Едем Адаманов: Ринок не зміг себе врегулювати й переклав проблеми ціноутворення на регулятора

Ідеальної системи ціноутворення не існує, Україна пропонує свої ноу-хау

На старті будь-якої реформи у нас звикли опиратися на світовий досвід. Чи існує у світі ідеальна модель формування ціни на ліки, і чи ми їй слідуємо?

Ідеальної системи ціноутворення як такої не існує. У кожної країни є свої особливості. Але я радий, що Україна обрали шляхи, які в інших країнах або були так чи інакше використані, або досі існують й добре себе зарекомендували. Наприклад, зовнішнє реферування цін – це якраз той підхід, який використовується багатьма країнами, щоб зрозуміти адекватність ціни, порівнявши її з сусідніми державами.

Також ми використовуємо такий інструмент як національний каталог цін. У багатьох країнах ЄС теж інформація про ціну на лікарські засоби є доступною. Ми до цього рухаємося, й наші громадяни в будь-якому випадку знатимуть, скільки той чи інший лікарський засіб коштує, завжди зможуть перевірити, чи дійсно ціна, яку їм пропонують в аптеці, є адекватною.

До того ж система декларування або реферування ціни не дає імпортерам чи виробникам часто змінювати ціну абсолютно безпідставно. Бо щоб змінити задекларовану ціну, потрібно мати серйозні підстави, наприклад, суттєво змінився курс валют, зросло податкове навантаження тощо. Раніше ж в Україні ніхто ніколи не вимагав від виробників чи імпортерів пояснень, чому змінилася ціна в ритейлі. Тепер же не буде сюрпризів, коли, скажімо, якийсь лікарський засіб завжди коштував 100 гривень, а потім миттєво здорожчав до 200. Такий інструмент як Національний каталог цін не дозволить цього зробити.

Також в українській реформі ціноутворення, окрім реферування і декларування, є дуже цікавий механізм, який використовується в деяких країнах ЄС: на генерик не можна задекларувати ціну більше ніж 75% від вартості оригінатора. Бо, на жаль, в Україні є випадки, коли оригінатори і генерики коштують однаково.

Чи закладено в нинішній реформі якісь національні ноу-хау?

Те, що ми регулюємо аптечні націнки навіть на OTC-групу, це ноу-хау. В ЄС чи інших країнах такого не існує. Зазвичай щодо ОТС там вільний ринок. Але ми були вимушені піти на такий крок, оскільки було дуже багато інформації про те, що деякі аптеки роблять великі націнки.

Згідно з аналітичними даними Proxima, середня націнка (якщо взяти всі групи препаратів) — 20%. Тобто наше обмеження на OTC-групу в 35% точно не вбиває економіку аптечного ринку.

Ми розуміємо, що є віддалені аптечні пункти в селі, можливо, вони не виживають на середню націнку у 20%. Але, так само ми побачили, що часто аптеки в модних ТРЦ виставляють націнки на деякі OTC- препарати більше, ніж 35%. Це неприйнятно, пацієнт не має переплачувати за локацію аптеки.

Тому ми вважаємо, що на даному етапі, поки у нас не збалансувався ринок цінового реферування, декларування цін, обмеження націнок на OTC-групу було необхідним кроком. Можливо, надалі практика покаже, що не потрібно взагалі регулювати OTC-ринок, і тоді ми як регулятор будемо дивитися, чи дійсно можливо переглянути цю позицію. Але станом на сьогодні вона незмінна.

Також певним чином ноу-хау можна вважати ініціативу жорстко регулювати відсоток маркетингу, чого немає в Європі. Є обмежена кількість країн, де він регулюється, але не так жорстко, як пропонується у нас. Наприклад, у Франції всі видатки на маркетинг мають бути обовʼязково публічними, оприлюдненими на веб-сайті.

Ми ж відобразили в проєкті постанови, який пішов на громадське обговорення, що рецептурка не може маркетуватися, це абсолютно неприйнятно.

Жорстке врегулювання відсотка маркетингу – це також вимушений крок. Бо ринок показав, що сам себе не може збалансувати, тож переклав цю проблему на нас. Нам дуже некомфортно, що ми, як регулятор, цим займаємося. Але якщо ринок сам не впорався, доводиться цим зайнятися державі. Бо це безпосередньо може впливати на ціну лікарського засобу для споживача.

