Запроваджено умови ліцензування для закладів, які надають послуги з реабілітації

Запроваджено умови ліцензування для закладів, які надають послуги з реабілітації

Система ліцензування ґрунтується на Законі України «Про реабілітацію у сфері охорони здоровʼя» та чинних нормативних документах, які регламентують механіку функціонування сучасної реабілітації.

Також МОЗ зазначає, що вимоги синхронізуються з електронним документуванням реабілітаційної допомоги, яке зараз запроваджується.

Постанова відкриває можливість ліцензування фахівців з реабілітації, які не є медичними працівниками, але надають реабілітаційну допомогу: фізичних терапевтів, ерготерапевтів, терапевтів мови та мовлення й протезистів-ортезистів.

Водночас запроваджується ліцензування реабілітаційних закладів, які не є закладами охорони здоровʼя.

Постанова «Про внесення змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики» передбачає внесення додаткових кваліфікаційних умов до роботи мультидисциплінарних реабілітаційних команд. Зокрема, врегульовує діяльність фахівців, які надають психологічну допомогу. Визначено, що до роботи мають залучатись фахівці, які мають вищу освіту за спеціальностями «Психологія» та/або «Медична психологія». Відповідні спеціалісти зобов’язані мати не менше одного року роботи в медичних закладах та/або реабілітаційних центрах. Водночас ці фахівці мають відповідати єдиним кваліфікаційним вимогам, затвердженим МОЗ.

Медзаклади, діяльність яких спрямована на надання якісної реабілітаційної допомоги, зобов’язані:

  • затвердити індивідуальний реабілітаційний план, в якому, зокрема, зазначаються результати обстеження, реабілітаційний період, місце проведення реабілітації, мета та завдання реабілітації;
  • здійснювати моніторинг та оцінку виконання плану і коригувати його в разі необхідності;
  • забезпечити доступність реабілітаційної допомоги;
  • забезпечити послідовність та своєчасність залучення до процесу реабілітації необхідних фахівців у необхідній кількості;
  • розпочинати реабілітацію з реабілітаційного обстеження пацієнта, визначення наявності або ризику виникнення обмеження повсякденного функціонування, їх кількісної оцінки;
  • застосувати методи доказовості в реабілітації.