Опитування допомогло з’ясувати мотиви міграції лікарів – і окреслило бар’єри, які їм доводиться долати

Відповіді респондентів, які вже працюють за кордоном або планують це зробити, висвітлили основні мотиви до еміграції та перешкоди, з якими стикаються лікарі на цьому шляху.

Лікарі, які вже працюють за кордоном, найчастіше вказували наступних п’ять причин переїзду:

1. краща якість життя та баланс між роботою і особистим життям (53%),
2. вища зарплата (42%),
3. кращі освітні можливості для сім’ї та побут (37%),
4. більше перспектив професійного зростання (34%)
5. можливість довготривалої імміграції чи проживання (31%).

Основні перешкоди: вимоги до ліцензування та визнання кваліфікації (48%), відмінності в структурі медичних систем і клінічних процесах (45%), мовні та комунікативні труднощі (34%), культурні бар’єри (33%) та проблеми адаптації особистого чи сімейного характеру (32%).

Більшість лікарів, які працюють за кордоном (66%), повідомили, що заробляють більше, ніж заробляли б удома. Втім, багато респондентів підкреслювали нефінансові переваги — якість життя та професійний розвиток.

Найпопулярнішими країнами для переїзду стали Іспанія (22%), Німеччина (12%), Франція (9%), США (7%) та Австралія (6%). Для латиноамериканських лікарів найкращими варіантами стали Португалія, Іспанія та Франція — переважно завдяки мовній і культурній близькості та наявності вакансій у системах охорони здоров’я з високим попитом. Іспанію обрали майже дві третини респондентів-латиноамериканців.

Попри всі переваги трудової міграції, серйозними перешкодами залишаються складні процеси визнання дипломів, а також відповідність місцевим регуляторним вимогам.