Маркетинг заборонений, зниження цін не відбувається: що не так

Тоді звідки висновок, що відсутність маркетингу не впливає на остаточну ціну, з дати його скасування в Україні минуло більше 2 місяців, можливо, це недостатній період для такого зниження й висновку?

Тут насправді є декілька аргументів. На робочих нарадах з обговорення реформи ціноутворення була озвучена думка про те, що з 1 березня маркетинг заборонений, але зниження ціни на лікарські засоби в цілому не спостерігається (окрім 300 популярних препаратів, які запропонували виробники й на які було знижено ціни шляхом підписання декларації з боку виробників, топ-5 мереж та двох дистриб’юторів). Логічно виникає питання: якщо раніше у вартість препарату був закладений маркетинг, чому автоматично, після його заборони, на відповідну суму не знизилась ціна на нього?

Щодо того, що минуло мало часу, чомусь завжди, коли йдеться про необхідність знизити ціни, всі стейкхолдери дійсно кажуть, що це дуже довга і складна процедура. Бо це переоцінка залишків, які продаються по старій ціні, і якщо, наприклад, сьогодні знижують ціну, то кінцевий споживач відчує це через 2-3 місяці. Однак як свідчить досвід, чомусь такий механізм «працює» тільки в бік зниження ціни. Натомість коли, наприклад, змінюється курс євро, у стейкхолдерів не виникає подібних проблем — ні щодо переоцінки, ні щодо залишків, і ціна магічним чином змінюється у бік збільшення миттєво. Тому аргументи про те, що знижувати ціни складно, а підвищувати не дуже, виглядають дивно.

Хоча я погоджуюся: якщо б навіть умовно з 1 березня всі виробники і імпортери, які платили маркетинг, одночасно припинили закладати цю складову у вартість препаратів, то десь у червні ми мали б відчути зниження цін. Можливо, так і буде, подивимося.

Але виробники не останні в ланцюгу формування ціни.

Аптеки по-своєму пояснюють свою зацікавленість в маркетингу: вони нібито не можуть виживати після того, як його заборонили і встановили граничні націнки, бо втрачають прибутковість.

Це теж можна розглядати з різних точок зору. В Україні дуже багато аптек (йдеться про міста, не про села) — їх більше в кілька разів, ніж це критично необхідно для потреб населення. І суто математично зрозуміло: якщо у власника 10 аптек, і в якийсь момент 5 з них стає неприбутковими, можна їх закрити, тоді у решти збільшиться прибуток, і цього точно вистачить, щоб існувати. Однак з виступів на робочих нарадах та звернень аптек зрозуміло, що вони налаштовані утримувати всі наявні аптеки, заради своєї присутності в тому чи іншому місці, де є конкуренти.

Звісно, від цього страждає виробник та пацієнт, бо утримання такої інфраструктури так чи інакше закладається або в маркетинг, або в націнки. Державі, та, гадаю, й пацієнтам, не дуже потрібно так багато аптек у великих містах, де вони розміщені буквально поряд, вони потрібні в селах, містечках.

Але, з іншого боку, ми, як регулятор також розуміємо: те, що сьогодні середня націнка в аптеці становить 20%, це теж завдяки тому, що аптек багато. Вони конкурують, вони бояться втратити пацієнта, і роблять все можливе для того, щоб цей пацієнт до них прийшов.

Тож сказати однозначно, що існує ідеальний спосіб, як вирішити цю проблему, на жаль, не можна.

Ми вже декілька місяців в процесі пошуку — з величезною кількістю нарад, звернень, розрахунків, математичних модулювань, але дійсно дуже складно стверджувати, що маркетингові угоди прямо пропорційно впливають на вартість препарату.

Поясню чому. На Rx маркетинг зараз заборонений, навіть якщо він буде дозволений, то лише на OTC. Але будь-яка велика фармкомпанія випускає і Rx, і OTC. І дохідність обліковується на весь портфель. Якщо рухатись окремо по препаратах, тоді звужуватиметься портфель, відтак пацієнту не вистачатиме асортименту в аптеці.

Так само у виробників є видатки на рекламу, і це не регулюється, але закладається в ціну препаратів.

