Данські вчені в ході дослідження зʼясували, що протидіабетичний препарат ліраглутид має антирезорбтивну дію.
Вчені з Данії зʼясували, що протидіабетичний препарат ліраглутид виявляє антирезорбтивну дію: у когорті пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, яким призначали цей агоніст рецептора GLP-1 протягом 26 тижнів, відмічалося збереження мінеральної щільності кістки і при цьому не відзначалося жодних змін у відношенні резорбції кістки, незважаючи на втрату ваги.
У рандомізованому подвійному сліпому дослідженні автори проаналізували дані 60 дорослих з цукровим діабетом 2 типу (50% жінок; середній вік, 62 роки), випадково розподілених у групи 1,8 мг ліраглутиду на день (Victoza, Novo Nordisk), або плацебо. В якості первинної кінцевої точки автори вибрали зміну рівня карбоксикінцевого перехресно-звʼязуючого телопептиду кісткового колагену типу 1 (C-термінальний телопептид колагену 1 типу, або СТХ), так як, за їх словами, «передбачуваний механізм дії полягав у зниженні резорбції кістки, а СТХ є найбільш чутливим маркером резорбції кістки». Мінеральну щільність кістки вимірювали в тазостегновому суглобі, шийці стегна та поперековому відділі хребта на початку дослідження, через 13 тижнів та 26 тижнів.
Дослідники виявили, що рівень CTX збільшився серед пацієнтів, які отримували ліраглутид, на 0,07 мкг/л, тоді як серед пацієнтів, які отримували плацебо, на 0,03 мкг/л. У осіб, яким призначали ліраглутид, спостерігалося зниження маси тіла. Мінеральна щільність кістки зменшилася у пацієнтів, які отримували плацебо, від вихідного рівня до кінця дослідження, тоді як у пацієнтів, які отримували ліраглутид, змін цього показника не спостерігалося.
Дослідники визнали, що для підтвердження цих результатів необхідні масштабніші випробування, оскільки їх висновки ґрунтуються на відносно невеликій вибірці. «При діабеті 2 типу метаболізм у кістковій тканині знижується, що можливо є віддаленим наслідком гіперглікемії. А оскільки велика кількість хворих на цукровий діабет 2 типу в усьому світі лікуються агоністами рецептора GLP-1, необхідно точно визначити, чи впливає на метаболізм кістки», – пояснюють фахівці Орхуської університетської лікарні, які проводили це дослідження.
