Українці у Польщі. Похід до аптеки після візиту до лікаря: саме в такому порядку

Лікар веде прийом пацієнта /freepik
Лікар веде прийом пацієнта freepik

Новий споживчий сегмент, який сформувався зараз у Польщі, яка так гостинно приймає українців з перших днів повномасштабної війни, звичайно, потребує вивчення. Це значний за своїм обсягом і дуже вразливий сегмент. Тож навряд чи хтось краще за своїх зможе зрозуміти, чим живуть і чого потребують українці в Польщі.

У рамках щорічного форуму Pharma Planet 360°, що відбувся на початку листопада у Польщі, українська компанія медичного маркетингу Medical Data Management представила учасникам результати свого дослідження цього питання.

Сьогодні СЕО компанії Тетяна ЖОЛУДЕНКО та Вікторія СПІВАК, Head of Sales & Marketing Department, прокоментували свої висновки для вас, шановні читачі ThePharmaMedia.

Свої про своїх та для своїх

Тетяна Жолуденко. /Medical Data Management
Тетяна Жолуденко. Medical Data Management

Взаєморозуміння важливо для всіх сторін

Представникам іншої культури споживання медичних та фармацевтичних послуг буває важко зрозуміти нас – українців. Але, опинившись зараз у різних куточках світу, наші люди мають право розраховувати на охорону здоровʼя цих країн у разі потреби.

Для того, щоб це стало доступним, важливо розуміти, як влаштовано систему охорони здоровʼя країни, з одного боку, і як у неї можуть бути інтегровані нові потенційні споживачі її послуг. Причому цей процес не терпить зволікань, адже більшість українців, не просто тікали від війни, вони рятували своїх дітей, які зараз перебувають з ними, і теж потребують медичних послуг.

Тож наша доповідь на Форумі була адресована насамперед польським представникам системи охорони здоровʼя та фармвиробникам.

Цінність дослідження, про яке піде мова, для цієї аудиторії очевидна — це можливість глибше і докладніше вивчити свого новопридбаного (нехай і за таких драматичних обставин) споживача.

Безумовно, новий споживчий сегмент має свої специфічні уподобання, звички та манеру споживчої поведінки, оскільки формувався у дещо іншому культурному середовищі, на відміну від загальноєвропейської та, зокрема, польської культури споживання медичних послуг та фармацевтики.

Medical Data Management

Після 24 лютого 2022 року в Польщі опинилося (за усередненими даними) близько 1,4 – 2 млн українців, які продовжують залишатися в країні і будуть тут принаймні до закінчення активних військових дій в Україні. А багато хто, можливо, ухвалить рішення про постійне місце проживання у дружній і близькій нам культурі Польщі.

Так чи інакше, але вже зараз польським операторам ринку медичних та фармацевтичних послуг важливо розуміти, як взаємодіяти з цими потенційними клієнтами. На сьогодні йдеться про ≈1,5 мільйонів людей різного віку, гендерної приналежності та інші відмінності. Зрозуміти: що саме їм потрібно, чим вони хворіють, яких видів послуг віддані. Все це, як і інші важливі аспекти, поки що загадка для польських колег – представників фармацевтичних компаній, закладів охорони здоровʼя та інших зацікавлених сторін.

Як виявити барʼєри для доступу до медичної/фармацевтичної допомоги

Важливі дані про новий споживчий сегмент:

  • що це за люди (гендерний, віковий склад),
  • чого вони очікують від охорони здоровʼя,
  • до чого звикли,
  • що в системі медичного обслуговування їм не зрозуміло/неприйнятно та чому,
  • яка їхня платоспроможність,
  • чи одержують якусь допомогу від держави, як і багато інших питань, з яких полягало дослідження, допомагають визначити, що стоїть на шляху доступності медичних та фармацевтичних послуг.

Перша хвиля українських вимушених переселенців зʼявилася у Польщі у лютому-березні цього року. Таким чином, вони вже мешкають тут майже девʼять місяців і вже мають досвід взаємодії з польською охороною здоровʼя та можуть описати свої враження, дати свою оцінку.

Тож про все по черзі.