До речі, по факту ціна на деякі лікарські засоби, коли був дозволений маркетинг, була нижча, ніж зараз. Тому що завдяки прибутку від маркетингу аптеки знижували ціни на рецептурку, ставили менші націнки. Тому не можна сказати, що існує пряма кореляція між маркетингом і вартістю ліків в аптеці. Вона точно є, але не абсолютно безпосередня.

Найбільше пристрастей – навколо маркетингових платежів

Тобто МОЗ пропонує повернути маркетингові договори? В якому варіанті?

Повна заборона маркетингу нереальна, це дестабілізує ринок. Останнє, що ми виносили на розгляд громадськості — однозначну заборону маркетингу на рецептурку, й обмежити маркетинг 12 % від доходу аптеки за попередній квартал. Під час обговорення документа деякі стейкхолдери зазначали, що тоді виходить, що маркетингу на ОТС-групи все ж таки буде більше, бо по факту, якщо рахувати 12 % від загального обороту, тоді в нього потрапляє і рецептурка. Тож і пропонували рахувати відсоток конкретно від ОТС-групи. Наш контраргумент полягає у тому, що наразі немає автоматизованої звітності, яка розділяє OTC і Rх – препарати, тож виникне шалене навантаження на Держпродспоживслужбу, Держлікслужбу, на податкову, які змушені будуть постійно виокремлювати, що було рецептуркою, а що ні. Дуже складно уявити, як це обраховувати.

Наступний контраргумент. Ми, як держава, зацікавлені в тому, щоб, всі Rх-препарати пацієнти купували за рецептом, ОТС, зазвичай, не є суперкритичними ліками. Але, якщо ми прив’язуватимемо відсоток маркетингу тільки для ОТС-групи, це означає, що ми мотивуємо аптеки більше продавати саме її. Бо чим більше вони продадуть ОТС, тим більше в них буде можливості прийняти в маркетингу платежів. Але, як держава, ми не зацікавлені в тому, щоб населення споживало більше ОТС-препаратів.

Ще один аргумент деяких стейкхолдерів: нелогічно, коли маркетинг на рецептурку заборонений, а обсяг вирахується від загального обігу ЛЗ.

І тут я хочу сказати, що це абсолютно різні розділи. Так, ми забороняємо, наприклад, маркетинг на рецептурку. Якщо щомісячний обіг середньостатистичної аптеки умовно становить мільйон гривень, то 12% маркетингу від нього — це 120 тисяч гривень і це невеликі гроші. Якщо ми говоримо, що треба рахувати тільки від OTC-групи, тоді потрібно переробляти аналітику регуляторного впливу і рахувати модель, яким має бути відсоток маркетингу, щоб він був прийнятним для аптечного сегменту, оскільки по факту в Україні в грошах безпосередньо десь 60% — це рецептурка, 40% — це OTC.

Але відомо, що аптеки не влаштовує й 12% маркетингу, наразі вони вимагають 15.

Донедавна в системі ціноутворення панував повний хаос, вона жодним чином не регулювалася, тож зараз, коли ми намагаємося зробити перші кроки і хоч якось все врегулювати, скажу відверто, незадоволені всі.

Спочатку аптеки просили 20% маркетингу, потім 15. Ми прорахували обсяг ЛЗ в кожній аптеці, подивилися, скільки раніше могло бути доходу, коли маркетинг становив 20%, скільки буде при 12% і за нашими розрахунками, якраз, виходимо на те, що аптеки не постраждають.

Звісно, у них не буде так багато грошей, як раніше, вони не зможуть відкривати щодня нову аптеку, але це точно дозволить їм працювати, підтримати аптечні заклади в сільській місцевості і мобільні аптечні пункти. Це збалансований варіант.

Виробники також пропонували різні варіанти обмеження маркетингу – хтось до 5%, а хтось і 10- 15%. Однак основний запит виробників – щоб маркетинг не був обов’язковим, що ми й прописали в останній версії постанови: заборонено вимагати маркетинговий платіж як умову співпраці або взаємодії, наприклад, виробника або імпортера з аптекою.

Бо зараз деякі виробники кажуть, що аптеки просто вимагають ці кошти для того, щоб препарат потрапив на полицю. Аптеки заперечують, мовляв, добровільно, а оскільки у нас насичений і генеричний ринок, то якщо в аптеці 10 МНН різних виробників, їм просто необхідно якимось чином їх пріоритизувати. І закидають виробникам на нарадах, мовляв, якщо аптеки вимагають маркетингові платежі від виробників, чому ніхто з них не поскаржився на це в АМКУ чи інший контролюючий орган. Незрозуміло, чому. Або бояться сваритися, бо аптеки взагалі перестануть продавати їхній товар, або причина в іншому.

