Ольга Богомолець про закупівлю ліків: Дві правди, або Міжнародні спекуляції

Ольга Богомолець про закупівлю ліків: Дві правди, або Міжнародні спекуляції

Поставки життєво важливих ліків відбулися із запізненням у понад рік, ціни на частину препаратів значно перевищують референтні, терміни придатності не дозволяють їх використати в повному обсязі, компанії-прокладки, як і раніше, перемогли в тендерах.

Ольга Богомолець, Українська правда

Навесні 2015 року першим результатом моєї роботи як голови парламентського Комітету з питань охорони здоров'я стала підготовка нового проекту закону 2150, який мав раз і назавжди відрубати голову гідрі ненависній корупції в закупівлях Міністерства охорони здоров'я, на яких роками наживалися чиновники і злодії при владі, а люди в цей час помирали від нестачі ліків. Закон нам допомагала готувати міжнародна юридична компанія «Arzinger» та НГО «Пацієнти України».

Тому всі співавтори, які долучилися до роботи, були щасливі, коли Верховна Рада проголосувала, а Президент підписав закон, який дозволяв нам отримати першу велику перемогу у приборканні корупції і своєчасному забезпеченні людей якісними медикаментами заради збереження їхнього життя.

Щоб утілити положення закону в життя, Кабінет Міністрів протягом понад півроку готував підзаконні акти, МОЗ готувало і підписало договори на поставки. У нашій державі була продемонстрована добра воля всіх гілок влади з підтримки боротьби із корупцією в охороні здоров'я.

Усі ми покладали великі надії на те, що запровадження нових механізмів централізованих державних закупівель у сфері охорони здоров'я дозволить усунути корупційні схеми та забезпечити прозоре й раціональне використання бюджетних коштів.

А це означає збереження мільйонів життів: якщо якісні ліки для хворих людей у лікарні будуть надходити своєчасно, закуповуватися чесно, прозоро, усі компанії-прокладки будуть усунені від закупівель, люди будуть забезпечені своєчасним лікуванням і нарешті помаленьку почнуть довіряти владі.

З того моменту щасливого відчуття перемоги минуло майже два роки. Мусимо мати достатньої честі і гідності підвести підсумки – що вдалося, а що ні?

І ось на цьому перехресті раптом з'являються ДВІ ПРАВДИ. Протилежні. Взаємовиключні. Одна правда, на якій наголошує МОЗ і навколомозівські громадські організації. Підводячи підсумки міжнародних закупівель на прес-конференціях, міністерство озвучує неймовірні цифри заощаджень, які дозволили нам купити більше і краще, громадські організації в унісон говорять про те, що нарешті вирішені всі проблеми пацієнтів України. Про це написано чимало текстів, тому не вдаюся у подробиці.

А тепер про другу правду – мою і ще частини депутатів Верховної Ради. Висновки наші протилежні від мозівських і не втішні. Мусимо бути чесними й визнати, що нам не вдалося досягнути поставлених перед собою завдань за допомогою міжнародних організацій. Поставки життєво важливих медикаментів відбулися із запізненням у понад рік, ціни на частину медикаментів значно перевищують референтні, терміни придатності медикаментів не дозволяють їх використати в повному обсязі, компанії-прокладки, як і раніше, перемогли в тендерах. Треба мати достатньо сили й чесності, щоб визнати помилки, проаналізувати причини та знайти слабке місце. Де пролізли щупальці корупції, які позбавили мільйони хворих людей шансу на життя? У законі, у підзаконних актах, у договорах, у роботі МОЗ чи в роботі міжнародних організацій? Потрібно знайти це місце і жорстко рубати й пальці, й щупальці корупції. Ціна мовчання – здоров'я і життя мільйонів людей, які не отримали своєчасно медикаменти. На бюджетних коштах, які є нашими податками, не має наживатися ніхто – ні чиновники, ні депутати, ні міжнародні організації. І я буду боротися до кінця. Закупівлі стануть і чесними, і прозорими, і своєчасними. Відчуття швидкої перемоги було передчасним. Потрібно ще трохи часу.