Хто виїхав до Польщі і чи планують там залишатися

  • Гендерна особливість очевидна – 79% тих, хто виїхав – жінки.

Цікаво, що абсолютна більшість із них – 87% – молоді жінки до 45 років. Іншими словами, – працездатні жінки репродуктивного віку.

  • Лише 13% – жінки віком 45-60 років.
  • 58% – виїхали із дітьми.
  • Більшість (51%) наших респондентів планують повернутись додому, в Україну, але після війни.
  • 23% збираються повернутися додому за першої ж нагоди.
Medical Data Management

Тож, навіть після передбачуваного поки що, але не визначеного часу, відʼїзду частини українців, близько мільйона з них, затримаються в Польщі набагато довше – не на місяць і не на два.

Потенціал купівельної спроможності переселенців з України

Важливо зазначити:

  • 57% респондентів повідомили, що вже працюють у Польщі,
  • 61% з тих, хто не працює – знаходяться у пошуку роботи.

Іншими словами, абсолютна більшість українців не має утриманських настроїв.

  • 10% відмовилися відповісти на це запитання. З високою ймовірністю можна припустити, що ці люди мають певний дохід, про який не хочуть говорити.

При цьому, допомога від держави продовжує отримувати лише третину опитаних (27%), що корелює з відсотком людей пенсійного віку та людей, які отримують часткову допомогу – на дітей.

Так чи інакше більшість українців працюють і мають намір продовжувати працювати.

Цей та інші фактори дозволяють зробити висновок, що українці, які зараз перебувають у Польщі, не належать до категорії нужденних.

  • Всього 6% заявили про те, що не мали коштів навіть на їжу (потребують соціальної допомоги).
  • 45% повідомили, що на харчові продукти та інші товари першої потреби (у тому числі ліки) їм вистачає коштів.

Інші респонденти в матеріальному плані вже почуваються досить безнапасно: в змозі купувати їжу, товари для гігієни, одяг та інше.

Таким чином, загалом українці є платоспроможним сегментом споживання, зокрема, лікарських засобів та медичних виробів.

Про стан здоровʼя, субʼєктивно

Вікторія Співак. /Фото з власного архіву
Вікторія Співак. Фото з власного архіву

Як змінилося здоровʼя українців у Польщі

Насамперед, нагадаємо, що йдеться про молодих людей працездатного дітородного віку, тому якихось різких змін не прогнозувалося.

  • 18% повідомили, що їхнє здоровʼя покращилося,
  • у 32% – здоровʼя, на їхню думку, не змінилося,
  • а у 50% – стан здоровʼя погіршився.
Medical Data Management

Безперечно, все це лише субʼєктивна думка людей, а не результати медичних оглядів. Однак, прислухатися до них варто, оскільки сучасні пацієнти, в основному, дуже непогано утворені та володіють необхідними навичками та знаннями для самодіагностики/самоконтролю. Причини погіршення здоровʼя імовірно пов’язані з тим, що люди тривалий час перебувають у стресовій ситуації. Адже навіть перебуваючи в безпеці та забезпечивши безпеку своїм дітям, вони залишили рідну хату, де триває війна, гинуть і страждають люди, руйнуються, а іноді й зникають з лиця землі майже цілим містом та селищами…

Не дивно, що серед інших захворювань на першому місці – депресія.

Як змістився фокус уваги українців, які мешкають у Польщі?

Проблеми власного здоровʼя – у центрі уваги приблизно третини опитаних (35%), інші дві третини респондентів або не турбують зараз питання свого здоровʼя, або піклуються, але так само як і раніше.

60% учасників опитування повідомили, що у фокусі їхньої уваги – здоровʼя родичів.

Цікаво, що турбота про близьких – фактор спільний для більшості українців, незалежно від того, де вони зараз перебувають.

Це видно з попереднього нашого дослідження. Тож це, мабуть, закріплено на ментальному чи генетичному рівні.

Ще один цікавий факт, виявлений у ході цієї роботи: турбота про зовнішність почала мати менше значення для тих, хто виїхав з України, навіть у порівнянні з тими, хто залишився. Для порівняння, це 23% проти 42% відповідно.