Криве дзеркало аптечних цін: одні знижуються, інші підвищуються

Виробники запропонували перелік препаратів, ціни на які дійсно знизилися. Але населення скаржиться, що аптеки підвищили ціни на інші препарати. Тобто в підсумку вийшов «перекос». Він тимчасовий чи так вже буде завжди – якщо одні ліки дешевшатимуть, то інші дорожчатимуть?

В останньому звіті Proxima Research, який є в публічному доступі, зазначено: якщо прибрати всі переліки ліків, на які були знижені ціни, і взяти середньостатистичну вартість упаковки, то ціна дійсно підвищилася на 4%.

На це вплинули 2 чинники. Перший — відчутно підвищився курс Євро, і європейські товари одразу здорожчали. І другий, який визнали самі аптеки : вони свідомо підвищили націнки до максимально дозволених, аргументуючи це тим, що за відсутності маркетингу вони не можуть виживати. Натомість вони обіцяють, що як тільки маркетинг буде дозволено, вони повернуть націнки до того рівня, який був до його заборони, і населення одразу відчує зниження і нормалізацію цін. Що ж, побачимо, хоча я вже говорив, що прямої кореляції між маркетингом і цінами не встановлено.

А от коли буде комплексна реформа ціноутворення, яка врахує всі нюанси, все упорядкує, населення реально відчує зниження цін.

До очікуваних змін – кілька місяців

Коли це станеться? І що вже зроблено на виконання рішень РНБО?

Всі його пункти виконані. Внесені відповідні зміни в закон про лікарські засоби, встановлено націнки, затверджено порядок реферування та формування Національного каталогу цін, у другому читанні прийнято закон про «правило Болар», вже маємо перелік оригінальних лікарських засобів, виробники задекларували під них ціни. Перший етап формування Нацкаталогу вже розпочався, він вже наповнюється й на сьогодні в ньому нараховується майже 400 лікарських засобів. Це оригінальні інноваційні ліки, що входять в Нацперелік. Останнє, що залишилось – впорядкувати маркетинг.

Якщо говорити про таймлайни, то у разі відсутності форс-мажорів повністю Національний каталог цін буде сформований у червні, тобто наприкінці червня — в липні буде оприлюднена його фінальна версія.

І я сподіваюся, що до цього часу вже буде врегульований маркетинг. Буде зрозуміло, як все в комплексі працює, ринок перезапуститься. Я вважаю, що відлік того, чи змінилося щось, чи не змінилося, припаде саме на цей час.

Це добре, бо до кінця року залишиться 6 місяців. І ми зможемо порівняти ціни в аптеках за перше та друге півріччя, побачити, що і як насправді змінилося.

Водночас потрібно бути максимально відвертими: якщо ми говоримо про зовнішнє реферування, дійсно деякі препарати стануть дешевші, а деякі можуть здорожчати, бо в Європі вони коштували значно дорожче ніж в Україні. Це теж важливо.

А якщо ми говоримо про інноваційні лікарські засоби, то вони дешевші в Україні, ніж в будь-якій країні Європи. Але тут слід враховувати спроможність нашого ринку «поглинути» певну кількість таких препаратів — вона менша, ніж у Європі.

Тоді на яких ліках населення відчує найбільш позитивний вплив реферування?

Я вважаю, що на рецептурних. Бо оригінальні ЛЗ і без того дешевші, ніж в Європі. Там нічого не зміниться. ОТС група в Європі не контролюється. І по багатьох таких препаратах ми просто не знайдемо цін для зовнішнього реферування. Тож перелік ОТС препаратів, який реферуватиметься, буде дуже обмеженим. Це буде здебільшого декларування. І вони не є життєво необхідними ліками. А найцікавіше відбуватиметься в рецептурці, коли в другій половині травня і першій половині червня всі виробники подадуть свої ціни, задекларують і побачать прореферовані.

Зміни – можливі, моніторинг – обов’язковий

Чи планує МОЗ оновлення методики розрахунку граничних цін, їх перегляд, з якою періодичністю, у зв’язку з чим? І чи зможуть виробники змінювати задекларовану ними ціну й за яких умов?