Що не вдалося, спитаєте ви? Які факти?

Організація проведення перших державних закупівель та їх поставок кінцевому споживачеві розтягнулася в часі майже на два роки, але гроші були заплачені наперед. Зовсім не до гумору, але згадався Ільф і Петров… Ввечері заплатили гроші, але зранку стільців не отримали... І хтось нашими грошима весь цей час користувався. Станом на 20 січня 2017 року поставки в регіони ліків, заявлених і закуплених, відповідно до потреб 2015 року були не завершені.

У всіх мабуть виникає питання: а що трапилось із пацієнтами, яким ліки були потрібні в 2015 році? Варіанти лише два – вони або купили ліки за власні кошти, або померли від того, що не мали грошей і ліків не було...

А що цілий рік робили з державними грошима міжнародні організації, адже отримали їх на свої рахунки ще в грудні 2015 року?

Хто веде моніторинг обігу грошей платників податків України на міжнародних рахунках? У договорах прописані жорсткі терміни поставок? Санкції при затримці поставки ліків?

Тобто своєчасно купити ліки для тих, хто їх потребував, не вдалося.

Незважаючи на тривалий строк проведення процедур закупівель, запланований Урядом перелік та обсяг лікарських засобів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2015 року №787) так і не був закуплений у повному обсязі.

Тому виникає наступне питання: наскільки відповідально і правильно був встановлений цей перелік і реально оцінені потреби охорони здоров'я або чому урядова постанова не була виконана?

Так, із 11 запланованих для закупівлі вакцин для проведення профілактичних щеплень закуплено лише 9, та й ті не в повному обсязі. Взагалі не закупили вакцину для профілактики кашлюка з ацелюлярним кашлюковим компонентом, дифтерії і правця в обсязі майже 1,5 млн доз та комбіновану вакцину для профілактики кашлюка (ацелюлярну), дифтерії, правця і поліомієліту (інактивовану) в обсязі 139 тис. доз, що використовується для вакцинації ослаблених дітей. І цей перелік можна продовжувати...

А тепер щодо найбільш гострої теми – лікування онкохворих дітей і дорослих.

Не було взагалі закуплено або закуплено не в повному обсязі такі лікарські засоби для лікування онкологічних хворих дорослих як «Блеоміцин», «Гемцитабін», «Етопозид», «Метотрексат», «Оксаліплатин», «Дакарбазин», «Цитарабін»; закуплено лише на 2,2% «Топотекан», 5,3% «Вінкристин», 20% «Флуороурацил», 26% «Іринотекан», 65,5% «Дакарбазин» (закупівлі здійснювало агентство Crown Agents).

Не закуплено також препарати для лікування онкохворих дітей («Тікарцилін/Клавуланова кислота», «Ламівудин», «Цуфупім»), набори для збору клітин крові з фільтром до апарату для автоматичного комплексного аферезу MCS та заготівлі тромбоконцентрату, а також фільтри для інфузій (закупівлі проводило також Crown Agents).

Знову постає питання, чому внесені в затверджений Урядом перелік лікарських засобів препарати не були закуплені чи були закуплені в обсягах, що значно нижче запланованих? До кого питання – до того, хто формував цей перелік і обсяги для закупівлі чи до закупівельних організацій? Хто нестиме відповідальність за те, що онкохворі при виділених із бюджету коштах залишилися без життєво необхідних ліків?

Ви пам'ятаєте скандал, що виник у 2016 році з розмитненням закуплених Crown Agents препаратів для лікування онкохворих дітей, що постачалися ТОВ «Людмила-Фарм» та понад 90 днів знаходились на митниці і не могли бути передані споживачам?

