Ремдесивір – панацея від коронавірусу чи провал фармацевтики?

Розроблений американською компанією Gilead препарат remdesivir спочатку створювався для боротьби з вірусом Ебола, який за останні 10 років убив понад 13,5 тисячі людей у ​​світі. Ліки успішно пройшли дослідження на тваринах, але не показали значних результатів у випробуваннях на людях.

Проте в ході КІ проти Еболи вчені зʼясували, що препарат добре переноситься пацієнтами і не викликає серйозних побічних реакцій, одним словом є цілком безпечним. Це дозволило фахівцям максимально швидко випробувати його після початку епідемії COVID-19.

Впевненості в успіху вченим додавав і той факт, що препарат виявився досить ефективним проти спорідненого штаму коронавірусу SARS-COV, старшого брата вірусу SARS-COV-2. Судячи з останніх даних резонансного клінідослідження, що проводилося в США, препарат виявився ефективним і у хворих на COVID-19.

Після того, як американський регулятор схвалив екстрене застосування препарату у хворих із тяжкою формою коронавірусної хвороби, експерти взялися підраховувати майбутній прибуток компанії-розробника. Здавалося б, що справа вирішена, залишилося лише остаточно довести ефективність ліків та запустити його масове виробництво, проте все не так просто.

Ряд експертів зазначає, що майже всі препарати, які тестують проти коронавірусу, не створювалися для боротьби з SARS-COV-2. Вони відзначають, що це ліки проти інших захворювань, які через свій механізм дії можуть виявитися ефективними у боротьбі з новим вірусом. На думку критиків такого підходу він яскраво демонструє той факт, що нинішня модель розробки ліків є однією великою проблемою для людства.

Ринок диктує свої умови

Компанії перестали вкладати гроші в розробку нових противірусних ліків, внаслідок чого готовність людства до епідемій практично мінімальна. Нинішня ринкова модель не стимулює фармгігантів розробляти препарати від нових вірусів та інфекцій, фокусуючись на більш прибуткових ринках, таких як ліки проти раку та діабету.

З 2002 року епідемії, спричинені тяжким гострим респіраторним синдромом (SARS), свинячим грипом (H1N1), близькосхідним респіраторним синдромом (MERS), вірусом Зіка, лихоманкою Ебола та іншими вірусними захворюваннями, вбили майже 600 000 людей у ​​всьому світі. Тим не менш, після цих спалахів і незважаючи на чіткі попередження про можливу нову вірусну пандемію, фармацевтична промисловість не змогла підтримати інвестиції в нові методи лікування та вакцини.

Фактично це пояснюють тим, що спалахи захворювань, викликаних вірусними інфекціями важко передбачити, хоч і цілком реально, і їх тривалість досить низька, що не створює стабільного попиту на противірусні препарати. Стабільний попит є запорукою інтересу фармкомпаній до цих захворювань та їх збудників. Відповідно, коли немає можливості спрогнозувати попит, немає особливого стимулу ризикувати, вкладаючись у розробку нових ліків проти вірусів.

Другою причиною низької зацікавленості компаній у ліках від інфекційних та вірусних захворювань називають те, що хвороби на кшталт малярії та туберкульозу в основному вражають бідні країни, де купівельна спроможність є дуже низькою. Такі держави не є перспективними ринками.

У 2018 році глобальне фінансування фундаментальних досліджень та розробки продуктів для інфекційних хвороб становило лише 4 мільярди доларів. 64% коштів надійшли із державних бюджетів. Ще 19% – від благодійних організацій. Приватний фармацевтичний сектор приніс лише 17% – 650 мільйонів доларів.

Різко впав і інтерес фармкомпанії до розробки нових антибіотиків. Витрати на такі проекти дуже високі, тоді як попит може бути ситуативним і недовгим. Іншими словами – препарат не окупиться.

Для того, щоб змінити ситуацію, необхідна нова модель розробки ліків

Однією з проблем є недосконале законодавство у сфері інтелектуальної власності. Прикладом може бути нещодавній судовий процес тієї ж Gilead проти уряду США, який співфінансував розробку препарату Truvada. Компанії ревно захищають свої розробки, що обмежує можливості створення нових ліків незалежними лабораторіями. Очевидно, що відмовитися від патентів неможливо, це необхідний захід безпеки, але ситуація, що склалася, душить науковий потенціал у фармацевтиці.

Ще одна проблема – це непропорційна система співробітництва у державно-приватному партнерстві. Компанії, які працюють над новими ліками на державні гроші, часто отримують права на розроблений препарат, таким чином отримуючи основну вигоду від такої співпраці. Розроблені на гроші платників податків ліки виявляються у приватній власності, що створює штучні барʼєри для їх удосконалення та виробництва.

Щоб світ не опинився в подібній нинішній ситуації в майбутньому, необхідно вже сьогодні змінити фокус і приділити максимум уваги тим сферам розробки препаратів, які залишаються осторонь комерційних інтересів. Очевидно, що це завдання для держав, а не для приватних компаній, які не ризикуватимуть власним заробітком. Тим не менш, якщо світ не почне готуватися до серйозних епідемій, приділяючи увагу вивченню вірусних загроз і інфекцій, наступного разу може не знайти того рятівного ремдесивіру, який можна швидко переорієнтувати під новий збудник.