Ми розуміємо, що з першої спроби не можна напрацювати ідеальну методологію. Але зараз зарано говорити про зміни, ми б хотіли пройти один цикл, щоб зрозуміти, де можливо є помилки, що варто покращити. Якщо такі виявимо, готові до змін.

Щодо декларування було багато дискусій. У документі, який проголосований урядом, є декілька виключних підстав, коли ціна може змінитися в бік збільшення (у бік зменшення – хоч коли, без обмежень). Зокрема, це суттєве коливання курсу валют, у такому разі ціна може переглядатися раз на місяць, за інших змін – раз на півроку. Стандартний варіант – раз на рік. У разі виявлення технічних помилок у таблиці, МОЗ можемо їх виправляти без огляду на терміни.

Хто контролюватиме механізм ціноутворення на ринку на всіх етапах, адже наразі це відбувається фрагментовано. Чи планує долучитися до цього МОЗ?

Такий контроль необхідний. Адже мета будь-якого бізнесу – отримати прибуток. Натомість, якщо говорити про лікарські засоби – це ліцензована діяльність, це соціально важливі товари. Саме тому абсолютно в усіх країнах так чи інакше держава втручається в контроль якості ЛЗ та в ціноутворення. І Україна не буде виключенням. 

Оскільки в національному каталозі всі побачать задекларовану ціну виробника, націнку дистрибʼютора, аптеки, наприклад, ПДВ і кінцеву вартість для споживача, буде зрозуміло, хто зі стейкхолдерів на якому етапі можливо завищив ціну.

Якщо виробник або імпортер заявить, що продаватиме препарат дорожче, треба верифікувати, чому саме. Можливо, здорожчали АФІ, чи вони в дефіциті, можливо на ціни вплинули якісь нові аспекти регулювання. Так, коли буде запроваджено обов’язкове 2D код-маркування, це потягне за собою певні видатки. Врахуймо підтримку GMP, біоеквівалентність на новий препарат тощо. Тобто є дуже багато видатків, які не лежать на поверхні, пересічний споживач їх не бачить, але бачить, що препарат здорожчав.

Щодо контролю за ринком, в Україні, на жаль, він поки що дійсно дуже сегментований. Але з 1 січня 2027 року ми зобовʼязані запустити орган державного контролю, який обʼєднає функції Держлікслужби, ДЕЦ, а також багато інших функцій, які зараз практично не регулюються.

Хоча ми більше дотримуємося думки, що держава має контролювати якість та доступність ліків (дотримання GMP, GDP, якість АФІ тощо). Щодо цін, ми б дуже хотіли, щоб ринок сам себе регулював.

Звісно, якщо йдеться про рецептурку, Національний перелік лікарських засобів, програму реімбурсації, держава завжди втручатиметься у цю сферу й максимально обмежуватиме націнки, щоб такі ліки були максимально доступними для населення. Але щодо ОТС-препаратів, БАДів, косметики тощо ми б дуже не хотіли втручатися в регулювання цін.

На сьогодні моніторинг цін на ліки, як і на інші соціально важливі товари, належить до повноважень Держпродспоживслужби. І МОЗ не планує перебирати їх на себе.

МОЗ наполягає: в усіх аптеках мають працювати фармацевти

Оскільки споживач «зважує» ціну на ліки в аптеках, до них прикута особлива увага. Ви сказали, що їх у нас більше, ніж критично потрібно для населення. Чи збирається МОЗ регулювати їх кількість, як це відбувається в багатьох країнах, подекуди навіть працює принцип «один власник – одна аптека»?

Треба розглядати це питання в контексті кожної країни, її історії. Дійсно, є країни, де жорстко регулюється кількість аптек. Але історично так склалося, що в цих країнах багато років аптечний бізнес формувався як сімейний, де з покоління в покоління у спадок передавалася аптека. І європейські країни через те, що доступ до освіти був непростий, намагалися захистити тих, хто є в аптечному бізнесі, щоб вони не збанкрутували, тож до сьогодні там регулюють кількість аптек. До того ж слід розуміти, що таке регулювання не завжди повʼязане саме з аптеками. В Європі існує багато регулювань: що може бути розміщено в центрі міста, чи може бути реклама на будівлях, якого дизайну має бути ця будівля, що в принципі дозволено на цій вулиці тощо.