Чи були проаналізовані МОЗом причини цієї резонансної події? Можна побачити висновки? Причина лежить на поверхні. Crown Agents закупило ліки не у фірм-виробників за кордоном, які відповідно до закону звільнені від необхідності сплачувати мито, а безпосередньо в Україні у компанії-посередника ТОВ «Людмила-Фарм». Тому вся затримка полягала лише в тому, що міжнародна організація-постачальник і компанія-посередник не хотіли сплачувати ПДВ, тобто просто боролися за свої прибутки, у той час як пацієнти помирали, а українці збирали гроші на лікування смертельно хворих дітей. Хто поніс відповідальність за цю злочинну халатність, за додаткову тримісячну затримку в поставках довгоочікуваних ліків? Які договори підписує МОЗ України з міжнародними організаціями, що дозволяють компаніям-посередникам заробляти надприбутки, беручи участь у тих самих схемах постачання, що використовувались у попередні роки?

І це не єдиний приклад, коли старі корупційні схеми продовжують працювати вже через міжнародні організації. Хто і що дозволяє паплюжити наше бажання зробити закупівлі прозорими й чесними?

Згідно з аналізом наданої МОЗ України офіційної інформації, міжнародними організаціями за бюджетні кошти 2015 року було закуплено 30% лікарських засобів українського виробництва.

Так, у вітчизняних виробників було закуплено протитуберкульозні препарати (теризидон, протіонамід, ізоніазід, канаміцин, етамбутол, капреоміцин та інші виробництва ТОВ «Юрія-Фарм», ПрАТ «Технолог», ПАТ «Київмедпрепарат»), онкологічні препарати (рітуксімаб, трастузумаб, ондансетрон, кислота золендронова, ванкоміцин та інші виробництва ТОВ «Люм'єр-Фарма», ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я», ТОВ «Фармекс Груп»), лікарські засоби для лікування вірусних гепатитів (пегінтерферон Альфа-2В, рибавірин та інші виробництва ТОВ «Люм'єр-Фарма», ТОВ «Астрафарм», ТОВ «Валартін Фарма»), комбінована вакцина для профілактики кашлюка (ацелюлярна), дифтерії, правця, гемофільної інфекції та поліомієліту (інактивована) «Пентаксим» (ТОВ «Фармекс Груп», in balk Sanofi, Франція), тест-системи для діагностики ВІЛ (виробництва ТОВ «Медбіоальянс») тощо.

Майже 50% постачальників, із якими міжнародними організаціями були укладені контракти, представлено українськими компаніями, більшість із яких була задіяна в державних закупівлях минулих років (ТОВ «Люм'єр-Фарма», ТОВ «Фармекс Груп», ТОВ «Фармадіс», ТОВ «Людмила-Фарм», ТОВ «БаДМ», ТОВ «Компанія «Укроптпостач», ТОВ «ТЕВА Україна», АТ «Лекхім Харків», ПАТ «Київмедпрепарат», ТОВ «Юрія-Фарм», СП «Оптіма-Фарм ЛТД», ТОВ «Валартін Фарма», ТОВ «Медбіоальянс», АЛТ «Україна», ТОВ «Бізнес Центр Фармація», ТОВ «РОШ Україна», ТОВ «Фарма Лайф», ТОВ «Санофі-Авентіс Україна», фармацевтичний завод «Біофарма» тощо).

При цьому МОЗ не виграло ні у строках поставок, ні у коштах, оскільки послуги міжнародних організацій за проведення закупівлі вітчизняних препаратів та їх поставку, у тому числі за участі вітчизняних посередників (постачальників), були оплачені з Державного бюджету України.

Щодо строків, то хотілось б зазначити, що ліки потрібні пацієнтам вчасно, а не після їхньої смерті! Щодо «заощаджений» коштів, то з огляду на умови укладених угод із міжнародними закупівельними організаціями, за розрахунками Держаудитслужби, МОЗ коштом держбюджету сплатило згаданим організаціям майже 111 млн грн комісійної винагороди, що складає близько 5% від суми поставок.

