Дослідники закликають до обачності при інтубації пацієнтів з гострим отруєнням

Пацієнти зі зміненою свідомістю мають високий ризик респіраторного дистресу та пневмонії. Найпоширеніші нетравматичні причини цього стану – гостре отруєння алкоголем, наркотиками чи ліками. Тільки в США щорічно інтубують 20 000 пацієнтів з гострим отруєнням. Хоча ця практика має на меті запобігти вдиханню шлункового вмісту та, як наслідок, пневмонії, інтубація сама по собі може спричинити гемодинамічну нестабільність, гіпоксію, труднощі під час введення зонда або пошкодження зубів.

Дослідження французьких фахівців мало визначити, наскільки буде ризикованою в таких умовах відмова від інтубації. Для цього вони порівняли результати двох симетричних груп пацієнтів з підозрою на гостре отруєння і менше 9 балів за шкалою коми Глазго (ШКГ). З дослідження виключили зокрема тих, хто потребує негайної інтубації через респіраторний дистрес, набряк мозку або інші критичні стани, а також тих, хто прийняв кардіотоксичні препарати або опіоїди, седативні засоби тощо. У контрольній групі рішення про інтубацію приймалося на розсуд лікуючого лікаря. У групі неінтубованих спочатку процедуру можна було виконати пізніше у випадку респіраторного дистресу, блювоти чи інших ускладнень.

Загалом до група втручання (тобто без інтубації) увійшло 116 з 225 госпіталізованих; середній вік становив 33 роки, 38% — жінки; медіана ШКГ = 6. Найчастіше (67%) причиною отруєння був алкоголь.

Алкоголь був найбільш часто залученим токсином, на який припадало спостережень. У групі втручання спостерігалося менше інтубацій: 19 (16,4%) проти 63 (57,8%). 19 пацієнтів в групі втручання зрештою були інтубовані, при цьому 16 відповідали принаймні одному критерію екстреної інтубації. Смертельних випадків у всій когорті не було. Неінтубованих пацієнтів ретельно спостерігали (оксиметрія, ЧСС, ШКГ тощо).

Результати оцінювали за допомогою багаторівневої композитної точки: смерть у лікарні, тривалість перебування у відділенні інтенсивної терапії і загальне перебування в лікарні (до 28 дня).

• У групі втручання середня тривалість перебування у відділенні інтенсивної терапії становила 0 годин порівняно з 24 годинами в контрольній групі.
• Тривалість госпіталізації становила 21,5 години в групі втручання порівняно з 37 годинами у контрольній.

Отже хоча це дослідження і не було сліпим, автори дійшли висновку, що для коматозних пацієнтів із підозрою на гостре отруєння ліпшою буде все ж таки консервативна стратегія, спрямована на уникнення інкубації — наскільки це можливо.