І не дуже справедливо казати, що кількість аптек там обмежена в певному радіусі тільки через те, що багато аптек – це погано. Там є інші причини, чому це так.

Якщо ж розглянути український контекст, мені здається, що станом на сьогодні в Україні дійсно аптек могло б бути менше, їх так багато не потрібно.

Але втручатися в ринок в цьому питанні не дуже доречно. Я чув різні ініціативи, наприклад, 1 аптека в радіусі 500 метрів. Але знову ж таки, чому саме 500? Для когось це цілком посильна відстань, для немічної людини чи людини похилого віку це багато. Чому ми маємо змушувати її долати таку відстань? А в сільській місцевості такі обмеження взагалі недоцільні. Якщо в селі є дві аптеки, вони конкурують, це мінімальна гарантія того, що ціни на ліки там будуть адекватними. Як тільки ми застосуємо обмеження по кількості, і там залишається одна аптека, вона встановить такі ціни, які захоче.

Тому МОЗ передусім наполягатиме на тому, що в усіх аптеках мають працювати фармацевти, інакше не може бути. Хоча ми допускаємо певні тимчасові виключення для прифронтових територій (там в аптеці зможе працювати медичний працівник, зараз на громадське обговорення внесено саме такі зміни в ліцензійні умови), але загалом аптека не може працювати без фармацевта.

Також МОЗ підтримує створення реєстру фармацевтів. Не знаю, чи він має бути повністю публічним, адже там будуть персональні дані тощо. До того ж я не думаю, що пересічного громадянина цікавлять всі дані, для нього головне переконатися, що в аптеці, куди він прийшов за ліками, працює саме дипломований фармацевт. І це має точно перевіряти Держлікслужба.

Але доки аптеки дотримуватимуться цих та інших вимог щодо ліцензіатів, і доки їх кількість не впливатиме на погіршення якості надання ними послуг, і якщо вони дійсно конкуруватимуть за ціною на ліки, знижуючи націнки, регулювати їх кількість не буде потреби. Бо тут же виникне питання: чому ми не контролюємо кількість дистрибʼюторів чи виробників. Чи в цілому чому в державі не регулюють кількість інших ліцензіатів. Це питання слід розглядати спільно з Мінекономіки.

Чи вистачає в Україні дипломованих фармацевтів на всі наявні аптеки, чи вони там рахуються формально. Чи можна це визначити без реєстру?

Насправді, багато інформації можна почерпнути в ЕСОЗ, адже фармацевти фіксують відпуск рецептів, вносячи в систему свій КЕП. Держлікслужба має доступ до ЕСОЗ, тож може відстежувати такі дані. Також наразі Держлікслужба почала перевірки аптек на предмет забезпечення кадрами дипломованих спеціалістів. Якщо виявлять невідповідності, аптеки втратять ліцензії.

Верифікація кількості – це дуже складна історія. Бо щодня їздити і перевіряти, яка аптека відкрита, яка закрита, не вистачить ресурсу. Також може бути, що у якоїсь мережі задекларовано умовно три тисячі аптек, а по факту з них відкрито дві з половиною, вони просто не закривають ліцензії.

Також є питання щодо регулювання роботи мереж, у яких нині багато юридичних осіб, які оформлені на ФОПів. Що планується?

Наразі законодавчо закріплено визначення аптечної мережі. Ми також дублюємо це визначення в ліцензійних умовах, які оновлюються. Звісно, ми розуміємо, що змусити аптеки обʼєднатися в мережу юридично неможливо. Є декілька причин, деякі з них склалися історично. Наприклад, аптеки відкривали окремих юридичних осіб в різних областях чи регіонах, бо боялися, що якщо контролюючі органи знайдуть порушення в одній аптеці, то ліцензію втратить вся мережа. Саме тому вони під брендом обʼєднуються, а юридично ні. Ми намагаємося за допомогою нових інструментів максимально мотивувати їх юридично обʼєднатися, інакше їм буде набагато складніше працювати. Зокрема, у постанові по маркетингу зазначалося, що аптека може його отримувати на юридичну особу, а перерозподіл між різними аптеками дозволений тільки лише якщо вони обʼєднані в мережу. Тобто вони зацікавлені будуть об’єднатися, щоб легше було оперувати фінансами. Адже набагато простіше укласти один договір від мережі, ніж тисячу від кожної окремої юридичної особи. І на кожному кроці ми будемо виставляти такі умови, щоб спонукати їх до обʼєднання. Вочевидь у цьому зацікавлена й податкова служба, оскільки тоді стане набагато легше здійснювати перевірки й обліковувати податки.

