Категорія: Новини

Реверсія нейромʼязової блокади: сугамадекс знову перевершив неостигмін

Дата публікації: 21 квітня 18:00

Американські дослідники вирішили порівняти два поширені в анестезіології препарати в постопераційних умовах — відносно затримки сечовипускання після лапароскопічної холецистектомії.

Для порівняння частоти післяопераційної затримки сечовипускання залежно від вибору препарату для реверсії нейромʼязової блокади фахівці з Медичного центру Університету Техасу провели окреме дослідження, до якого залучили 230 пацієнтів віком від 18 до 80 років з фізичним статусом I–III за класифікацією ASA (Американського товариства анестезіологів). Дослідження частково фінансувалося коштом гранту Merck Sharp & Dohme Corp.

Всім учасникам було заплановано лапароскопічну холецистектомію. Індукцію анестезії проводили пропофолом 1,5–2 мг/кг, лідокаїном 50 мг, рокуронієм 0,6 мг/кг (з розрахунку на ідеальну масу тіла \ ІМТ) та фентанілом 0,5–1 мкг/кг; для підтримки помірного рівня блокади вводили додаткові болюси рокуронію (0,15 мг/кг ІМТ).

Пацієнтів розподілили в дві групи:

112 учасників (середній вік — 41 рік) отримували неостигмін 50–70 мкг/кг у поєднанні з глікопіролатом 8–10 мкг/кг (обидва з розрахунку на ІМТ; максимальні дози — 5 мг та 1 мг відповідно);
118 учасників (середній вік — 40 років) отримувала для реверсії помірної нейромʼязової блокади після завершення операції сугамадекс 2 мг/кг (з розрахунку на фактичну масу тіла).

Реверсія нейромʼязової блокади сугамадексом супроводжувалася нижчою частотою післяопераційної затримки сечовипускання порівняно з реверсією неостигміном. Середній час до екстубації був коротшим у групі сугамадексу порівняно з групою неостигміну (10 проти 14 хвилин;); середній час до виписки з палати постнаркозного спостереження також був коротшим (різниця — 23 хвилини).

У групі неостигміну четверо пацієнтів не змогли самостійно помочитися при обʼємі сечового міхура ≥ 300 мл, у 15 пацієнтів залишковий обʼєм після сечовипускання становив ≥ 200 мл, а одному пацієнту знадобилася катетеризація через неможливість випорожнити 600 мл після чотирьох спроб. (Оцінку проводили за допомогою ультразвукового дослідження сечового міхура до та після спроби сечовипускання.)

В обох групах не було зафіксовано жодних побічних ефектів або небажаних явищ.