Де українці у Польщі беруть медикаменти

  • 77% переселенців привезли лікарські засоби із собою з України. При цьому більша частина цієї аптечки склали ЛЗ «про всяк випадок» або «про запас».
  • І лише 27% везли ЛЗ, які приймають за призначенням лікаря постійно (при хронічних захворюваннях) або іноді.
  • 23% — це люди, які не встигли запастися медикаментами, залишаючи будинок. Потрібно сказати, що їм, часто, було просто не до ліків, бинтів і тонометрів – комусь довелося бігти поспіхом, а у когось після бомбардувань просто нічого не залишилося, і придбати щось теж не було на що.
  • Але абсолютна більшість – 92% зі 193 респондентів говорять про те, що за час перебування в Польщі вони вже приймали ті чи інші ліки:
  • 60% — купували ЛЗ у Польщі,
  • 52% — використовували свої запаси,
  • 12% – скористалися запасами родичів/друзів/близьких,
  • 18% – не змогли (з різних причин) отримати в Польщі необхідну медикаментозну підтримку.

Рецепт – камінь спотикання

Чи є проблеми з ліками у переселенців? 

Звісно,​​дослідники захотіли зрозуміти чому так?

Зʼясувалося, що основним барʼєром для придбання препарату була відсутність рецепта.

  • Таких (без рецепта) було 78% випадків,
  • 15% людей не купували препаратів, оскільки не потребували їх,
  • для 5% — ціна була надто високою (що знову ж таки говорить про платоспроможність українців у Польщі),
  • а 3% людей не могли пояснити своє прохання фармацевту.

Таким чином, відсутність культури придбання ЛЗ за рецептом лікаря є основним барʼєром для українців сьогодні. Ні для кого не секрет, що у нас більшість ліків продаються без рецепта лікаря (у тому числі рецептурних), а ось у європейських країнах – навпаки.

Водночас, як показало опитування, ціна та не є в процесі купівлі ліків значною перепоною.

Якщо ранжувати складнощі, з якими люди стикалися при купівлі ліків у Польщі, на першому місці буде відсутність рецепта, на другому – мовний барʼєр, і в останню чергу – ціна, яка виявилася зависокою, хоча потрібні ліки, проте, були куплені.

Коли немає рецепта, але потрібні ліки: як роблять українці?

Можливо, для багатьох поляків та громадян інших тих країн ЄС, відповідь очевидна – піти до лікаря. Але ж це не наш метод!

Усього 12% людей, яким потрібний був заповітний рецепт, звернулися за ним до лікаря. Усі інші:

  • попросили вислати ліки з України,
  • позичили у родичів/знайомих/друзів,
  • обійшлися без цього препарату,
  • замінив іншим — з ОТС групи.

А були й такі, кому виявилось простіше спеціально зʼїздити в Україну по ліки.

Що з української охорони здоровʼя люди б перенесли до Польщі і навпаки?

Окрім відсутності звички йти в аптеку після візиту до лікаря, щоб отримати рецепт, у Польщі люди зіткнулися з проблемою доступу до цих лікарів. На цьому наголосили 66% респондентів.

Звичайно, нам незвично, що на візит до терапевта можна очікувати кілька днів, а до вузького фахівця і по кілька місяців.

До того ж до вузького фахівця не потрапиш просто тому, що вирішив проконсультуватися чи через «діагностичну ідею», що виникла в результаті самодіагностики. Спочатку потрібно отримати напрямок.

І ось у звʼязку з направленням та алгоритмом організації візиту до лікаря в цілому виникає ще один барʼєр для отримання медикаментозного лікування.

З польської охорони здоровʼя люди перенесли б до України:

  • обладнання медичних клінік/технологічність медичних послуг – 74%;
  • реімбурсація витрат на лікування – 40%.

На що хворіють українці у Польщі

82% українців у Польщі страждають від застуд та депресії.

На слайді для порівняння наведено дані захворюваності по Україні та Польщі.

Medical Data Management

Застудні захворювання були очікувані з огляду на складнощі під час переїзду – черги на кордонах, велике скупчення людей і все це – у розпал епідемічного сезону (зима-весна).

