Нове дослідження американських вчених забезпечило краще розуміння ролі мікроРНК у патогенезі цукрового діабету 2 типу.
Вважається, що молекули мікроРНК в острівцях Лангерганса задіяні у розвитку діабету 2 типу, але досі не вдавалося визначити, які саме РНК повʼязані з цим захворюванням. У 2004 році було проведено одне з перших випробувань, що показали роль мікроРНК у регуляції функцій острівців Лангерганса. З того часу проводилося багато досліджень на цю тему, але лише в небагатьох із них використовувалися зразки тканин людини, і жодна з них не мала такого масштабу, як робота, яку нещодавно провели американські фахівці.
Автори дослідження проаналізували 63 зразки острівців Лангерганса від трупів людей, використавши великомасштабне секвенування наступного покоління для визначення щонайменше 14 мікроРНК панкреатичних острівців, залучених у розвиток діабету 2 типу у людини.
Дослідники також мали генетичну інформацію про всіх пацієнтів, що допомогло їм визначити кілька геномних локусів, що лежать в основі мінливості експресії миРНК, хоча в кінцевому підсумку для отримання більш повної картини потрібно багато сотень зразків. Один з цих локусів був виявлений у тій же ділянці геному, яка асоціюється з характеристиками, повʼязаними з діабетом 2 типу, що може свідчити про новий механізм розвитку діабету 2 типу.
«Ми визначили ті мікроРНК, які можуть бути найбільш значущими при діабеті 2 типу. Ми також виявили, що деякі мікроРНК, повʼязані з діабетом у людей, не є тими, які були добре вивчені за попередні два десятиліття на тваринних моделях», — повідомили автори.
Проте деякі з найбільш трансформованих мікроРНК у людських зразках відповідали тим, які були виявлені в попередніх дослідженнях на тваринах. Вони й стануть обʼєктом пильного вивчення дослідників у найближчому майбутньому, які дозволять зʼясувати ключові трансформації у бета-клітинах у пацієнтів з діабетом, і зрештою використати цю інформацію для розробки ефективніших ліків.
