Недостатність вітаміну С поширена серед пацієнтів із хронічною хворобою нирок, особливо серед людей з хворобою на термінальних стадіях і пацієнтів на діалізі.
Діалізний центр Гронінгена (Нідерланди) профінансував дослідження з оцінки статусу вітаміну С та його детермінант у пацієнтів із хронічною хворобою нирок (ХХН), в якому взяли участь 62 пацієнти на діалізі, 41 з ХХН 4 або 5 стадії, 42 реципієнти нирки, а також 447 живих донорів нирок і 385 здорових контрольних осіб.
Медіана рівнів вітаміну С у плазмі була найвищою в здорових контрольних осіб (58 мкмоль/л), за ними слідували донори нирок (50 мкмоль/л), реципієнти нирки (37 мкмоль/л), пацієнти на діалізі (33 мкмоль/л) і ті, хто мав ХХН 4 або 5 стадії (22 мкмоль/л).
Навіть у загалом здорових осіб погіршення функції нирок асоціювалося з нижчими рівнями вітаміну С у плазмі.
Понад половина пацієнтів із хронічною хворобою нирок мали недостатність або дефіцит вітаміну С — особливо ті, хто мав ХХН 4 або 5 стадії (80%) та ті, хто проходив діаліз (58%).
Недостатнє споживання вітаміну С було виявлено у 69% пацієнтів на діалізі (попри прийом дієтичних добавок), 56% із ХХН 4 або 5 стадії та 55% реципієнтів після трансплантації.
У здоровій популяції швидкість клубочкової фільтрації позитивно асоціювалася з рівнем вітаміну С у плазмі, незалежно від потенційних спотворювальних факторів.
Екскреція вітаміну С у пацієнтів на гемодіалізі була вищою під час нічних сеансів порівняно зі звичайними сеансами гемодіалізу (128 проти 58 мг).
«Наші результати підкреслюють значення моніторингу статусу вітаміну С у осіб із порушеною функцією нирок», — зазначили дослідники.
