Грошова допомога для оздоровлення військових: хто має право і за яких умов

Військовослужбовці ЗСУ мають законодавчо гарантоване право на щорічну грошову допомогу для оздоровлення. Її розмір відповідає місячному грошовому забезпеченню та виплачується один раз на рік.

Як роз’яснили в Міністерстві оборони, підставою для отримання такої допомоги є набуття права на щорічну основну відпустку. Це передбачено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міноборони.

«Військовослужбовцям, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення».

Водночас у Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено порядок обчислення відпустки в рік початку служби:

«Військовослужбовцям тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки […], за кожний повний місяць служби до кінця календарного року».

Таким чином, як наголошують у Міноборони, право і на відпустку, і на грошову допомогу для оздоровлення виникає вже після першого повного місяця військової служби.

Разом із тим надання щорічної основної відпустки має певні обмеження. Законодавством передбачено, що одночасно у відпустці не може перебувати більше 30% військовослужбовців відповідної категорії в одному підрозділі. Крім того, відмова можлива з об’єктивних причин — зокрема через уже затверджений графік відпусток.

У Міністерстві оборони також уточнюють, що грошова допомога для оздоровлення може виплачуватися у кількох випадках, зокрема:

• у разі вибуття військовослужбовця у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу її частину, включно з дозволеними випадками компенсації за невикористані відпустки минулих років;
• без вибуття у відпустку — на підставі рапорту військовослужбовця протягом поточного року та відповідного наказу командира військової частини (або вищого командира — для керівного складу) із зазначенням суми виплати.