки МОЗ?

Безперечно. Ми отримали підтримку наших зусиль з боку Міністерства та профільного Комітету. А також домовилися про спільний план діяльності. Учасники Форуму закликали Міністерство підтримувати зворотний зв’язок з професійною спільнотою та громадськістю при впровадженні реформ. Громадськість повинна мати механізми участі у формуванні політики, у моніторингу змін. Також необхідно забезпечити постійну публічну оцінку досягнень і недоліків реформ, включно з незалежними аудитами та аналітичними звітами.

Водночас учасники Форуму закликали Президента України, Парламент та Уряд, забезпечити реалізацію положень Стратегії розвитку системи охорони здоров’я, як пріоритетного міжгалузевого документа з реалізації політики охорони здоров’я. А також забезпечити стале фінансування Програми медичних гарантій відповідно до потреб населення і пріоритетів у цій сфері.

Оскільки успішні реформи неможливі без підтримки професійної спільноти та органів місцевого самоврядування, учасники форуму закликали їх брати активну участь у формуванні змін, надавати конструктивну оцінку досягнень і пропозиції для покращення процесів трансформації системи охорони здоров’я. А також сприяти поширенню кращих практик і впровадженню доказових підходів у клінічну роботу та управління.

Всі ми є частиною змін, які формують нове обличчя української медицини, тож потрібно об’єднати наші зусилля задля досягнення головної мети – сильної, справедливої та стійкої системи охорони здоров’я.