- Категорія
- Новини
Антагоністи вітаміну К можуть бути найкращим варіантом лікування тромботичного антифосфоліпідного синдрому
- Дата публікації
- Кількість переглядів
-
460
Як показало нове дослідження, прийом антагоністів вітаміну К при тромботичному антифосфоліпідному синдромі супроводжується нижчою частотою артеріальних тромботичних подій порівняно з антикоагулянтами прямої дії.
Для лікування різних тромботичних захворювань зараз широко використовуються пероральні антикоагулянти прямої дії (ПОАК). Однак у фахівців виникають сумніви щодо їх ефективності та безпеки у пацієнтів з антифосфоліпідним синдромом (АФС) – станом, який характеризується венозними, артеріальними або мікроваскулярними тромбозами при персистуючих антифосфоліпідних антитілах та повʼязаний з підвищеним ризиком повторних тромботичних подій.
Дослідники зі США вирішили перевірити це питання та провели метааналіз чотирьох РКД, у яких розглядалися режими лікування пацієнтів з тромботичним АФС. До аналізу увійшло 472 пацієнти із середнім часом у терапевтичному діапазоні 60%; медіана спостереження становила 19 місяців.
Зʼясувалося, що артеріальні тромботичні події частіше реєструвалися у пацієнтів, які отримували ПОАК, ніж у пацієнтів, які отримували антагоністи вітаміну К (10,3% проти 1,3%); інсульти – 8,6% проти 0%. При цьому частота венозної тромбоемболії була майже однаковою: 1,7% з ПОАК проти 1,3% з антагоністами вітаміну К, як і частота масивної кровотечі – 4,3% з ПОАК та 4,2% з антагоністами вітаміну К.
Комбінація артеріальних тромботичних подій або ВТЕ була більш поширена в групі ПОАК: 11,5% проти 2,5%.
Відносно інфаркту міокарда, уражень кінцівок, легеневої емболії, тромбозу глибоких вен або різниці між групами не відзначалося.
«Ми визначили, що порівняно з антагоністами вітаміну К, ПОАК були повʼязані з клінічно та статистично значущим ризиком подальших артеріальних тромботичних подій, які значною мірою зумовлені підвищеним ризиком інсульту. З урахуванням цих результатів антагоністи вітаміну К (або низькомолекулярні гепарини) найкращі для пацієнтів із тромботичним АФС», — зробили висновок автори аналізу.
Вони не змогли пояснити недостатню ефективність ПОАК у цій когорті пацієнтів, хоча їхні колеги зробили припущення, що у пацієнтів з підвищеним ризиком тромбозу цілеспрямованого інгібування одного фактора згортання крові може бути недостатньо для забезпечення адекватного пригнічення каскаду факторів коагуляції.