За таких умов за аналогічні послуги міжнародних організацій, наданих у 2016 році, Україна має сплатити 195 млн грн від 3,9 млрд грн, виділених на закупівлю лікарських засобів та медичних виробів, а в 2017 році – 295 млн грн від 5,9 млрд гривень, виділених на ці цілі.

Фактично те, що Міністерство охорони здоров'я раніше робило безкоштовно але не прозоро, міжнародні організації зробили нам за додатково сплачені сотні мільйонів, ставши просто додатковою ланкою в тому самому непрозорому закупівельному ланцюгу.

Таким чином, неспроможність команди МОЗ України побороти корупцію або створити власну закупівельну агенцію буде коштувати українським громадянам за три роки понад 600 млн грн. А за трохи більше ніж півмільярда гривень можна мабуть збудувати й оснастити не одну дитячу лікарню, щоб наші діти могли отримати допомогу в Україні, а не шукати порятунку за кордоном.

Окремо слід звернути увагу на ще один важливий аспект, а саме відсутність контролю за термінами придатності медичних товарів, які закуповувались та постачались міжнародними організаціями, що призвело до постачання в Україну лікарських засобів та виробів медичного призначення з обмеженими термінами придатності.

Так, реагент для проведення контролю якості 1х2,5 мл (для визначення СД4: п. 2.10 у ВІЛ-інфікованих вагітних) було поставлено 7 липня 2016 року, термін придатності якого спливав 2 серпня 2016 року, тобто за 26 днів до закінчення терміну його придатності, а в регіони його було поставлено 22 липня 2016 року – за 7 днів до закінчення терміну придатності. Тест-системи «Клітини Immuno-trol, 2х3 мл» для діагностики ВІЛ-інфекції, супроводу антиретровірусної терапії та моніторингу перебігу ВІЛ-інфекції у хворих, визначення резистентності вірусу, проведення референс-досліджень було поставлено з терміном придатності лише 2 місяці...

Онкологічний препарат вінкристин для лікування онкологічних хворих було поставлено з терміном придатності лише 4 місяці. І тепер ці препарати, які коштують десятки мільйонів гривень, з обмеженим терміном придатності лежать на складах майже в кожній області України. Хто за це понесе відповідальність?

Хочу також зауважити, що фармвиробники часто передають препарати з обмеженими термінами придатності як гуманітарну допомогу, тому що утилізація медикаментів коштує для них чималих додаткових коштів. І продавати чи купувати препарати з обмеженим терміном придатності за ринковою ціною як мінімум не правильно... Чому ж купили? Хто підписав такі договори, які не захищають життя і здоров'я українських людей?

Непоодинокими і прикрими є факти закупівлі лікарських засобів за цінами, що значно перевищують середню референтну ціну на ці ж препарати в референтних країнах.

Так, препарат КУВАН® для дітей, хворих на фенілкетонурію, був закуплений за ціною 19 276,64 грн за упаковку. При цьому середня вартість цього препарату в цінах референтних країн становить 16 682 грн (на одній упаковці різниця в ціні становить 2 710 грн). Таким чином, Україна переплатила за цей препарат майже 500 тис. грн (закупівлі здійснювала ПРООН).

ОРФАДИН (МНН нітізінон, 5 мг) (препарат для лікування орфанних захворювань) був закуплений за ціною 1 120 грн за 1 капсулу при ціні в референтних країнах 595,8 грн – майже вдвічі дорожче (на одній капсулі різниця в ціні становить 524 грн). За цей препарат переплачено майже 126 тис. грн (закупівлі здійснювала ПРООН).

ОКТАГАМ (МНН імуноглобулін) (за програмою дитяча онкологія) був закуплений за ціною 8 366,5 грн за 1 флакон при ціні в референтних країнах 4 981,4 грн за 1 флакон (на одному флаконі різниця в ціні становить 3 385 грн). Переплата за цей препарат становить майже 18,8 млн грн (закупівлі проводило Crown Agents).

