Лікарі порівняли два варіанти лікування хронічної запальної демієлінізуючої полінейропатії

Імуноглобулін і кортикостероїди – найчастіше застосовувані при хронічній запальній демієлінізуючій полінейропатії препарати, причому перший засіб часто забезпечує швидке поліпшення, проте він повʼязаний з відносно низьким рівнем ремісії. І навпаки: кортикостероїди викликають набагато повільнішу реакції, але частіше забезпечують ремісію

Нідерландські фахівці вирішили порівняти монотерапію імуноглобуліном з режимом імуноглобулін + метилпреднізолон.

В OPTIC застосування внутрішньовенного введення імуноглобуліну (IVIg) з метилпреднізолоном було пов’язане з нижчим рівнем інвалідизації в когорті з майже 80 пацієнтів із хронічною запальною демієлінізуючою полінейропатією (ХЗДП) у порівнянні із застосуванням імуноглобуліну в режимі монотерапії.

Випробування OPTIC було припинено достроково після чотирьох тромбоемболічних подій, які спонукали дослідників до розкриття інформації: всі чотири події мали місце в групі комбінованого лікування. Та попри цю невдачу, автори позитивно оцінили результати дослідження.

«Ми не змогли довести, що комбіноване лікування призводить до більш частих ремісій. Проте ми побачили статистично значущі та клінічно значущі відмінності в багатьох показниках, які свідчать на користь [комбінованого] втручання. Ми спостерігали більш значне покращення у тих, хто отримував метилпреднізолон», — повідомили співробітники медичного центру Амстердамського університету, які проводили OPTIC.

На їхню думку, ризик тромбоемболічних подій можна усунути за допомогою антикоагулянтів.

Окрім тромбоемболічних явищ, інші побічні явища були класифіковані як легкі та були подібними в обох групах.