Експерти пропонують не фіксуватися на рівні тригліцеридів при лікуванні кардіоваскулярних патологій

Як пише Medscape, дані останніх випробувань не продемонстрували позитивного впливу терапії гіпертригліцеридемії на серцево-судинну систему.

Зокрема як аргумент цитується дослідження PROMINENT, у якому пемафібрат успішно знижував гіпертригліцеридемію, але при цьому не асоціювався з нижчим ризиком серцево-судинних подій.

Тому багато фахівців сьогодні задаються питанням: чи не час припинити наполегливе лікування високого рівня тригліцеридів у контексті серцево-судинних захворювань (ССЗ)?

Більш ранні КД, такі як Хельсінке дослідження серця, показали, що препарати, які знижують рівень тригліцеридів, наприклад, гемфіброзил, дійсно зменшували також і ризик ССЗ. Але розробка статинів та інших, більш сучасних, ліпідознижувальних засобів зробила ці препарати значною мірою застарілими. До того ж інші дослідження, зокрема FIELD та ACCORD, показали, що такі ліки, як фенофібрат, знижують рівень тригліцеридів, але малокорисні для серцево-судинної системи. Сьогодні гемфіброзил використовується рідко, оскільки статини дозволяють досягти значно більшого зниження рівня ЛПНЩ – так само як і езетиміб та інгібітори PCSK9. Успіх цих препаратів, які зменшують рівень холестерину, не залишає місця для ліків, які знижують рівень тригліцеридів.

Якщо ж планувати лікувати високий рівень тригліцеридів через серцево-судинні причини, доречно зʼясувати, чи є гіпертригліцеридемія незалежним фактором ризику ССЗ.

Численні дослідження показали звʼязок між рівнем тригліцеридів та серцево-судинним ризиком. Але й досі важко сказати, чи є цей звʼязок причинно-наслідковим або просто збиває з пантелику. Масштабні РКД ліків, які знижують рівень тригліцеридів, допоможуть відповісти на питання про те, чи сприяє гіпертригліцеридемія розвитку коронарної хвороби, чи вона просто виявляє пацієнтів з високим ризиком.