Експерти зважили ризики кортикостероїдів при вовчаку

В той же час відомо, що використання високих доз цього ліків цього класу повʼязане з підвищеним ризиком розвитку ускладнень СЧВ та вищими витратами на охорону здоровʼя. З іншого боку, ефекти терапії вовчаку іншими препаратами були вивчені недостатньо.

Для оцінки наслідків використання пероральних глюкокортикоїдів та інших варіантів лікування СЧВ фахівці зі Страсбурзького університету провели перехресне ретроспективне дослідження з використанням загальнонаціональної бази даних медичних страховиків.

До аналізу було включено 31 852 пацієнти з СЧВ (середній вік — 49,7 року; 86,3% — жінки; середня тривалість захворювання — 7,1 року).

Серед 48,2% хворих на вовчак, яким призначали пероральні глюкокортикоїди, середні добові дози цих препаратів розподілялися наступним чином: 35,9% отримували ≤ 5 мг/добу; 6.4% — від >5 до < 7.5 мг/добу; 6.0% — ≥7.5 мг/добу.

З’ясувалося, що серед у пацієнтів, які отримували підвищені дози пероральних глюкокортикоїдів, збільшувалося використання інших препаратів від СЧВ, таких як протималярійні засоби, стандартні імунодепресанти та біологічні препарати. (Та все ж 14% пацієнтів, які отримували по5-7,5 мг глюкокортикоїдів на добу, та 13,2%, що отримували 7,5 мг і більше глюкокортикоїдів на добу, не лікувалися жодними препаратами від СЧВ.)

Вартість лікування вовчаку була вищою для пацієнтів, які отримували пероральні глюкокортикоїди, при цьому середньорічні витрати на терапію зростали в геометричній прогресії у міру збільшення доз глюкокортикоїдів.

Побічні реакції, повʼязані з пероральними глюкокортикоїдами, включали інфекції, що вимагали госпіталізації, остеопороз з переломом або без нього, цукровий діабет 2 типу та серцево-судинні захворювання.