Три товариства оновили клінічні компетенції в галузі інтервенційної кардіології

У документі викладено вимоги до навчання для стажистів у галузі інтервенційної кардіології за трьома напрямками. Також у ньому пропонується «дорожня карта» – план заходів для керівників програм та стажистів, яким вони можуть скористатися з метою отримання необхідного процедурного та технічного досвіду.

Положення, випущене Американським коледжем кардіологів спільно з Американською кардіологічною асоціацією та Товариством серцево-судинної ангіографії та інтервенційних втручань, — перший у своєму роді документ, який визначає вимоги до підготовки по всьому спектру інтервенційної кардіології. За заявою авторів, переоцінка поточної навчальної програми з інтервенційної кардіології була необхідна для адекватного вирішення «мінливих» клінічних проблем, які постійно виникають на практиці.

«З тих пір, як у 1977 році провели першу черезшкірну балонну ангіопластику, розвиток ендоваскулярних технологій та процедур дозволило інтервенційним кардіологам успішно лікувати зростаючу кількість пацієнтів із ССЗ. Тепер ця популяція охоплює пацієнтів із більш складною ІХС, старшого віку, із СН, захворюваннями периферичних артерій та клапанів, а також багатьма структурними захворюваннями серця. Для ефективного ведення цієї різноманітної та складної групи пацієнтів від лікарів-практиків потрібно розширення когнітивних та процедурних компетенцій», — пояснили автори документа.

Трирічна стипендіальна програма, яку потрібно пройти для отримання необхідного досвіду в галузі інтервенційної кардіології, включає рік вузькоспеціалізованого стажування, яке спочатку орієнтувалося на коронарне втручання з можливістю отримати процедурний досвід у периферичних судинних та структурних операціях.

Основна увага в документі приділяється навчанню III рівня, що вимагає накопичення спеціальних знань та досвіду додаткової підготовки крім стипендіальної програми. Для досягнення компетентності авторський комітет рекомендує щонайменше 250 інтервенційних кардіопроцедур, причому 50 з них – це коронарні, периферичні судинні та структурні втручання. Також необхідна практика з фізіологічної оцінки та інтракоронарної візуалізації.

Щоб забезпечити всебічний підхід до лікування пацієнтів, стажери також мають набути досвіду роботи у складі міждисциплінарної команди. Передбачено можливість додаткового навчання після стажування залежно від карʼєрних цілей лікаря.

Положення було схвалено Американською асоціацією торакальної хірургії, Американським товариством ехокардіографії, Американським товариством серцевої недостатності та багатьма іншими авторитетними організаціями.