Монотерапія метформіном – не завжди найкращий варіант початку лікування діабету 2 типу

Нові дані свідчать про те, що неефективність метформіну у людей із діабетом 2 типу є дуже поширеним явищем, особливо в пацієнтів з високим рівнем глікогемоглобіну на момент постановки діагнозу цукрового діабету.

Аналіз даних електронних медичних карт більш ніж 22 000 пацієнтів, які почали приймати метформін, показав, що у понад 40% хворих це лікування є неефективним.

Саме стільком хворим не вдавалося досягти або підтримувати рівень глікогемоглобіну (A1c) нижче 7% протягом 18 місяців без використання додаткових цукрознижувальних засобів.

Зі 150 вивчених змінних надто високий рівень A1c був найбільш інформативним предиктором неефективності метформіну. На успіх терапії метформіном також негативно впливали й інші фактори, передусім, літній вік та чоловіча стать.

Три змінні – індекс маси тіла, холестерин ЛПНГ та креатинін – мали U-подібний звʼязок з неефективністю метформіну: як високі, так і низькі значення були повʼязані з підвищеним ризиком неефективності терапії.

Інші змінні, котрі позитивно корелювали з неефективністю метформіну, включали діабет з ускладненнями, літній вік та вищий рівень калію, тригліцеридемію, підвищену частоту серцевих скорочень.

Чинниками, які зворотньо корелюють з неефективністю метформіну, було визначено наступні: знижений рівень натрію, альбуміну та ЛПВЩ («хорошого» холестерину).

Автори дослідження припускають, що для оптимізації результатів лікування «другого» цукрового діабету може знадобитися більш персоналізований підхід.