Руки хірурга тепер тримають автомат: історія київського онколога

Олександр Стаховський; https://www.facebook.com/stakhovskymd/
Олександр Стаховський; https://www.facebook.com/stakhovskymd/

Відділення дитячої онкології у Київському Національному інституті раку порожнє – усі діти евакуйовані до більш безпечних лікарень на заході України чи далі.

Американські журналісти поспілкувалися з персоналом Київського інституту раку у Zoom.

На тлі барвистих тварин, намальованих на стіні, доктор медичних наук Олександр Стаховський з оптимізмом розповів про майбутнє свого міста, своєї країни та навіть своїх пацієнтів – незважаючи на те, що його руки хірурга тепер навчені поводитися з автоматом.

«Все не так погано, як минулого тижня», — каже він, пояснюючи, що кияни зараз більш розслаблені, попри сирени повітряної тривоги, бо протиракетна система міста досі давала їм безпеку.

Проте ракети продовжують вражати житлові будинки, а доктор Стаховський, хірург-онколог-уролог, евакуював із країни свою дружину та дітей, як і 70% його колег. Але ті, хто залишився у Києві, сповнені твердої рішучості.

«Люди, які працюють в IT, в юриспруденції, в інших професіях, просто взяли зброю і залишилися в Києві. Це просто мирні жителі, озброєні, які намагаються захистити та зміцнити Київ — зробити його незламним», — сказав він в інтервʼю американському медичному ресурсу.

Доктор Стаховський не має воєнного досвіду, проте тепер він вміє поводитися з автоматом: «Я надспеціалізований онколог, але я розумію, що якщо я втечу зараз, це дасть російським окупантам імпульс для приходу. Чим довше часу займе опір, тим слабше ставатиме армія супротивника, і тим більше буде у нас приводів для оптимізму».

Доктор Стаховський додав, що оптимізм, який відчуває, підживлюється підтримкою, яку українці відчувають з боку решти світу: «Ми бачимо реакцію наших закордонних колег. Це так вражаюче і зворушливо — багато моїх колишніх викладачів пишуть мені повідомлення з усіх кінців світу, з Німеччини, з Канади, з Франції, зі Сполучених Штатів. І якщо ми можемо бути оптимістичні щодо самих себе, це напевно позначиться і на наших пацієнтах».