Що стосується депресії та інших психологічних розладів, пояснення напевно зайві…

Що лікують українці у місцевих клініках?

Більшість українців звернулися до лікаря:

  • стоматологу – 40%;
  • щодо простудних захворювань – 33%;
  • у звʼязку з депресією лікарську допомогу отримали 16%.

Опитування показало, що 79% українців, у яких виникли проблеми зі здоровʼям, звернулися до лікаря, але досить багато людей (17%) хворіли, але не пішли до клініки, з різних причин:

  • вважаючи, що їх симптоми були недостатньо серйозними, щоб звертатися до лікаря;
  • були впевнені, що це дорого;
  • лікувалися самостійно;
  • не мали достатньо інформації, як організувати візит до лікаря;
  • через мовний барʼєр.

Таким чином, наші давні традиції самолікування не зраджують собі й зараз.

Щодо складнощів, з якими українці стикаються у польських клініках, то в основному називалися такі:

  • надто довге очікування візиту (на думку українців) – 75%;
  • складна процедура запису – 45%;
  • це виявилося дорогим – 35%;
  • мовним барʼєром – 28%;
  • не було необхідних медичних документів – 9%;
  • було відмовлено з невідомих причин – 6%.

Трактувати це можна по-різному, але слід розуміти, наскільки все субʼєктивно. Ми звикли до того, що час візиту до лікаря залежить від нас – коли потрібен лікар, ми потрапляємо до нього у зручний для себе час. Тут навіть не розуміють такої претензії.

А щодо думки про дорожнечу, швидше за все, малася на увазі вартість послуг стоматолога.

Люди, які хворіли, але не пішли до лікаря

Серед українців, які не отримали лікарської допомоги, були такі, хто ухвалив таке рішення – навіть не намагатись потрапити до клініки. Але були й ті, хто спробував, але через різні причини це не вдалося.

На питання, як люди справлялися зі своїми симптомами, респонденти відповідали:

  • лікувався самостійно – 63%;
  • звʼязався з лікарем в Україні/вирушив в Україну на лікування
  • нічого не робив/не звертався – 35%;
  • попросив допомоги у друзів/знайомих/родичів –16%;
  • просив рекомендацію фармацевта – 14%.

Резюме

Доповідаючи про результати нашого дослідження польським колегам, ми також надали низку своїх рекомендацій.

Зважаючи на те, що основний контингент вимушених мігрантів – молоді працездатні жінки, які хворіють, в основному, на застуди, страждають від депресії і дуже переживають, коли хворіють їхні діти, першочергово важливо побудувати ефективну комунікацію:

  1. З ними потрібно розмовляти дуже просто і прямолінійно, як з людьми, які перебувають під впливом сильного стресу або великої депресії. Потрібно брати до уваги, що деякі з цих жінок не просто в стресі, а в горі.
  2. Люди в такому стані, як правило, не можуть бути проактивними. Саме тому наші респонденти часто говорили про відсутність інформації або її незрозумілість/недостатність.
  3. Тому потрібно більше інформації, бажано, викладеної українською мовою та в доступній формі, щоб з нею могла розібратися людина, яка перебуває в дистресі.
  4. Дуже важливо визначити та розʼяснити різницю в алгоритмах медичних послуг у Польщі та Україні. Наприклад, необхідність наявності рецепта для придбання ЛЗ та інше.
  5. Для того, щоб пацієнти не переривали, призначеної ним раніше фармакотерапії, або починали її своєчасно (щоб уникнути ускладнень), необхідно або розробити іншу схему організації візиту до лікаря (доступ), або надати можливість виписування електронного рецепта на необхідні ліки за результатом телемедичної консультації.
  6. Ще один варіант розв’язання цієї проблеми – визнання польськими аптеками рецептів з України.
  7. Завданням фармацевтичних компаній має бути навчання фармацевтів комунікації з українськими пацієнтами: спеціальні пропозиції з ОТС-портфелю, що полегшать симптоми до візиту по рецепт до лікаря (з деяких нозологій, наприклад, гіпертонії) фармацевтом тощо.