Препарат ВЕЛКЕЙД (МНН бортезоміб) (за програмою доросла онкогематологія) був закуплений за ціною 39 958,8 грн за 1 флакон при ціні в референтних країнах 22 783,7 грн за 1 флакон (різниця в ціні 17 175,1 грн/флакон, переплата за цей препарат становить майже 343,5 тис. грн (закупівлі здійснювало агентство Crown Agents).

НОВОСЕВЕН (МНН ептаког-альфа) (препарат для лікування гемофілії за програмою Конвенція ООН) був закуплений за ціною 45 838,9 грн за 1 флакон при ціні у референтних країнах 27 400,6 грн за 1 флакон (різниця в ціні 18 438,3 грн/флакон, переплата – майже 2 млн 209 тис. грн (закупівлі здійснювала ПРООН).

ФЕЙБА (МНН фейба, 1000 од.) (препарат для лікування гемофілії за програмою Конвенція ООН) закуплено за ціною 32 924,7 грн за 1 упаковку при ціні в референтних країнах 17 698,2 грн за 1 упаковку (різниця в ціні 15 226,1 грн/упаковку, переплата – майже 10 млн 289,8 тис. грн (закупівлі здійснювала ПРООН).

ПЕГІНТРОН (МНН пегінтерферон альфа) (препарат для лікування гепатиту за програмою Конвенція ООН) закуплено за ціною 3 207,7 грн за 1 флакон при ціні у референтних країнах 1 878,9 грн за 1 флакон (різниця в ціні 1 328,7 грн/флакон, переплата за цей препарат становить майже 1 млн 150,7 тис. грн (закупівлі здійснювала ПРООН).

За переплачені кошти можна було придбати більше медикаментів і зберегти життя і здоров'я більшої кількості людей.

Окремі факти свідчать про непрофесійність і безвідповідальність чиновників. Наприклад, за напрямом «Дитяча онкологія» планувалося закупити препарат «Фосфоміцин» (МНН) у двох формах: в ампулах і флаконах для ін'єкцій по 2 г та 1 г в обсязі 7 680 флаконів (для дітей) та у формі саше по 3 г в обсязі 510 саше (для лікування підлітків). Натомість було закуплено препарат «Фосміцин» у формі порошку для ін'єкцій по 1 г та по 2 г на 69% від запланованої потреби та препарат «Фосмурал» (гранули для орального розчину по 3 г по 8 г у формі саше), який взагалі використовується винятково для лікування дорослих в обсязі 4000 саше, що перевищує затверджений постановою обсяг майже у 8 разів.

Таким чином, можна вважати, що ми успішно перейшли до вищої ліги корупції, ефективність, чесність і прозорість проведених Міністерством охорони здоров'я державних закупівель за кошти державного бюджету 2015 року через міжнародні спеціалізовані організації є сумнівною і невисокою, а механізм їхньої організації і проведення потребує термінового переосмислення та детального аналізу наявних недоліків.

Також прийшов час визнати, що закупівлі 2016 року за своїми термінами вже провалені МОЗом. З майже 4 млрд грн виділених МОЗ України з державного бюджету 2016 року, станом на січень 2017 року освоєно лише 205,7 млн грн. Договори в стані підписання, терміни й ціни МОЗ тримає під грифом «Засекречено». Є що приховувати? За відсутності затверджених європейських клінічних протоколів і референтних цін та цін у референтних країнах, проведення закупівель у такому самому форматі неминуче призведе до неможливості здійснення дієвого контролю за якістю лікування та ефективністю використання бюджетних коштів, а відповідно хворі люди будуть помирати, не дочекавшись допомоги.

