Невидимий локомотив: чому саме українські фармвиробники тягнуть податковий тягар галузі — і чому це має значення

Проаналізувавши податкові та фінансові дані за 2022–2024 роки, ми отримали чітку й водночас тривожну картину: українські виробники ліків платять значно більше податків на кожну гривню виручки, ніж аптечний ритейл. Більше того — в абсолютних сумах їхній внесок у бюджет порівнянний з ритейлом, хоча обсяг продажів виробників утричі менший.

Це — не просто цифри. Це дзеркало системної несправедливості в оподаткуванні однієї з ключових галузей в умовах війни.

Цифри, які говорять самі за себе

Джерела: податкова звітність, YouControl, аналіз податкового навантаження галузі

Що це означає?

Виробники платять більше, продаючи менше

На кожну гривню отриманої виручки українські виробники сплачують майже втричі більше податків, ніж роздрібні мережі. При цьому виручка аптек включає не лише вітчизняні ліки, а й імпортні препарати, БАДи, косметику, медичну техніку — тобто їхній податковий коефіцієнт має бути вищим з точки зору товарного асортименту та кінцевих цін. Але він — нижчий.

Виробники створюють додану вартість, аптеки — тільки транзакції

Фармацевтичне виробництво — це:

• інвестиції у R&D, контроль якості, обладнання;
• реальні робочі місця з високою доданою вартістю;
• локалізоване виробництво, що знижує залежність від імпорту;

Роздрібна торгівля — це:

• швидкий оборот, мінімальні інвестиції;
• часто — маніпуляції через власні торгові марки (ВТМ);
• низька маржа, часто на межі податкової оптимізації.

Де податкова дірка? В аптеках

Особливо показовим є навантаження з податку на прибуток: 0,2% у роздрібного сектору — це аномально низький показник. Для порівняння, навіть оптовики, які перебувають у «сірій зоні» між виробником і споживачем, мають навантаження в 6 разів вище — на рівні 1,2%.

Це може вказувати на кілька речей:

• агресивну податкову оптимізацію;
• використання внутрішніх схем з власними торговими марками;
• штучне заниження маржі для зменшення податку на прибуток.

Виробники — стабільні навіть під час війни

Попри війну та економічну нестабільність, виробники збільшили податкові платежі:

• Податок на прибуток зріс з 1,33 млрд грн (2022 р.) до 1,93 млрд грн (2024 р.).
• Загальне податкове навантаження тримається стабільно: близько 7% щороку.

Роздрібний сектор не засвідчує ані зростання прибутковості, ані збільшення податкової відповідальності — попри очевидне зростання попиту на ліки в умовах війни.

ЄСВ: Хто створює нормальні робочі місця?

Навантаження з єдиного соціального внеску (ЄСВ) у виробників — 3% від виручки. У роздрібного ринку — лише 1%.

Це означає, що у виробників:

• вища офіційна зарплата,
• кращі умови зайнятості,
• вищий рівень соціальної відповідальності.

Аптеки демонструють, м’яко кажучи, мінімальний внесок у соціальний захист працівників.

Виробник = стратегічна незалежність

В умовах війни фармацевтичне виробництво — це не просто бізнес, а частина національної безпеки:

• Забезпечення безперебійного постачання критичних лікарських засобів.
• Готовність швидко адаптувати виробництво до потреб армії та цивільного населення.
• Утримання внутрішнього ринку, щоб не залежати від імпорту.

Що робити державі?

Сьогодні держава де-факто стимулює «порожній» роздріб — сектор, що має низьке навантаження, сумнівну прозорість і слабкий економічний мультиплікатор. Водночас виробники несуть на собі левову частку фіскального тягаря. Це не просто несправедливо. Це деструктивно для довгострокової економічної моделі країни.

Справжній фінансовий хребет фармацевтичної галузі України — не роздрібні мережі з красивими вивісками, а українські виробники. Саме вони створюють робочі місця, сплачують податки, утримують ринок в умовах кризи. І саме вони заслуговують не на додаткові перевірки, а на системну повагу — з боку держави, суспільства і медіа.