Гепатит Е: ймовірні ускладнення, групи ризику та джерела інфекції

Щороку на симптоми цієї хвороби, яка передається фекально-оральним шляхом, скаржаться 3,3 мільйони людей по всьому світу. Більшість випадків захворювання на гепатит Е у світі зумовлюється з генотипами 1–4. Найпоширеніший у західних країнах третій генотип HEV.

Ризик зараження гепатитом Е зростає у людей після трансплантації, пацієнтів з ВІЛ чи онкопацієнтів, які проходять хіміотерапію. Підвищений ризик для вагітних з високими показниками смертності переважно пов’язаний з генотипами 1 і 4.

Поширеність гепатиту Е: без аналізів немає виявлення

Попри те, що гепатит Е не є пріоритетом у планах ліквідації вірусних захворювань печінки, він залишається висококонтагіозною інфекцією та становить загрозу для громадського здоров’я, особливо для людей з груп ризику.

Вірус гепатиту E є набагато поширенішим, ніж зазвичай вважають, але єдиний спосіб його діагностувати — це тестування. Клініцисти, які ведуть пацієнтів з гострим або хронічним гепатитом, рідко думають про HEV, тому що у них немає легкодоступних інструментів для тестування.

Дійсно, існуючі на сьогодні методи діагностики цієї інфекції (малопоширені серологічні тести та тести на вірусну РНК) недосконалі й можуть потребувати проведення підтверджуючих аналізів для впевненості у результаті. Тож діагностика гепатиту E проводиться переважно в особливих популяціях, таких як пацієнти після трансплантації.

В інших випадках лікарі покладаються на обстеження та опитування.

Типові симптоми гепатиту Е

• легка лихоманка;
• зниження апетиту (анорексія), нудота і блювота, що тривають кілька днів;
• біль у животі;
• свербіж, висип на шкірі або біль у суглобах;
• жовтяниця, темна сеча та світлий кал;
• незначна гепатомегалія.

Групи ризику та нетипові симптоми

Хоча в більшості випадків захворювання минає само по собі, в деяких пацієнтів може спостерігатися тривала реплікація HEV. Збереження віремії протягом трьох і більше місяців класифікується як хронічна інфекція.

До підвищеного ризику розвитку хронічної HEV-інфекції з тривалою віремією (понад 6 місяців) схильні пацієнти з імунодефіцитом, з трансплантацією солідних органів, наявними захворюваннями печінки або з гематологічними злоякісними новоутвореннями, а також люди з важкими хронічними захворюваннями передусім ті, хто проходить лікування імуносупресантами. У таких пацієнтів відзначаються обмежені симптоми гепатиту або неспецифічні прояви захворювання, але може розвинутися цироз печінки.

Варто зауважити, що гепатит E впливає не лише на печінку, але й асоціюються з позапечінковими проявами, включаючи неврологічні (наприклад, синдром Гійєна-Барре) та гематологічні (передусім, тромбоцитопенія). Інші позапечінкові прояви включають ниркові ураження, такі як мембранопроліферативний гломерулонефрит, гострий панкреатит та аутоімунні прояви (міокардит, артрит і тиреоїдит).

Поза азійським регіоном дуже мало спеціалістів-гепатологів турбуються про гепатит Е. Як згадувалося, ця інфекція може мати значення при трансплантаціях печінки — для виявлення у пацієнтів з підозрою на відторгнення (диференціальний діагноз аномальних печінкових ферментів після пересадки органу). Онкологи чи фахівці з інфекційних хвороб також можуть бути більше зацікавлені у виявленні HEV серед пацієнтів, хто які проходять хіміотерапію.

Отже, гепатит Е зазвичай залишається недіагностованим, хоча, як вважають деякі спеціалісти, HEV більш поширений у західних країнах, ніж вважається, а для певних людей є більш небезпечним.

Лікування гепатиту Е

Оскільки ця інфекція фактично залишається поза увагою систем охорони здоров’я, шансів на розробку комерційно вигідних засобів лікування гепатиту Е фактично немає, тож фармацевтичні компанії не зацікавлені працювати в цьому напрямку. Окрім того це захворювання здебільшого самолімітується.

Це, напевне, основні причини того, що на сьогодні варіанти лікування хронічної HEV- інфекції обмежені. Одним із препаратів, що призначається у таких випадках на Заході, є рибавірин, який тривалий час застосовувався для лікування інших хронічних інфекційних гепатитів, в тому числі В. З ним гепатологи мають більше досвіду, оскільки він раніше входив до стандартних схем терапії.

Як не заразитися гепатитом Е

З точки зору громадського здоров’я специфічних стратегій для запобігання інфекції HEV не розроблено, а у випадку спалахів джерело інфекції майже ніколи не визначається. У Європі були задокументовані спалахи, пов’язані з вживанням високоризикових продуктів, таких як копчені ковбаси та продукти зі свинячої печінки (HEV є ендемічним для свиней по всьому світу). Також реєструвалися спалахи інфекції, пов’язані з вживанням молюсків на круїзних лайнерах.

Також реєструються щорічні спалахи в таких країнах, як Індія та Бангладеш, під час сезонів дощів і мусонів. Дощі перевантажують і без того обмежені потужності каналізаційних і водних систем, що призводить до перехресного забруднення між стічними водами та питною водою.

Отже, фактори, що підвищують ризик інфекції, подібні до тих, що й у випадку гепатиту А: подорожі до ендемічних регіонів, таких як Центральна та Південна Америка, Близький і Далекий Схід.

На індивідуальному рівні ризик інфікування можна зменшити шляхом дотримання гігієнічних практик і уникнення споживання води невідомої чистоти.

Чи існує вакцина проти гепатиту Е?

У Китаї доступна вакцина Hecolin, котра захищає від вірусу генотипу 1, який домінує в цій країні. Щеплення недоступне за межами Китаю.

Були спроби створити вакцину проти гепатиту Е й у Сполучених Штатах, проте, як зазначалося, інтерес до таких розробок невеликий через їхню низьку комерційну конвертацію.