Бізнес має дбати не лише про прибуток, а й про пацієнтів

Усі розуміють, що найбільше на цінову доступність ліків впливає державне відшкодування їх вартості. Чи розширюватимуться його масштаби в Україні?

Вже цьогоріч ми рекордно збільшуємо реімбурсацію – додаємо 30 нових молекул. Й, сподіваюся, в наступному році збільшимо бюджет на цю програму. Бо дійсно, чим більше ЛЗ буде реімбурсуватися, тим більше буде доступу до них у населення. Але тут має значення не тільки воля держави, а й бажання підтримати її з боку ринку. Як приклад. Було дуже багато побажань внести в «Доступні ліки» антибіотики, в тому числі дитячі форми. Але виробники не зайшли з такими пропозиціями, пояснюючи це тим, що не погоджуються на ціни, визначені внутрішнім реферуванням, хоча вони були цілком адекватними. І заявили, що їх треба порівнювати з європейськими цінами. Але це нечесно. Не можна йти в реімбурсацію за тими ж цінами, що й в ритейл. Бо виробнику гарантують обсяг продажів, а з 1 липня участь у програмі «Доступні ліки» стане обовʼязковою для всіх аптек, тобто в кожній аптеці будуть ці препарати. Якщо ми як держава беремо кошти платників податків на розширення програми реімбурсації, то очікуємо й від виробників та імпортерів, що вони підуть назустріч. Вони мають розуміти, що працюють не тільки на себе й прибуток, а й для пацієнтів.

Наскільки оптимістичними є ваші очікування щодо реформи ціноутворення з огляду на складнощі її обговорення та узгодження зі стейкхолдерами?

Скажу відверто, є розчарування, але є й позитивні емоції. Зокрема, я дещо розчарований тим, що гравці ринку не навчилися комунікувати між собою для вирішення складних питань і обʼєднуватися заради результату, в даному разі таким має бути зниження цін на ліки для населення. Замість починати з себе, гравці ринку вдаються до взаємних звинувачень, шукають винних і нарікають, що втручання держави їм некомфортне. Але дуже багато років не було контролю маркетингу, кредит- нот, втручання, чому ж не було саморегулювання і наш максимально «вільний ринок» перейшов межу свободи й перетворився на хаос, не домовившись про цивілізовані правила гри. Це дуже сумно. Бо я вважаю, що ринок – це флагман, місце, де народжуються інновації й найкращі рішення. А вийшло так, що він не впорався з базовими речами і переклав ці проблеми на регулятора. З позитивного: по-перше, ми дізналися про дуже багато проблем, які у нас існують, а ідентифікація проблем – це вже 50% успіху. По-друге, ми крок за кроком починаємо їх вирішувати. Коли прореферуємо, задекларуємо ціни на лікарські засоби, держава зможе порівнювати їх з року в рік, з місяця до місяця. Це величезна перевага для планування бюджету, для аналітики, й беззаперечний плюс – для пацієнтів. Зараз вже маємо 300 популярних лікарських засобів, на які знизилися ціни. Реферування також призведе до того, що певні ліки стануть дешевшими. В будь-якому разі ціни не будуть змінюватися так швидко. Також зʼявляються нові інструменти, наприклад, правило Болар, яке дозволить набагато раніше виводити на ринок генерики. Врегулювання маркетингу також збалансує ціни на ліки, і я сподіваюся, що це призведе до того, що у нас не буде десятки «клонів» одних і тих же препаратів на полицях аптек, наш ринок не буде безкінечно наповнюватися генериками, які не завжди потрібні в такій кількості. А буде певна група лікарських засобів, які добре себе зарекомендували якістю та ефективністю, й вони стануть доступнішими по ціні. В кінцевому рахунку виграє пацієнт, заради якого й ініційована ця реформа. Вона є дуже швидкою. Тому якщо ринок не зміг самостійно вирішити базові питання, він має адаптуватися до неї.