Якщо вас цікавить звідки всі ці наведені цифри, це результати моїх депутатських запитів і інформації з відкритих джерел. У грудні – січні 2017 року за моїм дорученням секретаріат Комітету з питань охорони здоров'я зробив власний аналіз якості закупівель, проведених міжнародними організаціями за гроші 2015 року. Ми в жодному разі не претендуємо на роль останньої інстанції або фіскальної служби, тому вважаємо, що вся інформація по закупівлям має бути перевірена Рахунковою палатою і Генеральною прокуратурою, куди готові передати всю опрацьовану нами інформацію.

А якщо результати не будуть перевірені й Урядом не буде вжито заходів для їх усунення, та сама історія повториться знову.

Щоб зрозуміти, де знаходиться причина зловживань, потрібно проаналізувати закон. І тому я звертаюсь до Міністерства юстиції та Комітету з питань запобігання і протидії корупції з проханням негайно взяти цей закон на аналіз! А може проблема не в законі? Тому потрібно проаналізувати підзаконні акти та договори про закупівлі з міжнародними організаціями, що мав би зробити Кабмін. І от тут знову виникає проблема, адже МОЗ не визнає, що є зловживання, тому й не бачить приводу для перегляду цих документів.

А на мої запити від 18 травня 2016 року №04-25/12-490 (119990) та від 19 грудня 2016 року №04-25/10-1352 (308727) Міністерство охорони здоров'я України вкотре відмовляється надавати для вивчення й аналізу копії договорів із міжнародними організаціями, посилаючись на наявність у них конфіденційної інформації та необхідність узгодження питання щодо її розголошення з відповідними закупівельними міжнародними організаціями. Проте Законом України «Про статус народного депутата України» визначено, що «народний депутат має право знайомитися з будь-якою конфіденційною та таємною інформацією з питань депутатської діяльності» (стаття 19). Такими діями відповідальні посадові особи МОЗ України грубо порушують вимоги статей 14 та 17 Закону України «Про Комітети Верховної Ради України», а також статей 16 та 19 Закону України «Про статус народного депутата України».

Серед усіх цих сумних новин є й одна добра новина, адже я можу на сторінках УП написати пост про результати перевірки, мене не збила машина, на мене не завели фіктивну кримінальну справу, не позбавили мандату, от лише МОЗ не запрошує на прес-конференції, бойкотує засідання Комітету з питань охорони здоров'я, ну і мене долучили до когорти «зрадників», тобто тих, хто пішов проти патріотів Украіни і «святого», а саме міжнародних закупівель. Це означає, що демократія все ж у нашій країні народжується і Революція Гідності не була марною...

Хочу зазначити свою позицію. Я прийшла в Парламент боротися з корупцією і повертати людям довіру до влади. І мені байдуже, хто буде проводити закупівлі медикаментів – МОЗ, міжнародні організації чи агенція із закупівель. Для мене важливо, щоб необхідні ліки відповідної якості були в лікарнях тоді, коли вони потрібні хворим людям. І важливо, щоб цих ліків вистачало і щоб термін придатності був достатній для їх використання. І щоб люди нарешті почали відчувати, що є у країні влада, якій вони вірять і яка про них дбає... А для цього потрібно вміти бути чесними самими перед собою і визнавати помилки, якщо вони є...

Тому, не претендуючи на «останнє слово», я звертаюсь до Президента і до Прем'єр-міністра взяти це питання під особистий контроль і допомогти всім нам визначити правду. Одну спільну правду. Зробити це потрібно якнайшвидше! Точно не через рік і навіть не півроку, тому що саме зараз МОЗ почав підписувати нові засекречені договори з міжнародними організаціями на закупівлі 2016 року, хоча гроші, наскільки мені відомо, на їхні рахунки були переведені ще у грудні минулого року. Тобто та сама історія починається спочатку. І хочеться, щоб не було соромно за втрачений час, державні гроші і безпорадність влади.

І на цей раз ідеться вже про 4 млрд грн за 2016 і 6 млрд грн за 2017 рік.

Похожие материалы